Розділ 57

Ердан

Після інциденту з першокурсниками ми мовчки повертаємось до нашої резиденції. Ніхто з друзів особливо не постраждав, слава Богині Гір! У нас на всіх із десяток подряпин – на пів години регенерувати. Іншим часом після такої сутички було б сміху та розмов, як мінімум на пів дня, ось тільки сьогодні друзі похмурі якісь. Я не думаю, що вони переживають через ціх малолітніх бовдурів або тому, що сьогодні на заняття не потрапили.

Наші жінки теж притихли й мовчки розійшлися по кімнатах, а ми пішли в сад регенерувати. Тобто мені, звичайно, не треба було, але я пішов за компанію із друзями. За пів години обертаємося, але до хати заходити ніхто не поспішає.

І тут до мене нарешті доходить: у всіх друзів, у тому числі й у Дігана, у Диких Землях рідні на службі в мого батька. Мало того, що ми не знаємо, що там відбувається, але, за великим рахунком, не відомо на чиїй вони стороні. Я не сумніваюся, що мої друзі мене не зрадять, але чи не опиняться вони при цьому з різного боку барикад зі своїми рідними та близькими?

Тепер і в мене настрій упав…

– Ізире, ти чого такий задумливий сьогодні? – намагаюся відірвати друга від роздумів. – Образився, що я вам веселощі зіпсував?

– Так, дуже весело було… Шкода, що ти спізнився, розім’явся б із нами. Та ще розвага, коли пів сотні ящірок тебе намагаються заклювати, а Діган гарчить і забороняє відповідати!

– Чи не помітили, хто це все почав? – продовжую допитуватись, помічаючи, що друзі пожвавішали.

– Та вони одночасно накинулися, явно заздалегідь підготувалися, – приєднується до розмови Крістіан.

– І якось дуже організовано, – підтвердив підозри Крістіана Ятан.

– Міркуєте, це не просто витівки першокурсників? – Я вже зацікавився. Якщо все це організовано, то постають цілком логічні питання – ким і навіщо?

– До такого додуматися, треба не курячі мізки мати, – погоджується Ізир.

– І досвід. Дуже вже по-дорослому все було організовано: зайшли з боку сонця і практично безшумно, якби не Діган, ми б і не встигли зреагувати, – підтримує його Крістіан.

– Так, наставник нас практично врятував: наказав обернутися, хоча ми ще не бачили нападників! – Ятан зіщулився і додав: – Якби не наказ Дігана, жінки б постраждали.

– Так, Діган вчасно почув небезпеку, все-таки досвід! – знову погоджується Ізир.

– До речі, Ердане, а ти як так вчасно з’явився? Ось здається мені, ти не випадково повз пролітав? – запитує Крістіан.

– Ага, із чого йому літати околицями від молодої дружини, коли в резиденції нікого немає! – підморгує мені веселун Фрай.

– Я теж щось відчув. Метнувся до вас одразу, а там таке…

– Так, Ердане, вчасно ти з’явився! Інакше довелося б кришити цих дрібних на корм для іссіміорів, – радіє Крістіан.

– Угу, із відповідними наслідками для дипломатичних відносин. – Трохи псую йому настрій.

– А чи не на це було розраховано? Чи не думали вони, що реально впораються з нами? – цікавиться Ізир, і я не можу з ним не погодиться.

– Ось надто добре все було організовано. Як тільки повернеться Діган, поговорю з ним, розповім про наші підозри.

Діган

Рік має рацію – із цим нападом не все так просто і, можливо, два озвучені ним варіанти – це дві сторони однієї медалі. Для того, щоб керувати таким нападом, треба мати хороші організаторські здібності. Нехай навіть молоді дракони й повелися на чиїсь палкі промови, але хтось їх вимовляв? А можливо, є і хтось, хто їх писав. Й організатор цього переслідував свої цілі.

Найімовірніше, це була спроба нападу на Ердана. Смерть принца вигідна організаторам змови, адже це ідеальна причина стравити Імперію та Королівство Диких Земель!

– Слухай, Ріку, у мене тут думка виникла, – кажу другу, коли ми опиняємось удвох у його кабінеті.

– Ти про напад, як спробу посварити наші держави? – Ріку спало на думку теж саме, отже, я не такий вже й далекий від істини.

– Так, і до того напрошується логічне питання, а чи не назріває і в Імперії змова? У вас тут як настрої щодо розпалювання війни з Дикими Землями? Як то кажуть – шукайте того кому це вигідно!

Рік замовк, і з поведінки старого друга я розумію, що влучив у ціль.

– Не те щоби прямо відкрито борються за війну, але такі сили присутні, – зітхаючи, погоджується зі мною Рік.

– І якщо вони діють разом зі змовниками в Диких Землях… – починаю я фразу.

-… то ситуація набагато гірша, ніж ми могли собі уявити… – Рік закінчує її за мене.

– Кай нічого про це не казав. Думаєш, приховав? – розвиваю думку далі.

– Або сам не знав всієї картини.

– За такого розкладу шанси Грега впоратися зі змовою сильно зменшуються.

– Якби його попередити про таку можливість, це дуже допомогло б! Нехай не поспішає повертатися в Дикі Землі, хоч пару днів.

– Це думка! Зараз же відправлю Фрая навздогін, він має встигнути!