Розділ 66

Ердан

У піднесеному настрої виходимо з Академії та злітаємо в повітря. До найближчого бару всього кілька хвилин льоту, але ми не поспішаємо і викаблучуємось у повітрі, знаючи, що з території Академії наші кульбіти чудово видно.

Неквапливо підлітаємо до бару, приземляємося на спеціальному майданчику та обернувшись, заходимо всередину.

За весь час навчання в Академії я жодного разу тут не був. Знаю, що друзі іноді відвідували цей заклад, але мене сюди ніколи не тягло. До того ж і батько, і наставник мене заздалегідь попередили, що відвідування мною подібних місць не бажане не тільки для мого іміджу, але і для всього королівства. Чому я сьогодні погодився полетіти із друзями? Я навіть не знаю. Напевно, просто захотілося трохи розслабитись. Я ж не планую сьогодні напиватися та влаштовувати скандали! Посидимо трохи, вип’ємо по парі келихів ігристого напою та повернемося до резиденції. Сподіваюся, встигнемо назад ще до повернення Дігана від ректора! Та він навіть і не помітить нашої відсутності.

Спочатку все справді йшло так, як було заплановано. Але потім… Ми вже збиралися закруглятись і летіти додому, Фрай навіть попросив рахунок, коли з’явилися ці…. Що ж, мені залишається тільки нарікати на себе, що тоді першокурсників повітряною хвилею не прибило. Адже, якби я трохи постарався…

Не ми сьогодні це першими почали! І я дуже сподіваюся, що коли ми закінчимо, буде кому це підтвердити. Ось тільки я не пам’ятаю, хто першим обернувся, і коли бійка перейшла з наземної до повітряної. Бар розсипався, як картковий будиночок ще на третьому чи четвертому обороті. Здається, все-таки ні я, ні друзі не набули форми дракона першими. Ми до останнього намагалися обійтися найменшою кров’ю, але коли питання постало вже про наше виживання, ми, не замислюючись, злетіли в повітря. Про наслідки на той момент ніхто з нас не думав.

Діган

А я ж знав! Відчував хвостовим гребенем, що хлопчики мені ще влаштують!

Ми з Грейсі вирушили на вечерю до Ріка, і непогано посиділи з ним та його дружиною, згадуючи наші витівки в Академії. Звичайно, порівнювали з витівками моїх та його учнів і посміювалися. Але, коли до Ріка прибіг посильний від начальника служби безпеки Академії з повідомленням про масову бійку студентів у барі, розташованому неподалік навчального закладу, я якимось восьмим почуттям зрозумів, що без моїх там не обійшлося. Зважаючи на все, Рік подумав так само, тому ми, не змовляючись, вийшли з дому ректора, і, обернувшись, вирушили до злощасного бару. Ми, звичайно, трохи випили перед цим напою, що веселить, але за час польоту, нехай і недовгого, усе вивітрилося.

Картина, яку ми застали в барі… Точніше на тому місці, що від нього залишилося, змусила нас забути про всі наші дрібні витівки в молодості.

Служба безпеки Академії та місцева охорона вже приземлили всіх учасників і навіть вишикували їх у дві шеренги. П’ятеро моїх стояли навпроти двох десятків першокурсників Академії. І тим, й іншим непогано дісталося, але обернутися та регенерувати їм, звичайно ж, ніхто не дозволив. Поки Рік розв'язував фінансові питання з колишніми власниками закладу, а служба безпеки Академії допитувала першокурсників, я вирушив до принца. З іншими не було сенсу розмовляти, як спадковий принц, Ердан понесе один усю відповідальність за це неподобство.

Принц стоїть, насупившись, і від нього тхне напоєм, що веселить, хоча ніяких симптомів сп’яніння я не бачу. Але кількість випитого не важлива, у нас з Ерданом була домовленість, на вимогу батька він пообіцяв не вживати нічого подібного, доки не закінчиться навчання в Академії. Не те щоб раніше принц був помічений у зловживанні, швидше Грег вирішив перестрахуватися, пам’ятаючи наші витівки за часів навчання.

Я відкликав Ердана вбік і почав виховну бесіду, пригадуючи й про його обіцянку королю, і складну ситуацію вдома, і допомогу Імперії в придушенні змови, і навіть Істинну згадав.

Принц вислухав мовчки, не підводячи голови. Лише раз вставив про те, що вони тільки по два келихи прийняли та бійку першими не починали. Я його, звичайно, розумію, але наслідки всього цього бедламу найменше залежать від того, скільки вони випили. Так, я чудово знаю, що першими вони б бійку не почали. На жаль, зам’яти цей скандал буде складно, руїни бару надто барвисто виглядають на майдані перед мерією містечка.

Залишаю Ердана одного, нехай поки переймається отриманим прочуханом, і йду до Ріка.

– Що робитимеш із ними, Дігане? – Рік киває в бік моїх учасників бійки.

– Чи з’ясували хто призвідники?

– Так, твої не винні, місцеві охоронці сказали, що вони поводилися досить тихо і вже збиралися йти, коли прилетіли ці ось, бовдури мої. Вони й почали відразу бійку, твої лише захищалися. Так що ти їх не дуже там… А зі своїми я розберуся, батьки компенсують власникам закладу всі збитки, ну і з Академії, само собою їх відрахую.

Слова Ріка мене трохи заспокоїли, головне, щоб у звітах мої учні не фігурували. Приховувати, звичайно, подібне від короля не варто, але й доповідати, якщо конкретних питань не буде, я не збираюся.

Наказую принцу з друзями йти до нашої резиденції.

– Пішки! Дорогою подумайте над своєю поведінкою! Вдома продовжимо розмову! – наставляю їх та відправляю до Академії.

Мої підопічні неабияк пошарпані, але ніяких суттєвих пошкоджень я не бачу. Тож прогулятися перед сном їм не зашкодить. Якраз доки до резиденції дійдуть, уже і стемніє, нікого своїм виглядом не перелякають, а вдома вже дозволю їм обернутися та регенерувати. Якраз ще одну лекцію їм прочитаю про шкоду вживання напоїв у подібних місцях. Займу їх на годинку, доки не закінчать відновлюватися.