Розділ 55

Діган

Кай повернув Ксі та дозволив молодим бути разом! Я сподівався, що так воно й буде! Звичайно, роки страждань змінили Кая, але він ніколи не був жорстокий. А той номер, що він викинув з обманом Таїди, взагалі не вкладається в голові! Я впевнений, що це було хвилинне помутніння на тлі сильного почуття. Ось тільки наслідки виявилися дуже непередбачуваними та плачевними. Для всіх.

Але тільки, як тепер з’ясувалося, обдурив він не Таїду, а її батьків. Можливо, якби вона мала вибір, вона стала б дружиною Грега, але батьки не надали їй такої можливості. До чого це призвело, ми знаємо.

Голос Ріка виводить мене із задуму.

– Я завжди заздрив дружбі вашої четвірки, – каже Рік. – І хотів опинитись у вашій компанії. Не думав, що мої мрії колись збудуться. І вже точно не хотів, щоб так…

– Зізнаюся, ми розглядали варіант прийняти тебе до нашої компанії, навіть кілька разів це обговорювали. Але ти був чужинцем, Ріку. Ти не з Диких Земель.

– Так, на жаль. Але зараз нам треба розібратися із насущними проблемами. Ти з’ясував у Кая, хто труїв Ердана?

– Одна з умов Кая – повна амністія для всіх, хто йому допомагав.

– А я і не збираюся влаштовувати репресії чи здавати винних владі. Я просто хочу очистити Академію від таких особистостей. Навіть запропоную їм зникнути з очей моїх за власним бажанням.

– Підтримую. Але я і справді не знаю, хто брав участь у цьому. Хоча, припускаю, що труїли принца в їдальні.

– І на тому дякую, влаштую перевірку. Чай має специфічні властивості. Якщо знаєш, що шукати, не проблема з’ясувати, хто з ним стикався. А хто викрав Ксі?

– Безпосередній виконавець – той самий злощасний Темро. Недарма він Ердану відразу не сподобався! Принц передчував. До речі, як виявилося, Ксі й не сильно чинила опір, бо не чекала подібного від друга. Кай дуже вдало підібрав кандидатуру на роль викрадача.

– Так, не очікуєш зазвичай від друзів підстави.

Ми обидва замовкли, мабуть, Рік, як і я, згадав історію одруження Кая на Таїді.

– Пробач, Дігане, я не встиг оформити переведення Темро, – продовжує Рік.

– Та хто ж думав, що це гаденя на таке піде! А де він зараз, не знаєш?

– На території Академії з того часу не з’являвся. Мабуть, добре, що я не встиг оформити переведення. Просто відрахую його за не відвідування.

– З таким формулюванням Темро ні в який пристойний заклад не візьмуть! – підіймаю брову, натякаючи на домовленість із Каєм.

– Ну, це ж не репресії! Каю причепитися не буде до чого! – посміхається Рік, підморгуючи мені.

– І то правда! Наше сумління чисте! – підморгую йому у відповідь.

– До речі, Дігане, ти свою жінку забираєш? А то я вже якось звик, що в мене їх дві. – Відразу закипаю, ох, вже ця драконяча сутність! І я ще Ердана лаю за його напади ревнощів! Але Рік дивиться на мене так безневинно, що я навіть не можу на нього злитися. Тим більше, що Грейсі його племінниця.

– Ну, якщо ти вже звик…

– Ее! Ні! А як же наша дружба, Дігане? Ти мусиш мене врятувати! Вони на мені випробовують нові рецепти пирогів! Я скоро у двері не проходитиму!

– Тобто ти вирішив мене підставити?

– І не сподівайся, двох я тобі не віддам! А поодинці вони безпечні.

– Даремно сподіваєшся, Рік, якщо вони вже змовилися…

Сміємося з Ріком і, нарешті, дозволяємо собі розслабитися після всіх хвилювань останніх днів.

Ердан

Батько, звичайно, сто разів має рацію, залишивши мене в Академії. Але я однаково не можу заспокоїтись. Не уявляю, як я зможу сидіти за партою, коли в Диких Землях, можливо, уже йде громадянська війна!

Ці кілька днів, доки Кай блокував Академію, занять не було. Ректор оголосив карантин, у зв’язку з підозрою на драконячу віспу, замкнувши для правдоподібності одного студента з висипом в ізоляторі. Завтра заняття мають відновитись, але я зараз піднесений до краю. Потрібно буде поговорити з Діганом. Я згоден навіть посидіти кілька днів в ізоляторі, але на заняття мене пускати не безпечно для оточення!

– Ердане, припини вже метатися кімнатою! Ти скоро дірку в підлозі протреш! – намагається мене заспокоїти Ятан. За що я нагороджую його таким поглядом, що більше ніхто з друзів не ризикує робити мені зауваження.

– Ердане, Ятан має рацію, – схоже, що Ксі не має інстинкту самозбереження!

Я гарчу на дружину, на що отримую від неї у відповідь тихе шипіння. Чи це в мене з інстинктами проблеми? Шипіння дружини чути все голосніше й мій рик поступово затихає. Ні, я не самогубець! Я вже майже готовий заскиглити, але присутність друзів, які із цікавістю спостерігають за нами, мене зупиняє. Я навіть перестаю ходити по кімнаті та даю спокій меблям, які досі штовхав ногами, навіть не помічаючи цього. Тепер зрозуміло, чому Ятан спробував мене заспокоїти. Але зараз, крім Ксі та наставника зі мною нікому не впоратися.

Нарешті повертається Діган. Окидає поглядом кімнату й несхвально хитає головою. Ми, звичайно, постаралися прибрати всі тріски, але відсутність кількох стільців і столу не помітити неможливо, та й парочка дерев’янок все-таки завалялася.