Розділ 58

Ксі

Нарешті в нас з Ерданом усе більш-менш налагодилося. Він навіть попросив вибачення за свою поведінку при нашому знайомстві! Я цього від нього не чекала! Взагалі Ердан дуже змінився. Став серйознішим. Звичайно, моя витівка з втечею та сплячкою сильно на нього вплинула, а тепер ще й ця змова.

І я подорослішала, схоже. Зараз я переживаю і за чоловіка, і за батька, і за всі Дикі Землі, які мені вже майже як рідні, хоч я там ще не була! Але я потоваришувала з друзями Ердана. Та я і сама родом звідти, як виявилось. Усе так дивно, так заплутано. Мої батьки з Диких Земель, і тепер я туди повернуся! Принаймні сподіваюся на це. Але, якщо королю Грегу не вдасться впоратися зі змовниками, Ердан та його друзі залишаться в Імперії. Не думаю, що їх потішить необхідність жити далеко від Батьківщини.

А ще мене лякає те, що сталося сьогодні. Цей напад першокурсників… Темро має такий вплив на однокашників, що вони влаштували цю бучу бажаючи помститися за його відрахування? Не думаю, він ніколи не був лідером. А ось його батько далеко не остання людина в Імперії. Треба розповісти все, що я знаю, Ерданові! Здається, він із Діганом та друзями зараз у саду.

Виходжу з дому саме вчасно – дракони вже закінчили регенерувати, і чоловіки щось активно обговорюють.

Підходжу якраз тоді, коли Ердан розповідає Дігану про свої підозри щодо нападу першокурсників, додаю і я свої думки, загалом починає вимальовуватися картина, що досить лякає.

Діган

– Фраю, тобі треба наздогнати короля Грега та попросити його трохи почекати з поверненням додому. Нехай пригальмує одразу, як перетне кордон. У нас є серйозні підозри, що змова пустила коріння не тільки в Диких Землях, а й в Імперії теж проблеми. Хтось дуже хоче нас стравити.

– Вже вилітати? – охоче відповідає Фрай.

– Ні, вирушиш, коли смеркне. Рік тобі свіжатини замовив. Повечеряєш і одразу в дорогу. Перестрахуємось і постараємося, щоб ти непомітно покинув Академію. Ми з Ерданом тебе трохи проводимо і простежимо, щоб ніхто слідом не вплутався. Передаси королеві послання та одразу повертайся. Можливо, до того часу, як ти повернешся до Академії, будуть новини про ситуацію в Імперії та тобі доведеться знову летіти до короля. Так що доведеться трохи попітніти.

– Та не проблема, Дігане! – Фрай, як завжди, налаштований оптимістично. А ось я переживаю. Я вибрав Фрая, бо він найшвидший з усіх! Це його перевага, але летіти йому доведеться самому, без прикриття. І в бою він заслабкий – надто легкий. А хто знає, що дорогою може статися?

– Дігане, усе так серйозно? Як ми із цим упораємося? Невже буде війна з Імперією? – з болем питає Ердан.

– Мій хлопчику, ми зробимо все можливе й намагатимемося не допустити конфлікту, а для цього треба розв’язати проблему спільно, – я не намагаюся заспокоїти принца, а говорю те, що думаю. – Сподіваюся, що ми не запізнилися, і в Імперії, і в Диких Землях залишилися розсудливі. Зараз треба, як мінімум, повідомити Імператора Саттона й короля Грега про те, що ми знаємо, та об’єднати наші зусилля.

Залишаю своїх учнів у саду та йду до Ріка. Фрая треба добре погодувати, полювати дорогою йому буде ніколи.

– Як ти й просив, ось свіжатина для Фрая, – Рік киває на тушку оленя в кутку кімнати. – Гадаєш, йому вистачить?

– Так багато в дорогу й не можна, але добре перекусити йому не завадить.

– Переживаєш за них? – Рік дивиться на мене з розумінням.

– Звичайно, я ж їх ще малюками пам’ятаю. Перший оберт кожного при мені був. Вони ж, як рідні! Жаль, що не можу сам полетіти, не встигну.

– Пора пташенят із гнізда випускати, Дігане! Зовсім дорослі вже.

– Дорослі? Ти історію з вівцями забув, Ріку?

– Та пам’ятаю я, пам’ятаю! Коли принц із серйозним виглядом мені розповідав, що вони харчуються тільки свіжо вбитими тваринами, я ледве стримався, щоб не розреготатися! Та й із навісами теж надивачили. Хлопчаки в тебе, звичайно, ще ці жартівники! – сміємося.

– Подорослішали вони якось різко, – із сумом говорю я.

– Обставини змусили. Не хвилюйся так, Дігане, я спостерігав за ними весь цей час – ти їх добре підготував, впораються.

Забираю тушку та повертаюся до резиденції.

Фрай обертається і з апетитом вечеряє оленем.

– Пів годинки відпочинь, щоб засвоїлося та  уперед. Дорогу запам’ятав? Великі міста огинай, та і дрібні, якщо вдень трапляться, теж. Краще зроби гак. Так безпечніше. Ти маєш встигнути перехопити короля біля кордону, можна й на нашому боці, головне до першого форпосту, – наказую учню. – Загалом дивись за обставинами! Не маленький уже, впораєшся!

– Не хвилюйся так, Дігане, я пам’ятаю все, чого ти нас вчив. Скоро повернусь!

Пів години пролітають непомітно в порожній балаканині, і Фрай швидко прощається з друзями. Надворі вже стемніло. Виходимо з Академії через потаємний вихід, який показав мені Рік, відходимо трохи далі та обертаємось. Кілька годин ми з Ерданом полетимо разом із Фраєм, а далі він сам.

Як сказав Рік? Пташенят пора випускати з гнізда? Перший полетів.