Розділ 59

Ердан

Ми з Діганом проводжаємо Фрая до гір. Далі він полетить сам, а ми повертаємось до Академії. Дорогою намагаюся відволіктися і розробляю план - хочу створити спецслужбу для екстреного зв'язку. Стане в нагоді для вирішення термінових дипломатичних питань, наприклад, з тією ж Імперією! Та й усередині держави, у Диких Землях, мало що може статися. Треба щоб у кожній фортеці на кордоні був щонайменше один швидкісний дракон! Їх у нас не так і мало, але вони всі служать у різних підрозділах і не завжди ними в бойових умовах задоволені: надто легкі, хоч і спритні. А от якби об'єднати їх в одну службу! Набрати достатню кількість швидкісних драконів, так щоб не по одному літали у серйозних випадках. Як зараз…

Думки знову повертаються до Фраю. Ризиковано його одного відправляти було, бачу, що й Діган переживає. Але крім Фрая ніхто не встигне наздогнати короля, а він у моїй команді один такий. Хмм, «у моїй команді»… Уперше я, думаючи про своїх друзів, називаю їх «командою». Настав час, і ми вже не просто друзі з ігор, і навіть не товариші з навчання. Вони моя команда, основа моєї майбутньої королівської влади. Ми подорослішали.

Розповідаю свої думки щодо створення спецслужби екстреного зв'язку Дігану. Він зацікавився. Сказав, що прикине скільки швидкісних драконів королівству треба, і режим тренувань розробить. Навіть почав згадувати, кого він зі швидкісних знає і можна було б перевести до нового підрозділу.

Діган

Повертаємось до Академії. Обговорили з Ерданом його ідею створення підрозділу екстреного зв'язку. Адже думка чудова! У мене щодо цього вже деякі ідеї з'явилися. Потрібно буде цим зайнятися, коли додому повернемося, після того як розберемося з поточними проблемами, звичайно.

Залишаю Ердана в нашій резиденції і вирушаю до Ріка, дізнатися, чи немає новин від його батька.

- Поки нічого. Він, м'яко кажучи, здивований. Просив тебе і принца ввечері разом з ним до імператора Саттона вирушити.

- Просто просив?

- Поки що так, але ж ти розумієш…

- Розумію. – Не та ситуація у нас, щоб відмовлятися від аудієнції у Імператора.

Рік бачить мій стан і намагається відвернути від невеселих думок.

- Дігане, ти мені краще розкажи, ось як ти взагалі в наставники пішов? Давно ним став? Ти ж бойовий дракон, а пораєшся зі спадкоємцем та іншими ящірками, причому почав із зовсім дрібних, я так розумію?

- Ну, я як був начальником особистої охорони короля, так і лишився. Принц мені в учні дістався після однієї історії, а його товариші вже додавались до принца.

- Розкажеш, що за історія чи це державна таємниця?

- Та не те щоб таємниця, але принц досі бентежиться, коли згадуємо. Тож тільки між нами!

- Ти ж мене знаєш, Дігане, таємниці - це моє з дитинства, спадкове так би мовити. - Рік підморгує, натякаючи на батька-дипломата. - Тож розповідай!

- Так, історія та ще. Грег взагалі ніколи особливо Ердан не займався. Ти ж, мабуть, пам'ятаєш, він рано став королем, навіть навчання, по суті, не закінчив. А його самого батько у їжакових рукавицях тримав. Тому Грег і вирішив Ердана виховувати вільно, часом навіть зайве. Поки принц ще зовсім дрібний був, до свого першого обороту, мабуть, усім драконам у палаці встиг відтоптати хвости. А потім, коли настав час навчання, виникли проблеми: принц, який звик до свободи, відмовлявся слухатися, ніхто з ним не справлявся. Ердан вже тоді з друзями міг дуже начудити, і всі наставники просто збігали. І без матері Ердан рано лишився. Це також вплинуло на його поведінку. А якось узимку принц поліз на дах сторожової вежі, кошеня рятувати! Це теж ще до його першого обороту було.. Кошеня не втрималося і покотилося по слизькій поверхні вниз, а Ердан за ним. Кошеня впало, і Ердан слідом стрибнув! Якимось дивом йому вдалося обернутися в польоті і підхопити тварину зубами, принц навіть зміг трохи спланувати, але все одно закопався в кучугуру на очах у короля і всієї палацової варти. Грег, звичайно, перелякався за сина, як і ми всі, але ж ти знаєш його. Налетів на хлопчика, а той мало того що навіть не весь лускою ще покритий був, так до того ж з переляку не зміг обернутися назад! Грег в сказі, вже в частковому обороті і мало не за ремінь хапається, і обіцяє особисто кошеня зжерти, а драконя сидить майже голою шкірою в кучугурі, по саму шию в снігу, з кошеням в пащі і тремтить, весь замерзлий і переляканий. Я плащ зняв, загорнув принца разом із нещасним кошеням, якого він так і не відпустив, і до себе додому відніс. Там посадив у гарячу ванну і щось йому розповідав довго, зрештою, він мені тварину віддав, та так і заснув. Назад обернувся тільки під ранок, уві сні. Вранці я пішов до Грега, а той вже з начальником військової школи домовляється - віддати Ердана на навчання, на повний пансіон. Ледве вмовив його залишити хлопця в палаці, під мою відповідальність! Грег погодився, але умову поставив: найменша непокора – і до школи. Ердан, правда, особливо і не брикав ніколи, хуліганили вони звичайно з друзями багато, але це ж драконята! Отак я і став поєднувати посади начальника королівської варти та наставника принца.

- Так, історія ... А що кошеня?

- Кішкою виявився. Нині вже її правнуки палацом бігають!