Розділ 64

Діган

Ми повернулися до Академії, і в очікуванні повідомлень із Диких Земель мої підопічні закінчують навчання. Зараз Ксі складає заліки та іспити за минулий семестр, а незабаром розпочнеться остання сесія для всіх. Лише кілька тижнів залишилося до випускних іспитів. А від короля Грега жодних звісток поки що немає.

Щодо ситуації в Імперії Рік тримає мене в курсі подій, наскільки це можливо. Завдяки інформації, отриманій від бунтівників, захоплених під час нападу на Ксі, усіх змовників в Імперії вирахували та знешкодили.

Фраю зробили дві операції й він повністю відновився. Зараз знову гасає з усіма на полігоні. Ердан занурений у навчання, я думаю, він так намагається відвернутися від думок про батька та долю королівства. Зараз ми не можемо більше нічого зробити, і нам залишається лише чекати звісток із дома.

Ердан

Наше навчання добігає кінця, ми посилено займаємося, тому що більше нічого не можемо зробити! Що зараз відбувається в Диких Землях нам не відомо. Але заколот в Імперії повністю пригнічений, а це дає надію, що і вдома все буде гаразд. Очікуємо звісток від батька.

А поки що Ксі складає іспити за минулий семестр. Сьогодні вона мала залік з етикету. Приймав його, природно, містер Гроумель. І цей степовий ящір на помсту мені її завалив! Ксі, бачите, узяла не ту виделку!

Перший указ, який я видам, коли стану королем: заборонити взагалі виделки в палаці! На дипломатичних заходах вони в мене все жерррти ррруками будуть! Сирру печінку!! Гарчу подумки.

– Ердане, тільки батькові про свої плани не розказуй! – сміється Ізир.

– Та й наставнику теж, він не любитель сирого м’яса, ти ж знаєш! – підтакує Крістіан.

Я що, вголос про свої плани розповів?

– Ні, але дуже голосно подумав!

Друзі регочуть, а мені не до сміху. Після всього, що нам довелося пережити в останні тижні, цей корм для іссіміора – містер Гроумель, завалив Ксі на якійсь паршивій виделці! І найжахливіше, що вона засмутилася! Моя. Вагітна. Дружина. Засмучена. Ну що ж, Гроумель – небіжчик! А враховуючи, що він досить вгодований… Ммм…

– Ердане, ти хоч тихіше думай, бо служба безпеки Академії на тебе вже коситься! – Ізир киває в бік охоронця, і я бачу, що він справді з підозрою на мене дивиться, а я навіть не в частковому обороті! Привітно йому посміхаюся, на кшталт усе це жарт, а сам намагаюся придумати, як розправитися з Гроумелем. Адже, якщо він зникне раптом, сам по собі, звичайно, ну мало що може статися? Тоді Ксі залік буде перездавати ректору…

А ось, до речі, і посланець від Ріка. Охоронець мене вже заклав?

– Ваша Високість, вас із дружиною терміново просять зайти до ректора! – майже весело повідомляє мені посланець, але при цьому близько чомусь не підходить.

Ага, значить, ректорові вже повідомили, що я на Гроумеля слинки пустив і пазурі заточив.

– Ердане, ти якщо що, пообіцяй ректору, що луску від містера Гроумеля всю виплюнеш, вона Академії стане в пригоді для декорування басейну для першокурсників! – Фрай у своєму репертуарі, знову веселиться!

– А луска охоронця їм не потрібна? – витріщився я на представника служби безпеки Академії, який, до речі, після моїх слів різко кудись зазбирався.

Вирушаємо з Ксі до ректора, Діган уже чекає на нас там і виглядає не дуже задоволеним.

– Ердане, мабуть, уже вся Академія в курсі твоїх гастрономічних уподобань! – вимовляє мені наставник, і я бачу, що він ледве стримується.

– Вже й помріяти не можна? – бурчу я у відповідь, намагаючись виправдатися. Хоча, дійсно, мало про що я подумав?? І якщо охоронець не вміє тримати язика за зубами й розбалакав, кому не слід, значить і його треба відправити на корм іссиміорам!

– Дігане, принца погано годують? – Ректор знущається, га? – Він уже на викладачів збирається полювання відкрити?

– Швидше мало виховують… – Діган багатообіцяюче дивиться на мене.

– Ксі вагітна, а цей Гроумель своїми виделками її засмутив! – ображено повідомляю причину свого невдоволення Гроумелем ректору. – Якщо він Вам такий дорогий і необхідний надалі, рекомендую його тимчасово усунути або кудись сховати, щоб уникнути нещасного випадку.

– Принце, ви просите усунути тільки містера Гроумеля? – із цікавістю запитує ректор.

– А можна замовити ще когось? – з надією питаю я.

– Все, годі, я більше не можу!! – Діган починає реготати, і ректор до нього приєднується. А мені ось не до сміху, моя дружина засмучена! Хоча… Дивлюся на Ксі, і бачу, що вона теж веселиться разом із ними! Цікаво, що смішного в тому, що я мав намір з’їсти викладача? Ну, припустимо, ректор і Ксі – громадяни Імперії та вирішили, що я жартую, але ж наставник повинен розуміти серйозність моїх намірів??