Розділ 44

Ердан

Сьогодні до Дігана має на вечерю прийти його друг якийсь із дружиною. Я думав, що мені, як і моїм друзям, краще не маячити й не мішатися під ногами. Але Діган попросив бути присутнім, разом із Ксі. Хоча б спочатку. Я і не сильно заперечував, треба так треба. Тим більше що Діган свою фірмову страву обіцяв приготувати! Я зголосився йому допомогти, поки Ксі разом із Грейсі чаклували з пирогом. «Хоч не з пиріжками» – зрадів я, але, як виявилося, зарано.

Старим другом Дігана виявився наш ректор. Я був дуже здивований, коли дізнався, що він навчався разом із Діганом та моїм батьком в Академії Диких Земель! Цікаво, тобто в деяких правилах є винятки? Я зацікавився, як майбутньому королю, мені потрібно було б знати про подібні можливості.

За столом Діган із Ріком згадували молоді роки, тоді ж наставник і розповів, як Рік опинився в Академії Диких Земель. Усе виявилося банально просто, але наявність таких винятків мене здивувала. Я не знав, що наше законодавство в деяких питаннях настільки пластичне. Треба буде вникнути в це глибше, але вже тільки після повернення додому. Ректор сказав, що в бібліотеці Академії немає жодного примірника зведення законів нашого королівства, в якому би про це згадувалося.

Трохи згодом ми з Ксі зібралися піти та залишити старих друзів згадувати минуле, я тільки чекав зручного моменту, щоб відійти, дотримуючись усіх пристойностей. 

– Як же Ердан таки схожий на Грега! А Ксі – копія її матері! – раптом видав Рік. Я одразу перехотів йти, тим більше, що Діган подавився їжею.

– Ви знали мою матір? – Ксі здивувалася так, що навіть зблідла. – Розкажіть мені про неї!

– Ердане, вам із Ксі вже час йти. А ми тут побалакаємо ще. До речі, Ріку, як тобі моя фірмова страва? – Діган спробував перевести розмову на іншу тему, але Ксі почала наполягати.

– Я нічого практично не знаю про свою матір! Та і взагалі про своїх батьків, крім їхніх імен! Розкажіть, прошу вас! Дігане, ви ж теж знали мою матір, виходить? Чому ви не розповідали нічого?

– Дігане, ти щось приховуєш від мене? – ставлю пряме запитання наставникові, здогадуючись уже, яку почую відповідь.

– Ердане, твій батько заборонив тобі розповідати.

– Ось як! – Закипаю я. Знову батько! І тут устряг! – Тобто ви всі, знаєте про батьків Ксі більше, ніж вона сама?

– Дігане, вибач, я не знав, що це секретна інформація. – Ректор здивований і намагається виправдатись.

– Та навряд чи секретна, просто мій батько, як завжди, маніпулює всім: інформацією, людьми, долями! – Я вже на межі.

– Ердане, хлопчику, візьми себе в руки. Грег просто побоювався, що ти неправильно зрозумієш його інтерес до Ксі! Тому ми не стали тобі розповідати… Батько дізнався, що Ксі – дочка нашої однокурсниці, тільки коли вперше побачив її!

Діган

Ні, тільки не це! У принца й так стосунки з батьком ускладнилися, на ґрунті закручування королем гайок. А тепер ще й історія з матір’ю Ксі спливла. Я знав, що приховувати це від принца погана ідея, а з іншого боку, коли в Ердана зривало дах від ревнощів, повідомити йому, що Ксі дочка коханої колись жінки Грега? Це точно не варіант. На той момент. Але й зараз не найкращий час, але зробити вже нічого не можна, правда спливла й треба якось тепер справлятися з її наслідками.

Рік намагається загладити незручність, що виникла. Але я заспокоюю його, та й себе теж, тим, що рано чи пізно це мало статися. І, можна порадіти тому, що Грег при цьому не присутній. Тому що спалах гніву в принца зараз більше нагадує бунт, ніж образу на батька. А Грег не дозволить жодної непокори, навіть від сина. Тим паче від сина.

Так що, так, я тішуся, що король при цьому не присутній, і ні, мені це не подобається. А ще я насилу собі уявляю, як із цього всього виплутуватимуся.

Принц, схопивши Ксі за руку, має намір піти.

– Ердане, Ксі, нам треба поговорити. Зачекайте.

– Дігане, ми, мабуть, підемо. – Рік із дружиною різко зазбиралися додому. – Вибач, що так вийшло. Я не знав.

– Рано чи пізно, але принц однаково дізнався б. Не хвилюйся, розберуся із цим. Робота в мене така.

– Так, не позаздриш.

– Ну, у тебе не простіше! В мене їх хоч п’ятеро…

Рік посміхається з розумінням, та, попрощавшись, йде разом із дружиною.

– Дігане! – гарчить на мене принц. – Що за історія з матір’ю Ксі? Вони дійсно такі схожі? Тож батько й на мою дружину око поклав??

Ну, це хлопчик уже зарвався! Я ледве стримуюсь, щоб не відважити йому ляпаса. Але при Ксі цього робити не буду, хоча руки ой, як сверблять, тому тільки шиплю:

– Ердане. Давай ти не робитимеш поспішних висновків? Ксі, будь ласка, залиши нас із принцом наодинці.

Ксі дивиться на Ердана, і той киває їй, підтверджуючи моє прохання. Чекаємо, коли Ксі зникне в будинку, й Ердан різко розвертається до мене. Вертикальна зіниця і луска, що проступила на обличчі, не залишає сумнівів у настрої принца.

– Отже, це – правда?? Батько завжди був небайдужий до жінок! І йому начхати на здобуття Істинної?? І на те, що Ксі моя дружина? Він хоче додати і її до свого списку перемог?