Розділ 69

Діган

Так, оце влаштували нам сьогодні жінки незабутню ніч! Скориставшись тим, що немає можливості відповісти їм… Ох і дісталося…. Усім! Цікаво, чи вони заздалегідь усе спланували, чи це був експромт?

Хай там як, десь у середини ночі вони, нарешті, втомилися перемивати нам кісточки та заснули. Грейсі лягла поряд зі мною, притулившись у найтеплішому місці, і мій дракон ледь чутно замуркотів. Судячи зі звуків, що лунали з усіх боків, усі жінки вже лежали поряд зі своїми чоловіками.

«Ердане! – подумки покликав я принца. – Я чергую першим, розбуджу тебе за три години».

«Прийняв!»

Я трохи підняв голову, висовуючи її з нашого імпровізованого намету. Дощ і вітер, мабуть, і не збираються вщухати. Потоки мокрого повітря нещадно б’ють мені в морду, але не звикати.

Трохи прикриваю очі, і, не перестаючи муркотіти для своєї коханої, уважно вслухаюся в пісню вітру. Почуваюся майже як вдома, але не дозволяю собі розслабитися. Спостерігаю за периметром і уважно прислухаюся. Мало що може статися!!

Через три години, розбудивши Ердана, спокійно засинаю, знаючи, що принц не підведе.

Ердан

Вранці погода покращилася. Прокинувшись, жінки відразу після сніданку захотіли помилуватися ведмежатами. Сонце, що сяє над горами, виманило волохатих назовні, та, причаївшись за скелями, ми вдосталь милувалися малюками. Вони справді милі й кумедні, але я однаково роблю над собою зусилля і намагаюся не думати про них, як про потенційну, але ще не вирослу їжу. Сподіваюся, що Ксі мої думки не чула. Звичайно, без нагальної потреби ми на дитинчат не полюємо, але якщо це буде необхідно для виживання моєї родини, вагатися я не стану.

Вдосталь надивившись на чарівних у цьому віці ведмежат, і пообідавши, непомітно для жінок спійманою Фраєм гірською козою, яку вміло приготував Діган, ми вилітаємо в дорогу назад, сподіваючись встигнути повернутися в Академію до темряви.

Зворотна дорога займає в нас набагато менше часу, оскільки жінки вже налюбувалися краєвидами, і над усіма бажаннями в них зараз переважає лише потяг до комфорту. Ми, чоловіки, тільки посміюємося, хоча я не можу не визнати, що провести ніч у ліжку для мене краще, ніж у горах під дощем.

Майже підлетівши до Академії, ректор різко загальмовує та подає сигнал приземлитися.

– Що трапилося, Ріку?

– Я відчуваю сторонніх драконів, щонайменше десяток.

– Ти впевнений?

– Своїх я всіх знаю! Сидіть тихо, Дігане, зі мною.

Ректор і наставник йдуть, а ми розосереджуємось у невеликому ліску, що оточує Академію. Кого почув Рік? Чергові вороги? Невже наші пригоди ще не скінчилися?

Діган

Уже на підльоті до Академії Рік раптом насторожився і подав знак пригальмувати. Бачу по його ніздрях, що він почув щось підозріле. Приземляємося неподалік Академії та обертаємося.

– Що трапилося, Ріку? – запитую друга.

– Я відчуваю сторонніх драконів, щонайменше десяток. 

Три сотні учнів, плюс родичі та обслуговчий персонал! А Рік почув незнайомий запах? Сильно!

У мене немає підстав йому не довіряти, але про всяк випадок перепитую:

– Ти впевнений?

– Своїх я всіх знаю! Сидіть тихо, Дігане, зі мною. – Не сперечаюся і йду за Ріком. Якщо він так впевнений… Краще перестрахуватися, не зашкодить, у будь-якому випадку.

Приховано заходимо в Академію через якусь чергову потайну хвіртку, на кшталт тієї, через яку Темро виводив Ксі, та майже відразу ж виявляємо незнайомців, як і сказав Рік – не менше десятка. Налаштовані, щоправда, вони вельми миролюбно та дружньо розмовляють із людьми Ріка зі служби безпеки Академії. В одному з новоприбулих, я впізнаю Кріса – охоронця Грега, що залишився вірним присязі. Трохи заспокоююсь, але про всяк випадок не розслабляюся. Підходжу та вітаюся.

– Кріс! Яким вітром?! Чи привіз послання від короля? Відійдемо? – доброзичливо починаю розмову.

Сподіваюся, він прибув із хорошими новинами, але є деякі формальності, які потрібно дотриматися, щоб я був впевнений, що послання дійсно від короля. Відходимо вбік та обмінюємося умовними фразами, які заздалегідь обговорили з Грегом.

Наша розмова переконує мене, що Кріс справді прибув із посланням від короля. Подаю сигнал Ріку, що все гаразд і вислуховую наказ Грега: Негайно повернутися всім у Дикі Землі, з дружинами та нареченими, жодних винятків. Через тиждень призначено страту змовників, де Ердан, як спадковий принц, зобов’язаний бути присутнім.

Повідомляю новину Ріку та повертаюся до своїх учнів.

– Прибув посланець від короля! Змова пригнічена, і ми повинні терміново повернутися до королівства! – Мої учні радісно сприймають новину, веселячись та обіймаючи своїх дружин та наречених. Уважно стежу за реакцією жінок – усі вони сильно напружені, і навіть моя Грейсі. Не дивно, адже колишнє знайоме та в міру спокійне життя закінчилося, попереду важка дорога та нова країна, нові порядки, нове життя…