Розділ 55

Діган

Кай повернув Ксі та дозволив молодим бути разом! Я таки сподівався, що так воно і буде! Звичайно, роки страждань змінили Кая, але він ніколи не був жорстокий. А той номер, що він викинув із обманом Таїди, взагалі не вкладається в голові! Я впевнений, що це було хвилинне помутніння на тлі сильного почуття. Ось тільки наслідки виявилися дуже непередбачуваними та плачевними. Для всіх.

Але тільки, як тепер з'ясувалося, обдурив він не Таїду, а її батьків. Можливо, якби вона мала вибір, вона таки стала б дружиною Грега, але батьки не надали їй такої можливості. До чого це спричинило, ми знаємо.

Голос Ріка виводить мене із задуму.

- Я завжди заздрив дружбі вашої четвірки. - каже Рік. – І хотів опинитись у вашій компанії. Не думав, що мої мрії колись збудуться. І вже точно не хотів, щоб так…

- Зізнаюся, ми розглядали варіант прийняти тебе до нашої компанії, навіть кілька разів це обговорювали. Але ти був чужинцем, Ріку. Ти не з Диких Земель.

- Так, нажаль. Але давай розбиратися із проблемами насущними. Ти з'ясував у Кая, хто труїв Ердана?

- Одна з умов Кая – повна амністія для всіх, хто йому допомагав.

- А я і не збираюся влаштовувати репресії чи здавати винних владі. Я просто хочу очистити Академію від таких особистостей. Навіть запропоную їм зникнути з очей моїх за власним бажанням.

– Підтримую. Але я і справді не знаю, хто брав участь у цьому. Хоча, припускаю, що труїли принца в їдальні.

- І на тому дякую, влаштую перевірку. Чай має специфічні властивості. Якщо знаєш, що шукати, не проблема з'ясувати, хто з ним стикався. А хто викрав Ксі?

- Безпосередній виконавець - той самий злощасний Темро. Недарма він Ердану відразу не сподобався! Принц відчував. До речі, як виявилося, Ксі і не сильно чинила опір, не чекала подібного від друга. Кай дуже вдало підібрав кандидатуру на роль викрадача.

- Так, не очікуєш зазвичай від друзів підстави.

Ми обидва замовкли, мабуть, Рік, як і я, згадав історію одруження Кая на Таїді.

- Пробач, Дігане, я не встиг оформити переведення Темро. – продовжує Рік.

- Та хто ж думав, що цеє гаденя на таке піде! А де він зараз, не знаєш?

- На території Академії з того часу не з'являвся. Мабуть, добре, що я не встиг оформити переведення. Просто відрахую його за не відвідуваність.

- З таким формулюванням Темро ні в який пристойний заклад не візьмуть. - Піднімаю брову, натякаючи на домовленість із Каєм.

- Ну, це ж не репресії! Каю причепитися не буде до чого! - Посміхається Рік, підморгуючи мені.

- І то правда! Наше сумління чисте! - Підморгую йому у відповідь.

- До речі, Дігане, ти свою жінку забираєш? А то я вже якось звик, що в мене їх дві. - Я відразу закипаю, ох, це вже драконя сутність! І я ще Ердана лаю за його напади ревнощів! Але Рік дивиться на мене так безневинно, що я навіть не можу на нього злитися. Тим більше, що Грейсі його племінниця.

- Нуу, якщо ти вже звик...

- Ее! Ні! А як же наша дружба, Дігане? Ти мусиш мене врятувати! Вони на мені випробовують нові рецепти пирогів! Я скоро в двері не проходитиму!

- Тобто ти вирішив мене підставити?

- І не сподівайся, двох я тобі не віддам! А поодинці вони безпечні.

- Даремно сподіваєшся, Рік, якщо вони вже змовилися...

Сміємося з Ріком і нарешті розслаблюємося після всіх хвилювань останніх днів.

Ердан

Батько, звичайно, сто разів має рацію, залишивши мене в Академії. Але я все одно не можу заспокоїтись! Я не уявляю, як я зможу сидіти за партою, коли в Диких Землях, можливо, вже йде громадянська війна!

Ці кілька днів, допоки Кай блокував Академію, занять не було. Ректор оголосив карантин, у зв'язку з підозрою на віспу драконя, замкнувши для правдоподібності одного студента з висипом в ізоляторі. Але завтра заняття мають відновитись! А я зараз піднесений до краю. Потрібно буде поговорити з Діганом. Я згоден навіть посидіти кілька днів в ізоляторі, але на заняття мене пускати не безпечно для оточуючих!

- Ердан, припини вже метатися по кімнаті! Ти скоро дірку в підлозі протріш. – Намагається мене заспокоїти Ятан. За що я нагороджую його таким поглядом, що більше ніхто з друзів не ризикує робити мені зауваження.

- Ердан, Ятан правий. – Схоже, що Ксі не має інстинкту самозбереження!

Я гарчу на дружину, на що отримую від неї у відповідь тихе шипіння. Чи це у мене з інстинктами проблеми? Шипіння дружини чути все голосніше і мій рик поступово затихає. Ні, я не самогубець таки! Я вже майже готовий заскулити, але присутність друзів, які з цікавістю спостерігають за нами, мене зупиняє. Я навіть перестаю ходити по кімнаті і даю спокій меблім, які досі штовхав ногами, навіть не помічаючи цього. Тепер зрозуміло, чому Ятан спробував мене заспокоїти. Але зараз крім Ксі та наставника зі мною нікому не впоратися.

Нарешті повертається Діган. Окидає поглядом кімнату і несхвально хитає головою. Ми, звичайно, постаралися прибрати всі тріски, але відсутність кількох стільців і столу не помітити неможливо, та й парочка дерев'яшок все-таки завалялася.

- Ердан, вийдемо, поговоримо.

Чудово! Це саме те, що мені зараз треба! Розмова з Діганом і хороша прочуханка від нього, повинні мені допомогти хоч трохи заспокоїтися.

- Я так розумію, що тобі краще кілька днів посидіти у резиденції. Уявляю який рахунок за меблі на нас чекає, якщо відправити тебе на заняття завтра. - Діган переводить все жартома, але сама ідея правильна.

- Так, меблі буде шкода. - Похмуро відповідаю я.

- Ксі відпустиш на заняття?

- Дігане, може краще не треба? Кілька днів хоча б.

- Ердан, ти ж розумієш, що за пару днів нічого не вирішиться, вони навіть не встигнуть до Диких Земель дістатися! Раніше, як за два тижні ми нічого не дізнаємося.

Розумію, що Діган має рацію. Зрештою, я вже не хлопчисько, і тим більше – майбутній король, і маю володіти собою в будь-якій ситуації.