Розділ 48

Діган

Ердану після зілля Дарії стає трохи легше. Хоча ми й намучилися вперше вливаючи ліки в принца, що ледь перебуває у свідомості, але результат того коштував. Вдруге Ердан уже випиває зілля сам. Поліпшення є, але я розумію, що вони тимчасові. Щойно пройдуть симптоми, викликані вживанням чаю з Квітки Істинності, як у принца почнуться проблеми, спричинені вже реальним розставанням із Парою. І тут уже ніякі ліки не допоможуть.

Як тільки принц приходить до тями, він відразу починає шукати дружину, намагаючись зрозуміти, що відбувається.

– Де Ксі, Дігане? Де моя дружина? Що трапилося? Я відчуваю біль усередині. Чому мені так погано?

– Ердане, Ксі зникла.

Я розповідаю все, що сталося за останні години, поки принц був непритомний, у тому числі й про чай, яким його обпоїли та про підозри Ріка.

– Ти думаєш, це Ксі обпоїла мене і втекла?? Ні, це неможливо, Дігане! Її, напевно, викрали! Вона не могла… не стала б… я знаю… Між нами багато чого за цей час сталося, та наші стосунки змінилися. Вона ніколи не залишила б мене! Тим більше, що ми Пара! Вона не виживе без мене!

– Ердане, Ксі вагітна.

– Це точно? – обличчя принца освітлюється такою радістю, що навіть я усміхаюся. – Слава Богині Гір! Значить, наше розставання їй не зашкодить!

Мій хлопчик! Він усе ж вірить Ксі та переживає тільки за неї!

– Але ти маєш знайти її, Дігане! Хтось викрав мою дружину, я впевнений у цьому!

Я теж сумніваюся, що Ксі свідомо обпоювала Ердана, щоби позбутися його. Ніколи не повірю! І мені начхати, що всі факти твердять про це, та і зникнення Ксі тільки підтверджує теорію Ріка.

Ксі кохає Ердана, може, це почуття і не виникло відразу, але зараз між ними не тільки Істинність.

Але, якщо об’єктивно, що ми маємо?

Принца обпоїли, і він може, як мінімум втратити прихильність до своєї дружини.

Ксі вагітна, і на ній втрата Істинності ніяк не позначиться.

Ксі не хотіла цього шлюбу, як і не хотіла переїзду в Дикі Землі.

Ксі зникла.

Чи не надто очевидно виглядає все? Чи так воно і є?

І що тепер робити? Де шукати Ксі?

Рік уже розпорядився і всі приміщення Академії обшукують, а студентів та викладачів допитує служба безпеки.

Ердан поки що не може взяти участь у пошуках і використовувати родове кільце, тим більше, що воно поводиться якось ненормально: то горить вогнем, то майже гасне. Дарія каже, що це наслідки отруєння чаєм із Квітки Істинності й зараз кільце для пошуку Ксі абсолютно марне.

І, якщо я думав, що ситуація вже гірші не може бути, то поява короля Грега мене переконала в протилежному.

Грег з’явився з десятком стражів, на чолі з Рек’ю, що вже набрид мені.

– Дігане! Там король… З ним Рек’ю, і він хоче тебе заарештувати! – Крістіан стукає у двері нашої з Грейсі кімнати.

Ну от і все. А що я хотів? Моя робота – безпека принца. Я з нею не впорався.

– Вибач, Грейсі. Швидше за все, ми вже більше не побачимось. Крістіане, проведи мою дружину до ректора.

– Ні, Дігане! Ні! Або ти йдеш зі мною і залишаєшся в Імперії, як мій чоловік, або я буду з тобою до кінця! Ми однаково не зможемо жити в розлуці!

– Грейсі, кохана моя! Я дуже сподіваюся, що ти вже вагітна й на тобі наша розлука ніяк не позначиться, але, у будь-якому випадку, тобі не варто бачити те, що далі відбуватиметься.

Я знаю, наскільки жорстоким може бути наш король. Та я і сам не став би нікого шкодувати на його місці! Стан принца та наслідки від зникнення Ксі катастрофічні. Та я готовий сам себе стратити! І точно не спробую уникнути заслуженого покарання.

– Крістіане, проводь мою дружину до ректора Ріка. У будь-який спосіб! – напевно віддаю останній наказ своєму учневі. І не менш суворо звертаюся до своєї дружини: – Ти залишаєшся в Імперії, під захистом її законів. Молю Богиню Гір, щоб підтвердилася твоя вагітність! І не сперечайся! Я все ще твій чоловік і наказую тобі вирушити до твого дядька! Крістіане, – знов звертаюсь до свого учня, – відповідаєш за неї своєю головою!

Крістіан мовчки киває і бере Грейсі під руку. Інший час, доторкнись хтось до моєї дружини, мій дракон би вже, як мінімум, гарчав у моїй голові, але зараз він тільки зітхнув, і дозволив Крістіану відвезти її від нас. Ну хоч тут усе гаразд.

Тим часом шум у дворі нашої резиденції посилюється, і вже лунають голоси на підвищених тонах, зважаючи на все, мої учні відмовляються пропускати охоронців короля в будинок. Мені більше не можна зволікати та вже настав час виходити, треба всіх заспокоїти, поки король не сприйняв упертість моїх вихованців як бунт.

– Ім’ям короля, ви заарештовані! – з посмішкою повідомляє мені Рек’ю, як тільки я виходжу з дому. Мої вихованці стають між мною та вартою короля, гарчать і вже майже готові обернутися.

– Назад! – наказую я їм, і ті, хоч і неохоче, але підкоряються.

Рек’ю, не має сили стримати радості від того, що відбувається, особисто заламує мені руки за спину й міцно сковує залізними кайданами.