Розділ 61

Ксі

Фрай мав повернутися вже сьогодні ввечері, але його досі немає. Ердан місця собі не знаходить, ходить по резиденції похмуріше за хмару, і я його розумію! Принц іноді шипить, але більшість часу утробно гарчить. І хоча зараз на дворі вже пізня ніч, але в нас у резиденції ніхто не спить.

Чоловіки сидять у саду і час від часу про щось тихо перемовляються. Ми всі нервуємо, адже доля не лише Диких Земель залежить від успіху місії Фрая.

Я виходжу в сад і звертаюся до чоловіка:

- Ердан! Адже Фраю все одно через гори летіти? Може, є сенс його там зустріти? Можна почекати у нашій печері, я впевнена, що він туди загляне! Можна ще й їжі прихопити.

- Ти маєш рацію, Ксі! Зараз вилітаю!

- Я з тобою, Ердан! – Повідомляю чоловіка. І не лише я. Усі чоловіки хором виявили бажання летіти назустріч Фраю.

- Ні, Ксі! Ти залишаєшся! - Ні на мить не замислюючись, видає Ердан.

- Ердан, а якщо доведеться затриматись у горах чи летіти назустріч Фраю? Як довго ти без мене протримаєшся? Або я лечу з тобою, або ми обоє залишаємось!

- Мій принц, Ксі має рацію. - Підтримує мене Діган, і Ердан, скрипучи зубами погоджується.

- Добре, Ксі, полетиш зі мною. Ти, Діган та Ізир.

- І я з вами полечу, раптом Фраю потрібна буде допомога! - Заявляє Крістіан, і всі з ним погоджуються.

Ми вилітаємо відразу ж, плануючи дорогою чи вже на місці щось зловити на сніданок.

Я трохи нервуюсь і в міру наближення до печери, де я провела стільки часу в сплячці, моя нервозність посилюється. У чому причина мого дискомфорту? Це викликано спогадами чи передчуттям небезпеки? Про всяк випадок довіряю інтуїції, і вже на підльоті пропоную Дігану приземлитися в сусідній ущелині і акуратно перевірити околиці. Не знаю чому, але відчуття, що попереду небезпечне, посилюється при наближенні до печери.

Діган з Крістіаном відлітають на розвідку, а ми очікуємо на їхнє повернення в безпечному місці, прихованому від сторонніх очей.

Діган

Ксі мені дедалі більше подобається. Вона все сильніше нагадує свою матір: коли виникає необхідність, у неї відключаються емоції та вмикаються мізки. Ось і зараз, мало того, що її ідея летіти назустріч Фраю була дуже розумна, так і принцу вона нагадала про те, що йому від своєї Істинної не варто надовго відлучатися.

Усі погоджуються із пропозицією Ксі зустріти Фрая в горах, і ми одразу ж вилітаємо. Звичайно, принц не дуже задоволений, що Ксі його супроводжуватиме, але без неї від Ердану буде мало користі.

У горах Ксі починає помітно нервувати. Спогади? Або... Ближче до печери у мене теж посилюється відчуття небезпеки.

Ксі пропонує приземлитися в сусідній ущелині - там є невеликий уступ, під яким можна сховатися. Ердан, Ксі та Ізір залишаються, а ми з Крістіаном вирушаємо на розвідку.

Ксі мала рацію, та й мене передчуття не обдурили: на майданчику перед «нашою» печерою навколо багаття сидить чоловік п'ять, ні, навіть шість! Вхід у печеру завалений, і я відчуваю присутність Фрая. Подаю сигнал Крістіану, і ми повертаємося, намагаючись не сильно плескати крилами, щоб не видати себе.

- Ксі мала рацію, біля печери чужинці. І я відчуваю, що Фрай усередині. – Повідомляю іншим, коли ми приземляємось. - Наскільки я зміг розглянути, вхід до неї завалений зсередини.

- Ти думаєш, вони загнали Фрая в печеру і вирішили взяти його змором? Чи чекають на підкріплення? – висловлює припущення Ердан.

- У жодному разі немає сенсу чекати! Нападемо, поки вони нас не вчули! - Ізир, як завжди, пропонує рішучі заходи.

- А якщо це свої? – пригальмовую Ізира.

– Спочатку полечу я. – пропонує Ердан. - Якщо це свої, вони мене впізнають, Золотого Дракона з Диких Земель не визнати неможливо! Ви зайдете з протилежного боку. Якщо тільки спробують обернутися – одразу тисніть їх. Але хоч би одного треба взяти живцем!

- Розумно. - Погоджуся я з принцом, - Так і зробимо.

- Ксі, залишишся тут. І не сперечайся! – наказує принц дружині. Але, зважаючи на все, Ксі і не збиралася заперечувати. Розумна жінка!

Робимо так, як запропонував Ердан. Схоже, що Золотого Дракона впізнали одразу, бо одразу ж спробували обернутися і дати відсіч. Але ми не залишили їм жодних шансів, чи не розтоптали всіх! В азарті ледве стрималися, добре, що Ердан попередив заздалегідь, щоб хоч одного залишили. Поки Крістіан розбирається, хто ще живий із наших супротивників, намагаємось розібрати завал.

– Фрай! Ти там? Живий? - Ізір намагається докричатися до друга, у відповідь лунає тільки ледь чутне шипіння.

- Фрай, ми не можемо відсунути останній камінь, ти його задом придавив чи що? Відповзти зможеш? – Прошу я.

Фрай знову шипить, потім чути стогін і шарудіння луски. Потім, нарешті, гуркіт, і відкривається прохід у печеру.

– Фрай! Ти як?? Крістіан! Сюди!

Разом із Крістіаном оглядаю свого учня. Так, йому добре дісталося! І, схоже, як і з Ерданом та Каєм, дракона регенерація не вчасно спрацювала. Частина пошкоджень вже загоїлося неправильно.

- Фрай, тепер все буде гаразд! Тепер ти не один! - Намагаюся заспокоїти свого учня, хоча огляд, хоч і швидкий, дає дуже невтішні результати. Крістіан підтверджує мою думку, коли ми з нею виходимо з печери.

- Все погано, так? - Запитую.

- Я взагалі не впевнений, чи зможе Фрай колись літати! Частина крила майже відірвана! - Скрипить зубами Крістіан.

Я теж стискаю щелепи до болю.

- Йому про це не говори тільки.

- Діган, ти думаєш, він не розуміє?

- Хотілося б сподіватись!

Повертаємось у печеру, Фрай обернувся і виглядає дуже погано, щойно кровотеча зупинилася.

- Ти навіщо обернувся? - гарчить на нього Ердан.

- Доповісти хочу. З королем я зв'язався. Він чекає на відповідь Імператора на четвертому південному форпості. А вам забиратися звідси треба! Скоро допомога до цих прибуде. - Киває у бік трупів перед печерою. - Заваліть назад вхід, я підпру знову зсередини, це їх відверне на якийсь час, а ви відлітайте!