Розділ 59

Ердан

Ми з Діганом проводжаємо Фрая до гір. Далі він полетить сам, а ми повертаємось до Академії. Дорогою намагаюся відвернутися і розробляю план – хочу створити спецслужбу для екстреного зв’язку. Стане в пригоді для розв’язування термінових дипломатичних питань, наприклад, з тією ж Імперією! Та й усередині держави, у Диких Землях, мало що може статися. Треба, щоб у кожній фортеці на кордоні був щонайменше один швидкісний дракон! Їх у нас не так і мало, але вони всі служать у різних підрозділах і не завжди ними в бойових умовах задоволені: надто легкі, хоч і спритні. А от якби об’єднати їх в одну службу! Набрати достатню кількість швидкісних драконів, так щоб не по одному літали в серйозних випадках. Як зараз…

Думки знову повертаються до Фрая. Ризиковано його одного відправляти було, бачу, що й Діган переживає. Але крім Фрая ніхто не встигне наздогнати короля, а він у моїй команді один такий. Хмм, «у моїй команді»… Уперше я, думаючи про своїх друзів, називаю їх «командою». Настав час, і ми вже не просто друзі з ігор, і навіть не товариші з навчання. Вони – моя команда, основа моєї майбутньої королівської влади. Ми подорослішали.

Розповідаю свої думки щодо створення спецслужби екстреного зв’язку Дігану. Він зацікавився. Сказав, що прорахує скільки швидкісних драконів королівству треба, та розробить режим тренувань. Навіть почав згадувати, кого він зі швидкісних знає, яких можна було б перевести до нового підрозділу.

Діган

Повертаємось до Академії. Дорогою обговорили з Ерданом його ідею створення підрозділу екстреного зв’язку. Адже думка чудова! У мене щодо цього вже деякі ідеї з’явилися. Потрібно буде цим зайнятися, коли додому повернемося, після того, як розберемося з поточними проблемами, звичайно.

Залишаю Ердана в нашій резиденції та вирушаю до Ріка, дізнатися, чи немає новин від його батька.

– Поки нічого. Він, м’яко кажучи, здивований. Просив тебе і принца ввечері разом із ним до імператора Саттона вирушити.

– Просто просив?

– Поки що так, але ж ти розумієш…

– Розумію. – Не та ситуація в нас, щоб відмовлятися від аудієнції в Імператора.

Рік бачить мій стан і намагається відвернути від невеселих думок.

– Дігане, ти мені краще розкажи, ось як ти взагалі в наставники пішов? Давно ним став? Ти ж бойовий дракон, а пораєшся зі спадкоємцем та іншими ящерятами, причому почав із зовсім дрібних, я так розумію?

– Ну, я як був начальником особистої охорони короля, так і лишився. Принц мені в учні дістався після однієї історії, а його товариші вже додавалися до нього.

– Розкажеш, що за історія чи це державна таємниця?

– Та не те щоб таємниця, але принц досі бентежиться, коли згадуємо. Тож тільки між нами!

– Ти ж мене знаєш, Дігане, таємниці – це моє з дитинства, спадкове, так би мовити. – Рік підморгує, натякаючи на батька-дипломата. – Тож розповідай!

– Так, історія та ще. Грег взагалі ніколи особливо Ерданом не займався. Ти ж, мабуть, пам’ятаєш, він рано став королем, навіть навчання, по суті, не закінчив. А його самого батько у їжакових рукавицях тримав. Тому Грег і вирішив Ердана виховувати вільно, часом навіть зайве. Поки принц ще зовсім дрібний був, до свого першого обороту, мабуть, усім драконам у палаці встиг відтоптати хвости. А потім, коли настав час навчання, виникли проблеми: принц, який звик до свободи, відмовлявся слухатися, ніхто з ним не справлявся. Ердан уже тоді з друзями міг дуже надивачити, і всі наставники від нього просто збігали. І без матері Ердан рано лишився. Це також вплинуло на його поведінку. А якось узимку принц поліз на дах сторожової вежі, кошеня рятувати! Це теж ще до його першого обороту було. Кошеня не втрималося та покотилося по слизькій поверхні вниз, а Ердан за ним. Кошеня впало, й Ердан слідом стрибнув! Якимось дивом йому вдалося обернутися в польоті та підхопити тварину зубами, принц навіть зміг трохи спланувати, але все одно закопався в кучугуру на очах у короля і всієї палацової варти. Грег, звичайно, перелякався за сина, як і ми всі, але ж ти знаєш його. Налетів на хлопчика, а той мало того що навіть не весь лускою ще покритий був, так до того ж із переляку не зміг обернутися назад! Грег у сказі, уже в частковому обороті та мало не за ремінь хапається, й обіцяє особисто кошеня зжерти, а драконяче сидить майже голою шкірою в кучугурі, по саму шию в снігу, з кошеням у пащі та тремтить, весь замерзлий і переляканий. Я плащ зняв, загорнув принца разом із нещасним кошеням, якого він так і не відпустив, і до себе додому відніс. Там посадив у гарячу ванну й щось йому розповідав довго, зрештою, він мені тварину віддав, та так і заснув. Назад обернувся тільки під ранок, уві сні. Вранці я пішов до Грега, а той уже з начальником військової школи домовляється – віддати Ердана на навчання, на повний пансіон. Ледве вмовив його залишити хлопця в палаці, під мою відповідальність! Грег погодився, але умову поставив: найменша непокора – і до школи. Ердан, правда, особливо й не брикав ніколи, хуліганили вони, звичайно, з друзями багато, але це ж драконята! Отак я і став поєднувати посади начальника королівської варти та наставника принца.

– Так, історія… А що кошеня?

– Кішкою виявився. Нині вже її правнуки палацом бігають!