Розділ 62

Ксі

Поки що нам цілком вдається втілювати мій план у життя. Гаразд, називатиму речі своїми іменами – ми успішно тікаємо, і поки що нас не можуть наздогнати! У горах доводиться багато маневрувати, і ми з Ізиром із цим завданням справляємось трохи краще, ніж наші переслідувачі. Ось тільки я боюся, що на рівній місцевості, коли ми опинимося над лісом, наша перевага зійде нанівець. Усе ж таки з досвідченими бойовими драконами нам не впоратися. Навіть у плані погоні. Вони набагато витриваліші та досвідченіші. Нам залишається лише молитися.

Через деякий час я бачу, що гори закінчуються. А ось і та галявина, на якій ми відпочивали, коли поверталися до Академії з Ерданом, королем та його сторожами. Бачу струмок і мені так захотілося напитися чистої та холодної води! Можливо, це буде востаннє… Підсвідомо пригальмовую, але Ізир не дозволяє мені зробити дурість і шипить, підганяючи. Він має рацію, якщо є хоч найменший шанс врятуватися, треба боротися до кінця! Моє життя, життя Ердану й нашого, ще не народженого малюка, зараз висять на волосині. Не можна здаватись! Беру себе подумки в лапи та прискорююсь. Не лише нашим переслідувачам над рівниною легше летіти!

Трохи додається оптимізму, коли за кілька хвилин, я розумію, що відстань між нами та погонею не скоротилася, а навіть трохи збільшилася! Але тільки моя радість була недовгою. Ізир звертає мою увагу, що назустріч нам летить не менше трьох десятків драконів! Летять ланцюгом, не залишаючи жодної можливості їх облетіти. Приймати бій за такого розкладу безглуздо, але є маленька надія, що захопивши, вони не вб’ють нас відразу, а там… мало що може статися. Приймаю рішення та шукаю місце для посадки. Ізир шипить, але не намагається мені завадити, визнає, що ми не маємо інших варіантів.

Ердан

Ми лавіруємо між скелями, у небезпечній близькості від гострих виступів. Я ще пам’ятаю, як порвав крило в подібному місці та впав, переламавши кістки! Брр… Від спогадів мене всього пересмикує. Лікування було ще гірше. Так, мчати на такій швидкості небезпечно, але зараз ми не можемо летіти повільніше, у нас немає вибору, нам треба наздогнати Ксі!

Діган краще за мене знає дорогу й летить попереду, хоча в мене швидкість вища, але зараз геройствувати сенсу немає. Ось вилетимо до лісу, тоді я полечу вперед на максимальній швидкості. Хоч трохи, але виграю часу. Діган нас вчив, що іноді навіть секунда може вирішити результат битви!

Вилітаємо з гір, далі вже рівнина та ліс. Додаю швидкість і обганяю Дігана, залишаючи його далеко позаду. Він не заперечує, чудово розуміючи, що наші життя тісно пов’язані, якщо з Ксі щось трапиться… Навіть думати про це не хочу! Я встигну та наздожену дружину!!

Лечу над лісом, принагідно відзначаючи ту саму галявину, де батько мене виховував, а ось і струмок. Пригальмовую, Ксі не приземлялася! Це погано, якби з нею було все гаразд, вона, напевно, зупинилася б тут, як мінімум, щоб напитися. У мене теж у пащі пересохло, але витрачати час не можна. Лечу далі, якнайшвидше!

Починає світати, і те, що я бачу в ранковому промені сонця, мене зовсім не тішить! Десяток бойових драконів женуться за Ксі та Ізиром, а назустріч їм ще кілька десятків, розгорнутих у пошуковій шерензі! Ксі приймає, єдине правильне рішення в такій ситуації – йде на посадку та Ізир разом із нею. Мене ще не помітили, але як тільки сонячне проміння торкнеться моєї золотої луски, я сяятиму на тлі гір, як святковий ліхтарик на ялинці. Різко заходжу на посадку, подаючи Дігану ментальний сигнал приземлитися. Сподіваюся, він мене «почув».

Діган

Щойно вилітаємо на рівнину, Ердан на повній швидкості відлітає вперед. Я з ним не сперечаюся і не намагаюся його зупинити, зараз головне – наздогнати та повернути Ксі, доки вона не зіткнулася з бунтівниками. Ми летимо назустріч сонцю і мені не дуже видно, що відбувається попереду, але я чую шум крил і вловлюю слабкий сигнал від Ердана з наказом приземлитися. Саме так! Хлопчик уже накази мені дає! Як тільки буде можливість, посміюся з того, як я не помітив, що принц подорослішав! Але зараз я просто роблю те, що він сказав. Напевно, в Ердана на це є причина. Приземляюся, але не поспішаю обертатися, у драконовій сутності всі почуття загострені та дозволяють чути й відчувати запахи набагато краще, ніж у людській подобі. Зважаючи на все, Ердан вчинив так само. Я відчуваю його присутність попереду. А ще я чую кілька десятків драконів і розумію, що ми запізнилися.