Розділ 48.2

Діган

- Ти зробив помилку, Грегу, тобі не варто було приховувати все від мене та сина. – Кажу через деякий час, так і не дочекавшись відповіді від короля.

- Я наробив багато помилок, Дігане… І зараз не знаю, чи можливо хоч щось виправити. Але нам настав час повертатися до моєї варти, наша відсутність і так затягнулася, і може викликати небажані наслідки. Я постараюся зробити так, щоб ми ще хоча б раз змогли поговорити наодинці. Але не впевнений, що представиться така можливість.

Грег допомагає мені встати, потім важко зітхає і з усього розмаху б'є мене кулаком у щелепу.

- Пробач, Дігане, але так треба. Рек'ю не повинен дізнатися, про що ми говорили. Тепер з його точки зору, все буде виглядати правильно - я зірвався на тобі через твого непрофесіоналізму, що призвів до хвороби сина і зникнення Ксі.

- Я розумію, Грегу, сам хотів тебе про це попросити. І, вибач, я справді підвів тебе, принца та його дружину.

- Ні, Дігане, я не вважаю, що ти винний. Ти не уявляєш, наскільки глибоко змовники впровадилися і наскільки у них розгорнута мережа, вони готувалися до цього багато років.

Ми повертаємося, і я бачу задоволену усмішку Рек'ю, який помітив синця на моєму обличчі. Як же я такого гаденя виховав??

Ердан

Мені так погано було лише один раз у моєму житті, коли Ксі втекла, і ми з наставником та друзями шукали її в горах. Я ставав все слабшим і безпораднішим з кожною хвилиною нашого розлучення, і ось зараз я знову відчуваю все це. Гидке почуття - ніби з мене живцем здирають луску. Я знаю, як це, якось, з виховною метою, наставник нам продемонстрував. Лише по парі лусочок висмикнув, але біль був пекельний, а потім довго не давала спокою беззахисна і чутлива шкіра. Не захищена, вона горіла на сонці і замерзала вночі. Нова луска на місці висмикнутої почала рости не відразу і дуже повільно, розтягуючи та посилюючи хворобливість.

Так і зараз, тільки я не дві лусочки втратив, а з кожною хвилиною втрачаю її одну за одною. Саме так відчувається втрата Істинної? Це болісно. Краще померти швидко! Боги, змилуйтеся наді мною!

Я лежу в нашій з Ксі кімнаті, не в змозі піднятися. Чую, що прилетів батько, і його вартова заарештувала Дігана. Друзі намагалися перешкодити, але Діган наказав відступити. Що вони вчотирьох можуть проти короля і судячи з звуків, не менше десятка його вартових?

Як врятувати наставника?

Я намагаюся підвестися, але в мене паморочиться голова, Фрай ледве встигає мене підхопити.

- Ердан, тобі не можна зараз вставати.

- Фрай, Діган заарештований?

- Так, за наказом короля. Рек'ю особисто закував його в кайдани.

Скриплю зубами. Батьку! Що ж ти робиш? Ти вже втратив друга, а тепер губиш сина. І я не про свою хворобу. Я готовий відмовитись від батька, якщо це врятує життя Дігану. Ось тільки я знаю, що наставник не погодиться на таке. Але й усміхатися батькові, як ні в чому не бувало, якщо він стратить Дігана, я не буду.

- Фрай, де та пляшечка з чудовою настоянкою?

- Не уявляю! Крістіан відвів Грейсі до ректора і там залишився за наказом Дігана. А він у нас лікар. І жодних інструкцій не залишив. А я за цифрами більша, ти ж знаєш.

- А ти пошукай, нічого складного в цьому немає, навіть ти впораєшся. - Намагаюся жартувати, хоча розумію, як криво це виглядає. Та й, мабуть, недоречно.

Фрай знаходить пляшечку з ліками і передає її мені. Скільки ж за один раз треба прийняти? Прикидаю, у ньому трохи менше половини залишилося. Напевно, якщо на два рази розділити, саме то буде.

Випиваю половину і чекаю на реакцію. Наскільки я пам'ятаю, пару хвилин та зілля подіє. Потім у мене буде близько години в більш-менш свідомому стані. Полежу поки що.

У цей момент входить батько у супроводі цього підонка Рек'ю. Ось кого б я стратив із задоволенням, та ще й власними руками!

- Залишіть нас. – наказує батько Фраю та Рек'ю. Але ніхто з них не поспішає виконувати розпорядження короля. І, якщо бездіяльність Фрая мені зрозуміла - друг чекає від мене підтвердження, то реакція Рек'ю на наказ короля мене дивує. Точніше відсутність такої. Щось тут не так. Вдаю, що не помітив цієї дрібниці, але киваю Фраю, щоб пішов, попутно подаючи умовний знак «Придивись». Фрай коситься на Рек'ю, підтверджуючи, що зрозумів мене і виходить із кімнати.

Батько кидає гнівний погляд на начальника своєї варти і той неохоче виходить із моєї кімнати.

Я так розумію, що ми мало часу. Тому питаю в лоба:

- Що відбувається?

Батько пильно дивиться на мене, і мовчки стріляє очима у бік дверей, подаючи знак «Я не можу вільно розмовляти».

Дещо починає прояснюватись. На випадок подібної ситуації, Діганом для нас із батьком було розроблено систему кодових слів та умовних знаків. Ми сміялися і веселилися, поки освоювали її, але наставник лише трохи морщився, але втілив свою ідею і довів нашу комунікацію до досконалості.

За кілька хвилин нічого не значущого для сторонніх розмови, батько розповів мені про змову і роль Рек'ю в нeї.

Ступінь небезпеки батько вказав як максимальну.

- Я впевнений, що Ксі обпоїла тебе і втекла, скориставшись своєю вагітністю. – продовжує батько, подаючи знак, що говорить зовсім не те, що думає.

Ну, хоч у цьому ми з ним зійшлися на думці - Ксі ні в чому не винна!

- Я не можу в це повірити, тату! Адже це просто вб'є мене! Я вже ледве можу підвестися і з кожною хвилиною слабшаю. Навряд чи я доживу до завтра, якщо Ксі не повернеться.

Батька лякають мої слова, але я подаю йому умовний знак, що перебільшую.

– Діган понесе заслужене покарання за невиконання своїх обов'язків.

Я чекаю, як батько позначить свою заяву. Після невеликої паузи він подає знак «Це не те, що я хочу, але нічого не можу з цим зробити».

А це вже зовсім погано.