Розділ 49

Ердан

Отже, усе ж таки змова… Тепер багато стало на свої місця. Знати б, як глибоко проникли та наскільки близько підібралися зрадники! Хоча, один із них – начальник варти короля. Куди вже ближче?

Некрилаті Боги! Хто ж мене травив? Хтось із тих, хто поруч, беруть участь у змові? Ні, у Ксі та в друзях я впевнений! А ось решта… Де гарантія, що друзі не перебувають під дією чаю з Квітки Істинності? Стоп, до речі, а батько? Чому його Істинна наполягала на шлюбі лише після мого повернення? Та і його відвідування Академії… Така довга розлука з Парою і протікає практично без симптомів? Я думав, що це результат самоконтролю батька, а може, проблема в неістинності його Істинності? Каламбур, звичайно, вийшов, але зараз не до лінгвістичних пошуків. Чи істинна, Істинна Пара батька?

У голові прояснилося, отже, маю трохи часу. Обережно встаю з ліжка та підходжу до дверей. Виглядаю в коридор, батька не видно. Біля моєї кімнати чергує Ізир. Побачивши мене на ногах, друг зрадів, але про всяк випадок приклав палець до губ, зрозуміло, ми тут не одні. Подаю знак – зібрати всіх у мене.Ізир безшумно йде.

За кілька хвилин друзі збираються в моїй кімнаті. Крістіана з ними немає? Здивовано підводжу брову, і Фрай повідомляє, що Діган відіслав Грейсі до дядька й наказав Крістіану залишатися з нею. Добре, уже хоч якийсь рух. Хоча б двоє в безпеці. Але Істинна Крістіана – Ярта, усе ще з нами.

– Ізире, жінок треба прибрати з резиденції якнайшвидше, – починаю викладати свій план після того, як розповів друзям про змову. – І ще одне дуже делікатне питання, на скільки кожен із вас упевнений у своїй половинці?

– Ердане, я розумію, що ситуація та ще, але ми ж не малолітки, щоб не відрізнити Істинність від отруєння! – трохи скривджено каже Ізир.

– Все не так і просто, Ізиро. У нашому з тобою і з Діганом, випадку все ясно, було здійснено обряд і родові обручки підтвердили Істинність обраних нами Пар. Що з Парою Крістіана? Фраю, а в тебе взагалі дві!

– Ти моїх не чіпай, на Істинність жодна з них поки що не претендує. Навіть зі статусом дружини ми не визначилися. Попередньо вирішили, що одна з них вийде за мене, а друга – за мого брата. Ми хоч і близнюки, але ти знаєш, наскільки з ним різні. Я запропонував дівчаткам самі вибрати, вони погодилися. Тим більше вони не з нами живуть і ніяк не могли нічого підсипати або підлити в їжу.

– Добре. Ятане, що в тебе?

– Ну, у мене все поки що на стадії залицяння. Ми не поспішаємо… – Фрай з Ізиром посміхнулися, усі знають про повільність Ятана, а якщо він знайшов дівчину, яку це не дратує, це точно його доля!

– Отже, зараз нам треба вивести Акіру та Ярту з дому, і відправити їх до Крістіана. Ізире, будеш їх супроводжувати.

– Ердане! Я тебе не залишу!

– Ізире, почнемо з того, що я не прошу, а наказую! Далі, ти маєш бути поруч зі своєю Істинною, і це не обговорюється. Ну і, за великим рахунком, ти тут марний. До речі, як і Ятан із Фраєм.

– Ти збираєшся залишитися наодинці із цією купкою зрадників?

– А ти пропонуєш влаштувати бійню і героїчно загинути всім? Тим більше я не один. Тут батько та Діган.

– Так, тільки Діган зараз не помічник, він побитий і закутий у кайдани.

Я гарчу. Але тихо, щоб не почули вартові.

Плюс одна проблема. Без допомоги ззовні нам не впоратися. Сподіваюся, що ректор на нашому боці. Хоча гарантій немає. І це лякає, бо не відомо кому  можна довіряти.

Ксі

Коли Крістіан сказав, що я вагітна, я дуже здивувалася, хоча чому б і ні? Ми ж із принцом… Але я справді не оберталася з нашого повернення з гір, тож і не знала про свою вагітність! Тож тепер мені стало зрозуміло, чому я не відчуваю нездужання принца! Та все інше не стало зрозуміліше. Його хвороба… Що відбувається з моїм чоловіком? Симптоми втрати Пари? Але ж я поряд! То чому ж? Або ми більше не Пара? Таке хіба можливо? Тим більше зараз, коли я ношу його дитину?

З жахом тікаю із саду, але одразу за воротами резиденції диких, мене підхоплюють чиїсь сильні руки та відтягують геть від дому.

Я намагаюся чинити опір, але знайомий голос мені тихо каже:

– Не галасуй, Ксі

– Темро??

– Тихо, Ксі, тихо. Тільки не кричи. Нині це нікому не треба.

– Куди ти мене тягнеш?

– Скоро все дізнаєшся. Тільки не галасуй.

Ми залишаємо територію Академії, через якусь ледь помітну, зарослу дикими ліанами хвіртку. За нею на нас чекає екіпаж. Усе було заздалегідь підлаштовано?

– Темро, я не можу з тобою їхати, я мушу повернутися до чоловіка!

– Йому вже нічим не допомогти, а тебе ми можемо врятувати!

– Ми?

– Скоро про все дізнаєшся, довірся нам, Ксі.

Ми, нам… Темро не сам це все придумав? Та що відбувається?

Я замислююсь над лячними словами друга про те, що Ердану вже не можна допомогти, а тим часом хоч я й опираюсь, Темро запихує мене в екіпаж.

Усередині вже хтось є. Широкий плащ із капюшоном приховує особистість незнайомця, я навіть не можу визначити чоловік це чи жінка.