Розділ 49

Ердан

Отже всеж таки змова... Тепер багато стало на свої місця. Знати б, як глибоко проникли і наскільки близько підібралися зрадники! Хоча, один із них – начальник варти короля. Куди вже ближче?

Некрилаті Боги! Хто ж мене травив? Хтось із тих, хто поруч беруть участь у змові? Ні, у Ксі, і в друзях я впевнений! А ось решта… Де гарантія, що друзі не перебувають під дією чаю з Квітки Істинності? Стоп, до речі, а батько? Чому його Істинна наполягала на шлюбі лише після мого повернення? Та й його відвідування Академії... Таке довге розлука з Парою і протікає практично без симптомів? Я думав, що це результат самоконтролю батька, а може, проблема в неістинності його Істинності? Каламбур, звичайно, вийшов, але зараз не до лінгвістичних пошуків. Чи істинна,  Істинная Пара батька?

У голові прояснилося, отже, маю трохи часу. Обережно встаю з ліжка та підходжу до дверей. Виглядаю в коридор, батька не видно. Біля моєї кімнати чергує Ізир. Побачивши мене на ногах, друг зрадів, але про всяк випадок приклав палець до губ, зрозуміло, ми тут не одні. Подаю знак – зібрати всіх у мене. Ізир безшумно видаляється.

За кілька хвилин друзі збираються у мене в кімнаті. Крістіана з ними немає? Здивовано підводжу брову, і Фрай повідомляє, що Діган відіслав Грейсs до дядька і наказав Крістіану залишатися з нею. Добре, вже хоч якийсь рух. Хоча б двоє у безпеці. Але Істинна Крістіана - Ярта, все ще з нами.

- Ізире, жінок треба прибрати з резиденції якнайшвидше. – Починаю викладати свій план після того, як розповів друзям про змову. - І ще одні дуже делікатне питання, на скільки кожен з вас упевнений у своїй половинці?

- Ердане, я розумію, що ситуація та ще, але ми ж не малолітки, щоб не відрізнити Істинність від отруєння. - Трохи скривджено каже Ізир.

- Все не так і просто, Ізиро. У нашому з тобою і з Діганом, випадку все ясно, було здійснено обряд і родові обручки підтвердили Істинність обраних нами Пар. Що з парою Крістіана? Фрай, а в тебе взагалі двоє!

- Ти моїх не чіпай, на Істинність жодна з них поки що не претендує. Навіть із статусом дружини ми не визначилися. Попередньо вирішили, що одна з них вийде за мене, а друга – за мого брата. Ми хоч і близнюки, але ти знаєш, наскільки з ним різні. Я запропонував дівчаткам самі вибрати, вони погодилися. Тим більше, вони не з нами живуть і ніяк не могли нічого підсипати або підлити в їжу.

- Добре. Ятане, що в тебе?

- Ну, у мене все поки що на стадії залицяння. Ми не поспішаємо. - Фрай з Ізиром посміхнулися, всі знають про повільність Ятана, а якщо він знайшов дівчину, яку це не дратує, це точно його доля!

  - Значить, зараз нам треба вивести Акіру та Ярту з дому, і відправити їх до Крістіана. Ізире, будеш їх спровожувати.

- Ердан! Я тебе не залишу!

- Ізире, почнемо з того, що я не прошу, а наказую! Далі, ти маєш бути поруч зі своєю Істинною, це не обговорюється. Ну і, за великим рахунком, ти тут марний. До речі, як і Ятан із Фраєм.

- Ти збираєшся залишитися наодинці з цією купкою зрадників?

- А ти пропонуєш влаштувати бійню і героїчно загинути всім? Тим більше, я не один. Тут батько та Діган.

- Так, тільки Діган зараз не помічник, він побитий і закутий у кайдани.

Я гарчу. Але тихо, щоб не почули вартові.

Плюс одна проблема. Без допомоги ззовні нам не впоратися. Сподіваюся, що ректор на нашому боці. Хоча гарантій немає. І це лякає, не відомо, кому і як можна довіряти.

Ксі

Коли Крістіан сказав, що я вагітна, я дуже здивувалася, хоча чому б і ні? Ми ж із принцом... Але я справді не оберталася з нашого повернення з гір, тож і не знала про свою вагітність! Але тепер мені стало зрозуміло, чому я не відчуваю нездужання принца! Але все інше не стало зрозуміліше. Його хвороба… Що відбувається з моїм чоловіком? Симптоми втрати Пари? Але ж я поряд! То чому ж? Або ми більше не Пара? Таке хіба можливо? Тим більше зараз, коли я ношу його дитину?

З жахом я тікаю з саду, але одразу за воротами резиденції диких, мене підхоплюють чиїсь сильні руки і відтягують геть від дому.

Я намагаюся чинити опір, але знайомий голос мені тихо каже:

- Не галасуй, Ксі

- Темро??

- Тихо, Ксі, тихо. Тільки не кричи. Нині це нікому не треба.

- Куди ти мене тягнеш?

- Скоро все дізнаєшся. Тільки не галасуй.

Ми залишаємо територію Академії, через якусь ледь помітну, зарослу дикими ліанами хвіртку. За нею на нас чекає екіпаж. Все було заздалегідь підлаштовано?

- Темро, я не можу з тобою їхати, я мушу повернутися до чоловіка!

- Йому вже нічим не допомогти, а тебе ми можемо врятувати!

- Ми?

- Скоро все дізнаєшся, довірся нам, Ксі.

Ми, нам... Темро не сам це все придумав? Та що відбувається?

Я замислююсь над лякаючими словами друга про те, що Ердану вже не можна допомогти, а тим часом, хоч я й опираюсь, Темро запихає мене в екіпаж.

Усередині вже хтось є. Широкий плащ із капюшоном приховує особистість незнайомця, я навіть не можу визначити чоловік це чи жінка.

Темро сідає поряд зі мною і подає кучерові сигнал рушати.

Ніхто не вимовляє жодного слова, але тільки моє серце щемить від болю. Мене відвозять від мого чоловіка, який хворий і, швидше за все, не переживе нашої розлуки, на відміну від мене, що носить під серцем його дитину. Найбільше мені зараз хочеться бути поряд із Ерданом!