Розділ 50

Ердан

Оцінюю свій стан. Ліки дозволяють мені бути досить бадьорим години дві, не більше. Але вони діють лише як компенсація отруєння чаєм, проти розлуки з Істинною це не допоможе. Отже, швидше за все, уже завтра мені буде дуже погано. Тобто крайній термін, коли ми можемо щось зробити – сьогодні вночі.

Раптом до мене заходить батько, і з ним, звичайно ж, набридлий і ненависний мені Рек’ю. Король не намагається відіслати начальника охорони, отже, треба уважно стежити за розмовою, намагаючись вловити умовні сигнали. Мій стан ще дозволяє це зробити, хоч і погіршується з кожною хвилиною.

Батько уважно дивиться на мене, намагаючись зрозуміти, чи можу я адекватно оцінити його слова. Подаю умовний сигнал, що все гаразд.

– Сину, я зараз вирушаю до ректора цього закладу. Я маю намір заявити про те, що на мого сина був замах, і Дикі Землі не залишать це без відповіді. Якщо найближчим часом твоя дружина не буде знайдена та повернена, ми оголосимо війну Імперії.

Так ось у чому мета змови! Та хто б сумнівався! Спостерігаю за батьком, сподіваючись вловити якийсь знак, який би підтвердив, що це блеф, але ні, судячи з усього, саме це його змушують зробити. Зіпсувати відносини з Імперією! Та це ж, по суті, самогубство! І не лише політичне! Батька, у буквальному значенні, розірвуть на частини вдома, якщо не вб’ють у битві. Цікавий план у змовників: намагаючись помститися за смерть сина, тато оголосить війну Імперії, потім внутрішні сили його повалять, рятуючи королівство? Або його руками відхоплять шматок Імперії, а потім однаково вб’ють, спаливши попередньо у вогні війни все ще віддані батькові загони.

Виходу немає. Отже, не можна допустити конфронтації між Імперією та Дикими Землями.

Так, зараз повернення Ксі докорінно змінило б ситуацію! Привід оголошувати війну зникне, а мій стан дозволить скрутити Рек’ю.

Прикриваю очі, зображуючи майже лебедя, що вмирає, тобто висушену розлукою з Істинною ящірку. І демонстративно ослаблим голосом мовлю:

– Помстися їм за мою смерть, батьку. Шкода, що мені залишилося всього кілька годин, і я не побачу, як згоряє у вогні твого гніву цей клятий Богами шматок Світу. – Не забуваю подати умовний знак, щоби батько не вірив жодному моєму слову.

Батько підходить і стискає мою руку, нібито прощаючись.

– Я скоро повернуся, Ердане, потерпи всього три-чотири години.

Ось і час призначений, а в руці в мене виявляється записка, мабуть, із планом.

– Я постараюся, я дочекаюся тебе, тату! – «Прийнято!»

Рек’ю, напевно, із частиною вартових вирушить із батьком. Скільки ж залишиться в резиденції? Враховуючи мій і Діган стан, їм слід побоюватися лише трьох моїх друзів, а значить із нами залишиться не більше трьох-чотирьох охоронців.

Чудово. З цим ми впораємося.

Батько з Рек’ю виходять, і я розгортаю записку.

Так, ситуація не дуже плачевна, як мінімум двоє вартових на нашому боці. І ректора вже попередили про змову! А значить, якщо ми нейтралізуємо варту, що залишилася з нами, з рештою впорається служба безпеки Академії, а можливо і спецзагін Імперії вже теж встигне долучитися.

Як тільки батько виходить із резиденції, друзі заходять до мене.

– План змінюється, – повідомляю я їм.

– Король із Рек’ю та більшістю варти вирушив до ректора, – Фрай озвучує розклад.

– Угу, оголошувати війну, якщо я помру, – повідомляю «радісну» звістку.

– Твою ж, Некрилату Богиню! – не стримується Ізир.

– Потім усі емоції. Нині треба діяти! Скільки в резиденції залишилося вартових?

– Четверо.

Прикидаю, без ліків мені не обійтися, та вже збираюся випити останню дозу, як у двері заходить один із вартових.

– Я Кріс, – представляється він. – Зі мною ще двоє, відданих королю. Зрадника ми вже знешкодили.

У підтвердження його слів до кімнати входить Діган, якого підтримує один з охоронців.

Ми не в змозі стримати радості й галасливо вітаємо їх.

– Так, хлопчики. Мені треба пів години регенерувати, і висуваємось до ректорату. Хоча, я думаю, до цього часу все буде закінчено.

– Дігане, ти настільки впевнений у Ріці? – питаю недовірливо.

– А в нас немає варіантів, Ердане! Як твій стан?

– З наслідком отруєння справляюся, а ось із пропажею Істинної… Тож ви до ректора без мене, а я залишусь тут, з Акірою та Яртою.

Ніхто не коментує мою заяву. А що тут можна сказати?

Діган іде в садок регенерувати, а друзі готуються до сутички з Рек’ю та його підручними.

Ксі

Ми від’їжджаємо не так далеко від Академії та екіпаж раптом зупиняється. Ми їхали не більше пів години, я сподіваюсь що це не така велика відстань, щоб на Ердана подіяла розлука з Істинною!

Що все це означає?

– Скоро дізнаєшся, Ксі, – відповідає мені незнайомець хрипким голосом.