Розділ 72

Діган

Ось ми й вдома! У повному складі. Я виконав поставлене мені королем завдання: усі мої учні отримали дипломи Академії Імперії, а спадкоємець королівства ще й одружився, та й не тільки він. Ми всі знайшли собі Пари в Імперії.

Новини королівства радують: змова пригнічена. Тепер залишилося розібратися з однією невеликою проблемою, про яку мені розповів Кріс. Я все ще думаю, що бунтівники, що залишилися нерозкритими, не ризикнуть наполягати на моїй карі. У крайньому разі, Грег може використовувати право короля на помилування! Напевно, саме на це я сподіваюся, десь у глибині душі.

– Ердане, сину, я радий, що ти, нарешті, повернувся! Ксі, вітаю тебе у Диких Землях! Тепер це і твій дім. Ердане, проведи дружину у ваші покої. Влаштовуйтесь поки що, і я чекаю вас на урочистому обіді на честь повернення наслідного принца. До речі, мої кравці приготували відповідне вбрання для принцеси Ксі та все необхідне, відповідно до традицій і моди королівства. Я взяв на себе сміливість керувати цим процесом.

Ми всі знаємо про це хобі короля і мовчки закочуємо очі.

– Тож тому ти так уважно розглядав мою дружину, коли прилітав? Мерки знімав? – сміється принц.

– Сподіваюся, я не помилився, записуючи розміри. І я дозволив собі в деяких місцях додати по парі сантиметрів з огляду на положення Ксі, – тепер уже Грег сміється і закочує очі.

Як же радісно спостерігати невимушену розмову між батьком та сином. Сподіваюся, до їхнього порозуміння і я приклав руку.

Ердан уводить Ксі, і ми з королем залишаємося наодинці. Я мовчу, згідно з палацовим етикетом я не можу першим заговорити з королем. Грег теж не поспішає. І я, здається, розумію чому – розмова буде неприємною.

– Дігане, Кріс тебе попередив? – зрештою порушує мовчання король.

– Так.

– Тоді якого Некрилатого Бога ти повернувся додому? Тим більше, що Рік пропонував тобі залишитися викладати в Академії! – Грег явно злий і роздратований, і не приховує цього.

– Ти й про це знаєш? – Я не дуже здивований. Запитую, скоріше для підтримки розмови.

– Звичайно! Як і про те, що твій вирок внесено до Реєстру. Як і вирок Кая.

Так ось у чому проблема! Я знаю закони королівства: Грег не зможе помилувати двох. Йому доведеться вибирати.

– Я зрозумів, – відповідаю лаконічно. А що я ще можу сказати?

– А чи не занадто пізно? Я нічого тепер не зможу зробити! Тільки один, Дігане! Я можу скасувати лише один указ про страту! Чи ти, чи Кай.

– Кай. Помилуй його. Він батько Ксі. Дівчинці й так нелегко доведеться, і втратити батька, та ще в такий жорстокий спосіб… Рано чи пізно Ердан стане королем і королівству потрібна щаслива королева, яка любить свою країну. – Грег скрипить зубами, видаючи напругу.

– Дігане, твоя дружина вже вагітна?

– Так, Грейсі носить нашу дитину.

Грег мовчки відвертається до вікна.

– Аудієнція закінчена, мій королю? – запитую я, намагаючись, щоб мій голос не тремтів.

– Так. Можеш йти, – відповідає Грег, не приховуючи своїх емоцій. Його голос звучить хрипко, але я не думаю, що король Диких Земель плаче. Це неможливо.

Ксі

Король Грег привітно зустрічає мене й  у розмові з’ясовується, що він особисто керував пошиттям мого гардероба! Я не можу в це повірити! Щоправда, щось пригадую, здається, коли я була в сплячці, Ердан розповідав мені про дивне, не зовсім належне королю, захоплення його батька. Але ж хто йому заборонить! Як і багато іншого, розказаного мені Ерданом у печері, історія про дивне хобі короля Диких Земель виявилася правдою.

Я дивлюся на чоловіка й усміхаюся, згадуючи ще деякі розповіді, і, напевно, червонію. Тому що Ердан сміється і, підхоплюючи мене на руки, несе до наших покоїв. І я сподіваюся, що не в душ!

Ердан

Ми вдома!! Ні, не так. МИ. ВДОМА!! Як же я чекав на це! Так, в Академії було непогано й ненудно, часом навіть надто. Але вдома завжди краще! Тим більше з молодою дружиною та в моїх немаленьких покоях.

Мені вже набридло усамітнюватися з Ксі в душі, і я хочу зайнятися з нею любов’ю на ліжку. На своєму величезному, розкішному ліжку.

До урочистого обіду, про який говорив батько, ще кілька годин, і ми встигнемо не лише відпочити. І, здається, Ксі теж саме подумала, судячи з того, як вона почервоніла.

Ми усамітнюємося в моїх покоях, і я знаю, що нас ніхто не наважиться потурбувати…

Час до обіду протікає непомітно, й ось  пора вже одягатися у святкові вбрання і йти в королівську трапезну.

Обід протікає урочисто, як і належить у такому разі. Ксі демонструє чудове знання етикету, дякую містеру Гроумелю! Хоч якась користь від цієї степової ящірки. І лише наприкінці заходу король повідомляє, що завтра відбудеться страта заколотників.

Наскільки мені відомо, змова повністю пригнічена. Залишилося тільки стратити змовників. Це буде огидне видовище та ще й розтягнеться на кілька днів. Але мені й не доведеться спостерігати його аж до кінця. Я не король, лише наслідний принц і можу бути присутнім тільки на оголошенні вироків. Звичайно, доведеться і початок подивитись, але потім можна буде покинути місце страти. А ось Ксі я взагалі туди не пущу! Може, це хтось розцінить як прояв слабкості, але принцесі й не потрібно демонструвати твердість і непохитність, тим більше в її становищі!