Розділ 35

Діган

Я зробив так, як мене попросив Ердан – запросив у короля додаткову охорону. Але мені ця ідея не здається гарною. І справа навіть не в тому, що я ніби розписуюсь у своїй нездатності наявними в мене силами забезпечити повноцінну охорону принцу. Я справді вважаю це поганою ідеєю. Принц, як я розумію, нових вартових приставить до Ксі, щоб ще більше обмежити волю дівчині. А це ніяк не сприяє встановленню між ними довірчих відносин.

Спробую поговорити з Ерданом, може, щось і вдасться йому пояснити. Хоча при згадці Ксі він стає некерованим. Мене це насторожує. Принц завжди був запальним, особливо якщо це стосувалося його власності. Як і у всякого дракона, у Ердана власницькі інстинкти розвинені надмірно. А вже стосовно дружини, та ще Істинної, та після її втечі… Ксі буде непросто. Та й нам усім також.

- Діган! - Голос Грейсі виводить мене із задуму. – Здається там король Грег…

Виходжу в сад, так, так і є, король власною персоною! І не один, з ним принц, Ксі, Фрай та чотири охоронці.

Дракони один за одним приземляються та обертаються.

- Ксі!!

- Акіра!!

Дівчатка кидаються в обійми одна одної, не приховуючи радості.

Друзі стримано привітають принца, попередньо привітавшись із королем.

Я також вітаюся з королем і киваю принцу.

- Дігане, я тут ненадовго. Перекусимо, трохи відпочинемо і сьогодні ж вирушимо назад. Ходімо, треба поговорити. – Як завжди, вловити настрій короля неможливо.

- Батьку, хвилинку. - Ердан щось хоче сказати батькові. – Я подумав… Не потрібна додаткова охорона. В Академії нам нічого не загрожує. А зі своїми. - Принц трохи зам'явся. Але потім продовжив - Приступами ревнощів я впораюсь.

- Ти впевнений, сину?

- Так, тату, впевнений.

Цікавий діалог. Що ж сталося між ними дорогою, про що я ще не знаю? І принц визнав наявність проблеми з ревнощами. Це непоганий початок. Побачимо, як далі піде.

Ми відходимо з королем під навіси. Грег щоразу посміхається, коли бачить їх, ось і зараз, згадує, мабуть, історію їхньої появи.

- Давай, Дігане, розповідай, як у хлопчиків навчання, дружини-наречені як поживають? Грейсі ще не понесла? Та й решта, сподіваюся, час даремно не втрачають? - Король мені підморгує, і я сподіваюся, що у нього сьогодні гарний настрій.

- Та все гаразд, але поки жодна з них не вагітна, це було б не дуже зручно для перельоту додому.

- Це не проблема, Дігане, жінки зможуть вирушити додому в екіпажі! Це, правда, займе більше часу, але ж ми не поспішаємо нікуди. Поки що…

Останні слова короля мене насторожили, але я не подав вигляду. Прийде час – розповість.

- І ще, Дігане. В мене була розмова з Ерданом, серйозна і, я сподіваюся, що на цю тему остання...

- Про його спалахи ревнощів? Як я розумію.

- Та і не тільки. Я досі вважаю, що ми вибрали правильну тактику виховання принца, дозволяючи йому більше вільності, ніж зазвичай дозволяється спадкоємцям у його віці. Але, як ти, сподіваюся, пам'ятаєш, подібна лінія виховання проблематична тим, що молодого дракона згодом буває складно поставити в рамки прийнятих при його положенні обмежень. У разі ситуація посилилася ще й несподіваним здобуттям Істинної. Вольності, які були дозволені принцу, помножені на власні інстинкти, дають воістину лякаючі спалахи ревнощів. Я сам уже кілька разів був їхнім свідком. Принц стає некерованим та небезпечним для оточуючих.

- Я…

- Стривай, не перебивай! - Рикнув на мене король. – Я не закінчив! – І вже спокійніше продовжив: – Сьогодні я провів із принцом виховну бесіду. Мені довелося застосувати методи … е… фізичного впливу. – Я рипнув зубами, бо ну зовсім не був прихильником «фізичного впливу» у вихованні драконят, а тим паче молодих драконів. Хоча не можу сказати, що ніколи їх не застосовував. Бувало й таке, але виключно як крайні заходи. Та й з королем ми в цьому питанні сходимося на думці. Отже, принц сильно накосячив.

Я помітно напружуюся після слів короля, бо помітив серед прибулих вартових Рек'ю – одного з моїх колишніх вихованців, який нині займається тренуваннями молодняку. Жорсткими тренуваннями.

Я дуже не хотів би, щоб король передав принца під його опіку. Тим часом король продовжив:

- Мені здалося, що наша бесіда з принцом вплинула на нього благотворно. До того ж, після сталася дуже цікава подія. Я був свідком того, як Ксі впоралася зі спалахом ревнощів у принца буквально парою фраз. Причому на ментальному рівні та в людській іпостасі!

Я здивовано піднімаю брову.

- Так, Дігане! Саме так і було!

- Їх зв'язок швидко прогресує та розвивається! Та й зупинити принца… Ксі молодець!

- Так, мені подобається ця дівчинка. І вона так схожа на свою матір.

- Принц знає…?

- Ні, і я думаю, він поки що не готовий. - Грег замислився, потім продовжив. - Зараз це ніяк не допоможе йому впоратися з нападами ревнощів, скоріше навпаки. У нас і так дорогою мало не виник конфлікт через те, що я надто уважно спостерігав за Ксі! На його думку. Хлопчисько ледь у бійку до мене не поліз! Уявляєш? - Король усміхається нахабства сина, а мені ось якось не весело. Однозначно я винен, коли Ердан таке собі дозволив!

І я розумію, що далі розмова вже піде не про принца.

- Так, до речі, Дігане. Може, варто тебе замінити? Може Рек'ю краще впорається з охороною та вихованням принца? – Король наголосив на «вихованні». Мої найгірші побоювання, схоже, справджуються.

- Я прошу Вас, мій королю! Ви маєте право замінити мене, покарати, стратити, але, будь ласка, тільки не призначайте Рек'ю наставником Ердану! Принц не потерпить такого звернення, та й не заслуговує на нього!

- Я подумаю. Після вечері поговоримо утрьох і вирішимо.

Ми заходимо до будинку, де жінки вже накрили стіл. Сідаємо всі разом і вечеряємо, без жодного зайвого офіціозу.

Ердан

Після вечері відбулася обіцяна батьком розмова. Нічого хорошого я від цього не очікував, так воно й вийшло.