Розділ 46

Ердан

Я очікував, що відпрацювання сьогодні зранку буде жорсткішим. Але ми майже весь час тільки медитували, а потім Діган мене навантажив трохи тяжкості потягати. Не те щоб зовсім повз минуло, але я чекав чогось гіршого після вчорашнього мого випаду в бік батька. Це була лише розминка чи наставник мене пожалів? Сподіваюся, Ксі не розповіла йому, що останнім часом я почуваюся погано.

Дивно взагалі, адже дракони не хворіють! Разове нездужання я ще можу зрозуміти, пів години потім регенеруєш, і все як рукою знімає. Але в мене цей стан тепер повторюється щодня, і регенерувати мені доводиться все довше. Вдень я дратівливий надміру, навіть я це визнаю, а вночі… Таке відчуття, що я втрачаю свою Пару! Спочатку відчувається дискомфорт, потім наростає паніка. І ці відчуття спершу тільки в голові, але потім я вже й фізично відчуваю, ніби моя Пара віддаляється від мене. Але нічого цього немає! Ксі поряд зі мною весь час, але мій стан день у день гіршає. Якщо так буде продовжуватися, незабаром я не зможу приховувати це не тільки від наставника.

– Ердане, тобі треба поговорити з Діганом, – Ксі вже не вперше заводить зі мною цю розмову. Сьогодні вночі я вже двічі йшов регенерувати. – Твій стан не нормальний.

– Ксі, як ти собі це уявляєш? Я що малолітка якась, щоб ледве що до вчителя бігти по допомогу? Сам розберуся! – ричу в бік дружини.

– Ердане! Твоє самопочуття щодня гіршає! Це явно не проста застуда! – наполягає Ксі.

Та я і сам це бачу, але не хочу визнаватися дружині у своїй слабкості. Ось ще! Тільки шкодувати мене не треба! Я наслідний принц! І якесь дрібне нездужання не змусить мене підняти лапки догори й бігти по допомогу до старших.

Ось тільки, скільки б я не хоробрився, мені з кожним днем стає все гірше й гірше.

Сьогодні я мало не побився з Ятаном. Хоча, дивитимемося правді в очі, і називатимемо речі своїми іменами: я на нього накинувся і змолотив кулаками. І якби друзі та наставник мене не відтягли, не знаю, чим би все закінчилося.

Що спричинило спалах моєї агресії? Я не знаю. Не було причин, і приводу ні Ятан, ні хтось інший не давали. Просто на мене як помутніння найшло. Завіса на очах та бажання вбивати. Більше нічого не пам’ятаю.

– Ердане! Поясни мені, що сталося? – наставник намагається розібратися в події. Добре, хоч відразу не став мене кулаком ставити на місце. Хоча я на це чекав. Адже заслужив, розумію.

– Дігане, не знаю. Останнім часом я взагалі не розумію, що зі мною відбувається, – відповідаю як є. Приховувати щось уже навіть не те що не має сенсу, а небезпечно для оточення. Сьогодні я мало не вбив Ятана, хто знає, чи не виявиться завтра переді мною в момент помутніння Ксі?

– Ксі говорила, що вночі ти по кілька разів ідеш регенерувати. А твоя дратівливість помітна вже неозброєним оком. І не лише Ксі та мені. Підозрюю, що незабаром твій батько буде тут. Ти ж розумієш, що йому про все повідомляють? І чим це загрожує?

– Дігане, я не дозволю йому тебе страчувати! Адже річ не в тому, що я себе погано контролюю. Ти ж бачиш, я хворий! – ну ось, я це визнав.

– Так, мій хлопчику, твій стан не нормальний. Я ніколи не стикався ні із чим подібним і не знаю, що з тобою відбувається! Зараз вирушай у сад і регенеруй, а я викличу Ріка. Його дружина – декан Лікарського факультету, і, за відгуками, дуже добрий лікар.

Діган

Я лаю себе останніми словами – треба було раніше звернутися до Ріка! Принц явно хворий. І це не втрата самоконтролю на ґрунті стресу чи здобуття Істинної, хоча такий варіант і спадав мені на думку. Судячи з його сьогоднішнього зриву на Ятана, усе набагато серйозніше.

Добре, що я був присутній під час спалаху його агресії. Я бачив, що не було жодних причин! Принц просто в якийсь момент різко зупинився, ніби натрапив на невидиму стіну, струснув головою, розвернувся і пішов убивати. Можна вважати всім пощастило, що на шляху в нього виявився Ятан, а не хтось легший. Та і я був поряд. Останні дні намагаюся не відходити від Ердана ні на мить.

Разом з Ізиром і Крістіаном нам вдалося скрутити принца, та й запал його швидко зник. Ердан раптом обм’якнув у наших руках, потім глянув незрозуміло на нас, на закривавленого Ятана й на свої руки, ніби й не він тут усе щойно трощив.

Ердан виглядав загубленим та переляканим. Я спочатку подумав, що в нього проблема з його драконом, але жодних ознак часткового обороту я не помітив. Тим більше що, як казала Ксі, регенерація допомагає Ердану боротися з хворобою, отже, дракон діє заодно з Ерданом.

Тут щось інше, і я не фахівець у цьому. Тож давно треба було звернутися до Ріка!

Залишаю Ердана регенерувати в саду, повертаюся до будинку та пишу записку Ріку, з проханням негайно прийти до нас. Знаходжу Фрая і прошу відправитися до ректора та привести його якнайшвидше.

Повертаюся до Ердана буквально за кілька хвилин. Принц ще там, де я його й залишив: золотий дракон лежить під навісом і важко дихає. Я міг би присягнути, що спостерігаю всі симптоми розлучення з Істинною! Але як таке можливо? Ксі практично поряд, а дракон принца виглядає так, ніби вже не менше як тиждень знаходиться далеко від своєї Пари!

– Ердане! – кличу принца, але він не відразу відгукується. – Ердане!!