Розділ 53

Ердан

Мені зовсім не хочеться сваритися з батьком, тим більше зараз. Він наразі важко справляється зі своїм гнівом, та і я не в найкращому стані. Не знаю, скільки Кай дасть мені часу. Чи відвезе він Ксі одразу, чи зачекає якийсь час? А може, я сам віддалюсь від неї, повертаючись у Дикі Землі з батьком? Скільки мені лишилося?

Кай заборонив розповідати про нашу домовленість батькові, але, можливо, мені має сенс поговорити з Діганом? Взявши з нього заздалегідь обіцянку не розповідати нічого королеві.

Ні, це погана ідея, зайвий раз протиставляти Дігана батькові не варто, над ним і так висить загроза страти за мою поведінку. Звичайно, зараз це не актуально, але хто знає, як поведеться батько після моєї смерті? Можливо, він шукатиме інших винних, крім Кая.

Сподіваюся, я встигну допомогти батькові впоратися зі змовниками. Як мінімум, Кай тепер на нашому боці! І з ним не менше пів сотні добре навчених воїнів.

Плюс, змовники не знають, що він перекинувся, а значить, ми у вигіднішому становищі!

Мої думки знову повертаються до дружини.

Ех, Ксі… Цікаво, хто в нас буде – хлопчик чи дівчинка?

Я уявив нашого малюка в Ксі на руках і, напевно, усміхнувся, як дурень.

– Ердане, ти чого? – запитує в мене Фрай.

Я не приховую і відповідаю просто:

– От думаю, хто в нас із Ксі народиться – хлопчик чи дівчинка?

– Хлопчик у вас буде! Золотий Дракон! Спадкоємець! Майбутній король Диких Земель! – усміхається разом зі мною друг. – А Ізир буде його наставником!

– Так, звичайно. – Погоджуюсь я швидко, але по серцю полоснуло, як ножем: навряд чи моя дитина побачить колись Дикі Землі.

Хоча… Якщо батькові вдасться за допомогою Кая придушити змову, може, Ксі захоче… Ні, Дикі Землі не для неї. Хоча, по суті, це її батьківщина, але вона виросла в Імперії, тут усе їй знайоме, та й набагато безпечніше. З цим не посперечаєшся. На моєму рахунку в Банку Імперії достатньо коштів для безбідного життя Ксі та дитини. Звичайно, я хотів би, щоб Діган був наставником мого сина чи дочки. Ось тільки чи захоче він залишитися в Імперії? Але Фрай має рацію – народиться Золотий Дракон і йому, чи їй, потрібен буде наставник. Я не можу розповісти зараз усе Дігану, але можу залишити йому листа з проханням, сподіваюся, що він не відмовить.

Ксі

– Ксі, якщо хочеш, можеш повернутися до чоловіка вже сьогодні. – Батько мене вкотре здивував! – Сподіваюся, він не встигне наробити дурниць.

Я завмираю, не вірячи своїм вухам, і моє серце починає стукати. Невже я вже сьогодні побачу Ердана? Але тут до мене сягає сенс другої половини фрази, сказаної батьком.

– Яких дурниць? Про що ти, батьку?

– Я запропонував Ердану вибір, і він його зробив. Сподіваюся, що він не намагатиметься прискорити розв’язку.

– Ердан не боягуз! Він боротиметься до останнього!

– Сподіваюся, що я не запізнився зі своїм рішенням. – Потім, після невеликої паузи, батько продовжує, – я зробив багато помилок у своєму житті та тепер хочу хоч щось виправити.

Батько знову робить паузу. Я чекаю, затамувавши подих, які ще відкриття та сюрпризи на мене чекають? Батько не поспішає. Видно, що йому болісно згадувати гріхи молодості та визнавати свої прорахунки. Але, зрештою, він продовжує:

– Ти ж знаєш, Ксі, що я обманом домігся шлюбу з твоєю матір’ю. Але всієї правди не знає навіть Грег. Я ж не Таїді сказав, що я наслідний принц, а пішов до її батьків. А вони вже не зволікали з весіллям. Обряд провели того ж дня. Я одружився з твоєю матір’ю обманом. Якби я міг повернути той день! Я б ніколи не вчинив так із Таїдою! Зараз розумію, що твоя мати була б щаслива з Грегом, що він її кохав. І, напевно, вона не загинула б під час пологів у тій глушині, куди нас заслали. Багато років я звинувачував у всьому Грега, але ніхто, крім мене, не винен. Ердан набагато порядніший за мене, він віддав перевагу смерті, заради щастя коханої. Я не можу виправити помилки, здійснені в молодості, але можу хоча б спокутувати їх, зробивши вас з Ерданом щасливими, і я допоможу Грегу зберегти трон. Зараз ми з тобою вирушимо до Академії, і ви з Ерданом знову будете разом, а нам із Грегом ще багато чого треба обговорити.