Розділ 39

Ердан

Цієї ночі я спав у саду. Точніше, не спав, а намагався усвідомити сказане мені Ксі. Мало того, що вона за моєю спиною домовилася не з'являтися на заняттях, так ще й звинуватила мене в тому, що, мовляв, мені лише потрібна дружина з дипломом!

Спочатку я сердився і майже півночі провів, вигадуючи, як покараю її! Потім ніби охолонув. Спробую з нею зранку поговорити. Вигадала собі... Тепер треба якось розрулити це все.

Вранці повідомляю дружину про ухвалене мною рішення:

- Збирайся, сьогодні йдемо на заняття разом.

- Ердан! Може не треба? Я краще залишусь в резиденції і не мулятиму нікому очі. Так буде всім спокійніше! Я чудово можу підготуватися до іспитів і за твоїми конспектами!

- Ксі, ти вважаєш, що я, твій чоловік, настільки себе не контролюю, що поряд зі мною тобі небезпечно з'являтися в суспільстві? Ну, дякую, дружино, за «довіру». – Всі мої добрі наміри вирішити ситуацію, що виникла, полюбовно вирушили іссиміору під хвостовий плавець. Я гарчу так, що в кімнату вривається Діган рятувати Ксі!

- Що трапилося, Ердан??

- Все гаразд, Дігане, - намагаюся надати своєму голосу якомога більше солодкості, - якщо не вважати того, що Ксі вважає мене безмозкою, некерованою ящіркою, не здатною перебувати в громадському місці поряд зі своєю дружиною, не спровокувавши бійки!

- Ердан, я зовсім не те мала на увазі ... - Намагається виправдатися Ксі.

- Ти хіба не це тільки що мені сказала? - Я в сказі, і начхати вже як на це зреагує наставник!

- Принц, вийдемо, поговоримо. - Діган майже витягає мене з кімнати.

Ну ось, досягли порозуміння, називається. А я тільки зрадів, що у нас із Ксі щось почало налагоджуватися! А тепер виявляється вона просто боїться зі мною з'являтися в громадському місці!

Побоюється, що я влаштую сцену ревнощів? Хоча, не така вже й не права, якщо чесно. Але такі питання не вирішуються одноосібно!

Я не сперечаюся, я повинен нарешті приборкати свої ревнощі.

Богиня Гір! Але якщо так продовжуватиметься, то до цього справа й не дійде! Ксі зведе з розуму мене раніше. Вона самостійно вирішила не ходити на заняття, а я і не чоловік напевно зовсім, так, повз начебто пролітав.

Прикро. Мимохідь мене сповістила. І те під тиском! Самостійна яка! Навіть не подумала, що не шампунь собі вибирає і не скатертини на кухню, щоб ось так, самодіяльністю займатися. А наставник теж добрий. Якщо дізнаюся, що він був у курсі... Рррр...

- Ердан, ти ще не заспокоївся?

- Діган скажи, що ти не знав про це ось або...

- Або що? Ердан??

Ось саме, чи що? Або я зараз кілька годин штрафних тренувань зароблю. До того ж для всіх! Та й наставник не стоїть осторонь, адже з нами разом відпрацьовує...

- Вибач, Дігане. Щось я...

- Ще не готовий, Ердан? Чи не здатний тримати себе в руках? А може Ксі правильно вчинила?

Насилу пригнічую рик і кошуся на наставника. Помітив чи ні? Ууфф, якщо й помітив, то не подав вигляду.

- Ердане, ти впевнений, що готовий до присутності Ксі на заняттях?

- Так, Дігане, я готовий.

- І не обертатимешся, не гарчатимеш і кидатимешся на всіх?

Уух ... Як же це з боку негарно виглядає! Звучить так, ніби я тільки обертатися навчився і ще не керую своїм драконом!

Некрилаті Боги! А насправді, чи готовий я? Та я ніколи не готовий! Я це знаю. А ось взяти себе в лапи постараюся.

Вимучую із себе розслаблену посмішку, вже на це я здатний! І відповідаю наставникові навмисне спокійно:

- Немає проблем, Дігане! І, до речі, нам уже час із Ксі на заняття! - Усміхаюся на всю, але намагаюся не переграти. – Увечері домовимо!

Влітаю в кімнату, спеціально не зачиняю двері і якнайспокійніше кажу дружині:

-Ти вже готова?

Я бачу, що вона плакала, а мені від цього так погано наче луску живцем зривають!

- Ксі, ну чого ти? Я не злюся...

- Чесно?

- Хочеш чесно? ВЖЕ не злюсь!

- Звучить якось не дуже.

– Зате, правда. Давай говоритимемо завжди один одному тільки правду, нічого не приховуючи і не замовчуючи? Ксі, тобі не треба боятися мене. Я не скривджу тебе. Ти – моя Істинна. Ти ж знаєш, що це означає?

- Ердан, я не боюся тебе! Я боюся за тебе та за Дігана!

- Ксі, ми вже запізнюємося, поговоримо увечері, обов'язково. А зараз просто довірся мені, моїм друзям та Дігану. Все буде добре. Я тобі обіцяю!

Начебто ми з Ксі про все домовилися і сюрпризів не повинно бути. Я заздалегідь проінструктував друзів: Фрай і Крістіан триматимуться біля Ксі, а Ятан та Ізір доглядять мене і, якщо виникне потреба, пригальмують мої пориви когось прибити. Їм, звичайно, не впоратися зі мною при повному обороті, але до цього дійти не повинно.

На словах все виглядає чудово. Ось тільки ніхто не очікував, що одразу після першої пари ми натрапимо на «друзів дитинства» Ксі: Темро із товаришами. Отож звідки вони пронюхали про Ксі! Виявляється, вони також навчаються в Академії. Першокурсники... А я ж обіцяв їх прибити, якщо взагалі побачу, а тим більше біля Ксі. І що мені тепер робити? Наслідний принц Диких Земель не дотримується слова? Та мене степові ящірки засміють!