Розділ 67.2

Ксі

Коли я почула, як гарчить і виє від болю мій чоловік, я, не роздумуючи, кинулася до нього. Хоча це було неправильно! Насамперед я повинна думати про нашого малюка! Але проігнорувати біль, який почула, я не змогла. Коли я наблизилася до нього, то відчула страждання Ердану як свої власні! І водночас відчула, що чоловікові полегшало.

«Ні, Ксі, не треба! Тобі не можна! Наш малюк… Повертайся до резиденції!» Ердан намагається мене прогнати, але я у відповідь тільки тихо шиплю. Хоча постійне прагнення принца мені наказувати, дратує, але я розумію його стан зараз.

«Прошу тебе, Ксі! - Вже не наказує, а просить Ердан. - Прошу тебе, подумай про нашого малюка. Діган у надійних руках і він сильний! Нам треба лише зачекати».

Я відчуваю, що Ердан вже взяв себе в руки, і так, не варто піддавати такому стресові нашу дитину! Я кивком голови погоджуюсь із чоловіком і прямую до резиденції, але не встигаю далеко відлетіти, коли мене наздоганяє Фрай і подає сигнал із проханням приземлитися.

Ми опускаємось на землю і обертаємось.

- Ксі! Повернися, будь ласка, Рік просить.

- Щось трапилося з Ерданом?

- Рік хоче провести процедуру переливання крові від Ердана Дігану! А без твоєї допомоги, дракону принца важко буде впоратися з інстинктом самозбереження. Рік просить тебе бути поряд і заспокоювати чоловіка.

Я погоджуюсь, ні на мить не сумніваючись, що Ердан впорається зі своїми інстинктами, і ми з Фраєм повертаємось до намету. Ердан уже всередині, точніше його голова та частина шиї, більше місця в наметі немає.

Голова Золотого Дракона лежить на столі, а шия сильно вигнута. Я трохи знаю про переливання крові від дракона до дракона, але тільки теоретично. Я ніколи не бачила, як це відбувається. Знаю тільки, що Ердану зараз буде боляче і йому потрібно впоратися зі своїми інстинктами, щоб дозволити провести процедуру. Підходжу до чоловіка і гладжу його по лускатій голові, знаючи, де і як він найбільше любить.

- Ердан, я поряд.

Буквально за пару хвилин Ердан розслаблюється і починає муркотіти, трохи прикривши очі.

- Ердан, не заплющуй очі, дракон може підсвідомо агресивно зреагувати на несподіваний біль. Ти готовий? – Ректор підходить до Ердану зі спеціальними щипцями для висмикування луски.

Чоловік розплющує очі і киває.

Рік висмикує першу лусочку, і я притискаюся до Ердану, відчуваючи, як він здригається від болю, але тільки дледве чутно шипить і знову заплющує очі.

- Молодець! І ще одну, потерпи. - Ректор висмикує ще одну лусочку, і дракон гарчить.

Я втихомирюю його, як можу, обхопивши величезну голову і притискаючись до неї щокою.

- Тихо милий, тихо. Рік більше не буде. Щоправда, ректоре? - Почувши мій голос, дракон заспокоюється, а Рік киває, підтверджуючи мої слова.

Діган

Кровотечу зупинили і переливання зробили, тепер моя регенерація зможе впоратися сама. Без крові Ердана я не вижив би! Мені дуже некомфортно, адже це я маю захищати принца, я давав клятву і готовий віддати за нього всього себе, до останньої краплі крові та лусочки. Але не знаю, чи зміг би на місці Ердану сам впоратися з такою процедурою без повної фіксації!

- Дігане, я дивлюся, твій стан покращується з кожною хвилиною! Кровотеча припинилася, а кров Золотого Дракона прискорила регенерацію! За кілька годин зможеш обернутися, і продовжимо лікування вже в Академії. - Рік відволікає мене від думок про мого учня.

Я киваю, показуючи другові, що почув його.

- Ердан твій, молодець! Я навіть не очікував, враховуючи його темперамент, що він упорається з процедурою! Загалом мені подобаються твої учні! Чи не хотів би ти у нас в Академії викладати?

Мотаю головою, отказуючись, але подумки посміхаюся. Пропозиція ректора Академії мені лестить! Але я поки що не збираюся залишати принца без нагляду. Я багато чому навчив його, це правда, але моя допомога ніколи не завадить, ось як сьогодні… Тим більше, після того, що сьогодні сталося. Адже ми, по суті, стали кровними родичами! Хоча навіть не кожен родич зможе віддати свою кров. Адже це проти драконячої природи. Далеко не всім вдається приборкати інстинкти, навіть при загрозі загибелі рідного.

Рік, користуючись тим, що я не можу йому відповісти, продовжує розписувати позитивні сторони своєї пропозиції:

- З тебе вийшов чудовий наставник, Дігане! Учні тебе люблять і поважають, а це дуже важливо! Уяви, скільки молодих драконів ти міг би наставити на правильний шлях, будучи викладачем Академії. Та й Грейсі не довелося б їхати далеко від дому. До того ж не забувай Діган, що над тобою висить загроза страти. І не треба так головою мотати! Зрозуміло, що за останні тижні багато що змінилося, але вирок короля так просто не може скасувати навіть сам король! Я не наполягаю на негайній відповіді. - Посміхаюся подумки, ага як я відповісти щось можу зараз?? - Але обіцяй мені, що хоч подумаєш. 

Я киваю головою, в сенсі, що подумаю, але сам знаю, що ніяка сила не змусить мене відмовитись від повернення додому. Та й принца залишати без нагляду я не маю наміру. Що ж до вироку… Тут справді все складно, але якщо його не було занесено до реєстрів, то наполягати на його виконанні ніхто не буде. Грег так точно.