Розділ 52

Діган

Я не знаю, про що Кай говорить з Ерданом, але розмова закінчується досить швидко та спокійно. Принц виходить із кабінету, і я не бачу на його обличчі жодних емоцій. Можу лише порадіти, що Ердан навчився володіти собою.

- Я не думаю, що Грега варто інформувати про зміст нашої розмови. - Кидає Кай услід принцу, що виходить.

- Це Ваша думка чи умова?

– А є різниця?

- Я не маю наміру що-небудь приховувати від батька.

- Тоді вважатимемо умовою. – Посміхається Кай. – Додамо трохи гостроти та інтриги.

Ердан знизує плечима і недбало відповідає:

- Добре. Якщо для Вас це так важливо.

- З тобою приємно мати справу, Ердан! Я передам усе своєї дочці, як ми й домовлялися.

Потім Кай звертається до мене:

- Дігане, я зараз повернуся до своїх людей, тому що відведений на мій візит час уже майже закінчився, а ближче до вечора продовжимо переговори. Не раджу робити будь-які активні дії, якщо ви не хочете, щоб постраждали студенти. Нас набагато більше, і Золоті Дракони вам не допоможуть.

- Кай, ти вже визначився, на чиєму ти боці?

Кай уважно дивиться на мене, потім на Ердана, який щось бурхливо обговорює з Грегом.

- Я повідомлю про своє рішення увечері.

- Добре. Ізире, проводь гостя до виходу з Академії.

Ізир з Каєм йдуть, а я чекаю, коли Ердан і Грег закінчать розмову, яка проходить на підвищених тонах. Я не мав наміру підслуховувати. Але до мене долітають уривки фраз, з яких я розумію, що Грегу не подобається відмова Ердана поділитися змістом розмови з Каєм.

- Батьку! Ми говорили тільки про Ксі!

- Я не вірю, що Кай не намагався тебе переманити на свій бік!

- Батьку, я вірний тобі та королівству! Це все, що я можу сказати тобі.

Я розумію, що настав час втрутитися, поки Грег знову не збожеволів. Нам ще не вистачає розбірок між принцом та королем! Так, Кай постарався створити проблеми та ускладнити ситуацію!

- Грег, саме на це Кай і розраховував, забороняючи Ердану передавати тобі зміст їхньої розмови! У тебе немає підстав не довіряти синові! Не йди на поводу у зрадника.

Грег гарчить. Його зіниці звужуються та витягуються. Король відвертається, не бажаючи демонструвати втрату самоконтролю. Не подобається це мені. Вже не вперше він важко справляється зі своїми емоціями. Нам треба буде з королем про це поговорити, але тільки після того, як він заспокоїться. Я не самогубець.

Ксі

Батько повертається та виглядає абсолютно спокійним. Мені здається, він уже ухвалив рішення. Але яке?

- Я був в Академії. Мені сподобався твій чоловік, Ксі.

- Ти зустрічався з Ерданом, батько?

- Так, приємна молода людина. Незважаючи на свою запальність, вміє міркувати розумно за потреби. Я запропонував йому вибір: померти за свого короля чи поїхати з тобою у безпечне місце. Як ти гадаєш, що він вибрав?

- Ердан не зрадить свого батька, друзів та королівство!

- Так, хлопчик вважав за краще померти. - Я злякано ахнула. - Ні, ні, він ще живий! Просто принц віддав перевагу смерті перед зрадою. Просив передати, що любить тебе і ось це.

Батько простягає мені аркуш паперу, з якимись цифрами.

- Що це?

- Номер рахунку у Столичному Банку Імперії. Для тебе і твоєї дитини.

Тремтячими руками я беру аркуш. Так, це почерк Ердану, я впізнаю його! На моїх очах з'являються сльози.

- Батьку, ти ж не дозволиш йому померти?

Батько замислився. Потім відійшов, припадаючи на ліву ногу і сів на крісло біля вікна. Я звернула увагу, що зараз він шкутильгає набагато сильніше, ніж вранці. Схоже, що його травми завдають йому не лише незручності, а й сильного болю.

- Ксі, сьогодні ти просила мене зробити вибір, цілком чітко описав ситуацію і все правильно розуміючи. Тепер я пропоную тобі визначитися, що для тебе важливіше: нав'язаний шлюб із Ерданом чи життя твого батька?

- Батьку, не змушуй мене вибирати!

- Але ситуація така, що зараз все залежить лише від твого рішення.

- І ти приймеш його?

Батько уважно дивиться на мене, а потім відвертається до вікна. Пауза затяглася, але я мовчу. Батько теж не вимовляє жодного слова. Так минає досить багато часу.

- Так, Ксі. Я прийму твій вибір.

Я відповідаю, не замислюючись, тому що давно прийняла рішення:

- Я вибираю свого чоловіка, Ердана!! І не через Істинність, батьку, я люблю його!

- Ксі, король Грег поклявся стратити мене. Повільно та болісно.

- Але ж ти можеш не повертатися в Дикі Землі!

- Тоді я не зможу допомогти впоратися із змовниками. Потрібна моя особиста присутність.

- Але король може передумати та помилувати тебе, якщо ти допоможеш йому зберегти трон!!

- Ні, Ксі. Моя кара, це основна умова переговорів. Отже, моя дочко, ти зробила свій вибір і підписала мені смертний вирок.

- Батьку!! Я…

- Тут більше нічого обговорювати і нема про що сперечатися, Ксі. Я цього заслуговиваю. Ну що ж, мені дається шанс - відповісти за все, що я накоїв, і спокутувати свою провину.

Сльози течуть річкою по моїх щоках, але я вибрала Ердана. Його друзів, які тепер стали і моїми, короля Грега та ненависні мені раніше Дикі Землі. І засудила свого батька до смерті.

Чи не пошкодую я про це згодом?

І як мені з цим далі жити?