Розділ 43

Ксі

Демонстративно виплюнувши, після жарту Ізира, залишки пиріжка, я віддаляюся від принца та його дружків, точніше Акіра мене кудись веде. Заходимо до порожнього кабінету, і я розповідаю їй історію ранкової зустрічі з Темро. Тепер і Акіра зможе зрозуміти жарт із пиріжками! Тобто, я так думала. Але подруга не сприйняла сутичку принца з Темро так само весело, як і я.

– Що, прямо так і сказали, що збираються їх з’їсти? – голос Акіри тремтить.

– Ні, не прямо, але так гарно натякали! Взагалі розіграли цих дрібних так, начебто заздалегідь тренувалися! Я мало не померла зі сміху, коли Фрай почав обмацувати Стілка! Той, бідолаха, навіть дихати перестав.

– Ксі, а ти впевнена, то вони не збиралися їх… того… Усе ж таки дикі, про них чого тільки не говорять…

Я, звичайно, постаралася заспокоїти Акіру, хоча й у самої на душі не дуже добре було.

Ні, їсти першокурсників наші дикі дракони не стали б, це я знаю, і навіть не тому, що вони в Академії зараз. Я все ж пам’ятаю, що Ердан розповідав мені, поки я була в сплячці! Спочатку думала, що це плід моєї уяви, але звідки тоді я знаю вміст конспектів за минулий семестр? Адже принц мені читав їх уголос! Отже, і те, що я пам’ятаю з його розповідей про Дикі Землі – правда! Як і те, що розкривати цю правду я не маю права. Та і принц не повинен був мені все це розповідати, адже якщо король дізнається, що Ердан порушив один із найважливіших законів Королівства, йому не поздоровиться. А отже, мені й далі треба вдавати, що я нічого не знаю про його батьківщину й панічно боюся там опинитися! Треба тільки приховати, що я пам’ятаю всі його розповіді в печері, тож мені доведеться вдавати, що я посилено вивчаю конспекти за минулий семестр.

Ну і трохи ще ображаюся через Темро. А ще дуже хочеться подивитися, як чоловік провину загладжуватиме!

Ми ще деякий час розмовляємо з Акірою, потім я озираюся на всі боки й розумію, що поруч зі мною немає ні принца, ні жодного з його друзів! З жахом уявляю, що зараз твориться навколо й чим усе це загрожує, якщо я зараз не повернуся до чоловіка. Молю Богиню Гір, щоб Ердан не наробив дурниць! Начебто не так багато часу минуло, навряд чи він уже встиг когось убити, але влаштувати скандал і привернути непотрібну увагу багато часу не потрібно. Вилітаю з кабінету і відразу натикаюся на Ердана!

– Ось ти де?! Я вже збився з ніг! З ким ти тут усамітнилася? – грізно нависає наді мною чоловік. – Акіро? Ви тут лише удвох?

– Так, Ердане, ми балакали.

Принц заходить до кабінету, оглядає його і, нікого не знайшовши, заспокоюється.

– Не губися більше. Я встиг злякатися.

Принц злякався? І зізнався в цьому? Не вірю своїм вухам!

Ердан

– Не губися більше. Я встиг злякатися.

Це я, звичайно, ляпнув даремно, але Ксі так дивно на мене подивилася. Так, я злякався! От тільки зізнаватись у цьому не варто було. Наслідний принц Диких Земель злякався! Та якщо це до батька дійде… Озираюсь на всі боки – усе ще нікого немає, Акіра наче не чула, а Ксі базікати не буде, сподіваюся. Поговорю ще з нею про це потім.

– Ідемо додому, поговорити треба, – похмуро кидаю дружині та не зовсім ніжно беру її за руку, так що вона скрикує, а в мене знову всередині все стискається. – Ксі, тобі боляче? Пробач, я не хотів, дай подивлюся – синця не буде? Прийдемо в резиденцію, й одразу обернешся, добре? Пів годинки й все пройде!

Беру її руку й несвідомо цілую в тому місці, де щойно надмірно притиснув пальцями.

Вдихаю її аромат, прикриваю очі та ледь чутно муркочу. І чую, як крізь сон:

– Ердане… Хочу якнайшвидше опинитися вдома. У душ хочу…

– Мммм, а як я мрію зараз про… Душ! – усміхаюся, як дурень. Мало не в оберемок згрібаю свою дружину й поспішаю додому.

– О, Ксі знайшлася! А ми тебе шукали. І, Ердане, там ректор просив нас усіх зайти – лекцію хотів нам прочитати, щось щодо недоїдених першокурсників… – Ну як же не вчасно Фрай з’явився!

– Законспектуй, потім перегляну, – кидаю другові. Мені зараз не до лекцій! Зі слів Фрая я зрозумів тільки те, що друзі ще трохи затримаються в навчальному корпусі, а отже, нам із Ксі ніхто не завадить! Наставник, сподіваюся, здогадається знайти собі справу в іншому кінці будинку, а ще краще в саду.

Діган

Ердан із Ксі буквально прибігли із занять. Принц щось буркнув мені. Я не розібрав слів, але здогадався з його вигляду, що мені варто знайти собі справу якомога далі від їхньої з Ксі кімнати.

Знаю, що ректор після занять збирався прочитати моїм хлопчикам лекцію про неприпустимість залякування молодняку. Тому не дивуюсь відсутності решти своїх підопічних. Гаразд, нехай поки усамітниться з дружиною, потім влаштую йому прочуханку за прогул лекції.

Посміхаюся і вирушаю до саду. Днями Рік із дружиною в гості завітають. Хочу дещо підготувати до приготування своєї фірмової страви! Грейсі, до речі, її теж ще не пробувала. Та й Ердан любить, хоч це, звичайно, не сира печінка.

Я нітрохи не здивувався, що Ердан і Ксі вийшли зі своєї кімнати тільки на вечерю. Дивлячись на їхні щасливі обличчя, мені вже не хотілося нагадувати принцу про прогуляну лекцію. Просто повідомив йому, що не заважало б із нею бодай ознайомитися. Сумніваюсь, що він мене зрозумів, хоч і старанно хитав головою. Ксі виглядала трохи збентеженою, але з огляду на те, що вдома нікого майже весь цей час не було, її збентеження швидко минуло.