Епілог

Діган

Ми сидимо втрьох у мисливському будиночку, як мріяли колись у молодості. Полювання було вдалим, і ми насолоджуємося олениною, майстерно приготовленою Грегом. Хоч друзі посміються, але печінку я ретельно загорнув і приховав для Ердана.

Грег задумливо дивиться на вогонь. Видно, що його щось турбує. Зрештою, він вирішується і ставить Каю питання, що давно мучило не тільки його:

– Каю, зараз, коли все вже позаду, може поясниш, як ти додумався видати себе за наслідного принца?

– А ти так і не зрозумів, Грегу?

– Що я мав зрозуміти?

– Твій батько наказав мені це зробити.

– Що???

– Ти ж знаєш, що я зі збіднілого роду, і моя сім’я не мала можливості оплатити навчання в Академії.

– Так, навчання сплатив мій батько, я попросив його. Ти мав стати моїм охоронцем. Це була умова.

– Так, і я дякую тобі та йому. Але стати твоїм охоронцем було лише однією з умов.

– ??

– Я присягнув у вірності твоєму батькові, Грегу. І коли він наказав не допустити твого шлюбу з Таїдою, у будь-який спосіб, я виконав його наказ.

– Некрилаті Боги!!! – гарчить Грег, обертаючись і розносячи в тріски мисливський будиночок.

Так, приголомшлива інформація, але чому я не дивуюсь? Адже маніпулювати людьми Грег навчився саме у свого батька.

Розгрібаю завал і дістаю акуратно упаковану смакоту для Ердана.

– Ну от, а ви сміялися і казали, що вона зіпсується до того часу, коли повернемося до палацу. Ви ж не збираєтесь ночувати в цих руїнах? – запитую я друзів.