Розділ 35

Діган

Я зробив так, як мене попросив Ердан – запросив у короля додаткову охорону. Але мені ця ідея не здається гарною. І справа навіть не в тому, що я ніби розписуюсь у своїй нездатності наявними в мене силами забезпечити повноцінну охорону принцу. Я справді вважаю це поганою ідеєю. Принц, як я розумію, нових вартових приставить до Ксі, щоб ще більше обмежити волю дівчині. А це ніяк не сприяє встановленню між ними довірчих відносин.

Спробую поговорити з Ерданом, може, щось і вдасться йому пояснити. Хоча при згадці Ксі він стає некерованим. Мене це насторожує. Принц завжди був запальним, особливо якщо це стосувалося його власності. Як і у всякого дракона, в Ердана власницькі інстинкти розвинені надмірно. А вже стосовно дружини, та ще Істинної, та після її втечі… Ксі буде непросто. Та й нам усім також.

– Дігане! – голос Грейсі виводить мене із задуму. – Здається, там король Грег…

Виходжу в сад, так і є, король власною персоною! І не один, з ним принц, Ксі, Фрай та чотири охоронці.

Дракони один за одним приземляються та обертаються.

– Ксі!!

– Акіро!!

Дівчатка кидаються в обійми одна одної, не приховуючи радості.

Друзі стримано вітають принца, попередньо привітавшись із королем.

Я також вітаюся з королем і киваю принцу.

– Дігане, я тут ненадовго. Перекусимо, трохи відпочинемо й сьогодні ж вирушимо назад. Ходімо, треба поговорити. – Як завжди, вловити настрій короля неможливо.

– Батьку, хвилинку, – Ердан щось хоче сказати батькові. – Я подумав… Не потрібна додаткова охорона. В Академії нам нічого не загрожує. А зі своїми… – Принц трохи зам’явся. Але потім продовжив, – … приступами ревнощів я впораюсь.

– Ти впевнений, сину?

– Так, тату, впевнений.

Цікавий діалог. Що ж сталося між ними дорогою, про що я ще не знаю? І принц визнав наявність проблеми з ревнощами. Це непоганий початок. Побачимо, як далі піде.

Ми відходимо з королем під навіси. Грег щоразу посміхається, коли бачить їх, ось і зараз, згадує, мабуть, історію їхньої появи.

– Давай, Дігане, розповідай, як у хлопчиків навчання, дружини-наречені як поживають? Грейсі ще не понесла? Та й решта, сподіваюся, час даремно не втрачають? – король мені підморгує, і я сподіваюся, що в нього сьогодні гарний настрій.

– Та все гаразд, але поки жодна з них не вагітна, це було б не дуже зручно для перельоту додому.

– Це не проблема, Дігане, жінки зможуть вирушити додому в екіпажі! Це, правда, займе більше часу, але ж ми не поспішаємо нікуди. Поки що…

Останні слова короля мене насторожили, але я не подав вигляду. Прийде час – розповість.

– І ще, Дігане. У мене була розмова з Ерданом, серйозна і, я сподіваюся, що на цю тему остання…

– Про його спалахи ревнощів? Як я розумію.

– Та й не тільки. Я досі вважаю, що ми вибрали правильну тактику виховання принца, надавши йому більше вільності, ніж зазвичай дозволяється спадкоємцям у його віці. Але, як ти, сподіваюся, пам’ятаєш, подібна лінія виховання проблематична тим, що молодого дракона згодом буває складно поставити в рамки прийнятих при його положенні обмежень. Зараз ситуація посилилася ще й несподіваним здобуттям Істинної. Вільниця, яка була дозволена принцу, помножена на власницькі інстинкти, дає лякаючі спалахи ревнощів. Я сам уже кілька разів був їхнім свідком. Принц стає некерованим та небезпечним для оточення.

– Я…

– Стривай, не перебивай! – рикає на мене король. – Я ще не закінчив! – І вже спокійніше продовжує, – сьогодні я провів із принцом виховну бесіду. Мені довелося застосувати методи… е… фізичного впливу. – Я рипнув зубами, бо ну зовсім не був прихильником «фізичного впливу» у вихованні дракончат, а тим паче молодих драконів. Хоча не можу сказати, що ніколи їх не застосовував. Бувало й таке, але виключно як крайні заходи. Та й з королем ми в цьому питанні сходимося на думці. Отже, принц сильно накосячив дорогою.

Я помітно напружуюся після слів короля, бо помітив серед прибулих вартових Рек’ю – одного з моїх колишніх вихованців, який нині займається тренуваннями молодняку. Жорсткими тренуваннями.

Я дуже не хотів би, щоб король передав принца під його опіку. Тим часом король продовжує:

– Мені здалося, що наша бесіда з принцом вплинула на нього цілюще. До того ж після сталася дуже цікава подія. Я був свідком того, як Ксі впоралася зі спалахом ревнощів у принца буквально парою фраз. Причому на ментальному рівні та в людській іпостасі!

Я здивовано підіймаю брову.

– Так, Дігане! Саме так і було!

– Їх зв’язок швидко прогресує та розвивається! Та й зупинити принца… Ксі молодець!

– Так, мені подобається ця дівчинка. І вона так схожа на свою матір.

– Принц знає…?

– Ні, і я думаю, він поки що не готовий, – Грег трохи замислився. – Зараз це ніяк не допоможе йому впоратися з нападами ревнощів, скоріше навпаки. В нас і так дорогою мало не виник конфлікт через те, що я надто уважно спостерігав за Ксі! На його думку... Хлопчисько ледь у бійку до мене не поліз! Уявляєш? – Король усміхається нахабству сина, а мені ось якось не весело. Однозначно я винен, коли Ердан таке собі дозволив!