Розділ 34

Ксі

Я вже втомилася і ледве махаю крилами, а до Академії ще далеко. Ми летіли майже пів дня, але за цей час лише вибралися з гір! Король Грег подає сигнал приземлитися, мабуть, помітив, що я дуже втомилася. Він усю дорогу за мною уважно спостерігає. Ось тільки Ердан погляди батька сприймає якось, не зовсім адекватно, як на мене.

Ревнощі мого чоловіка мене лякають. Що буде в Академії? Якщо він так заводитиметься з будь-якого приводу, нічим добрим це не закінчиться. Я добре пам’ятаю його сутичку з містером Гроумелем!

Ердан та його батько, обмінявшись кількома фразами, йдуть у ліс. Охоронці та Фрай напружені, але я не маю сил на це якось реагувати. Фрай пропонує сходити до струмка, попити води. Це в протилежному боці від лісу, куди пішов мій чоловік із королем, отже, ми їм не завадимо. Мене цілком влаштовує опинитися зараз якомога далі від ревнивого чоловіка та його батька-тирана. Напруга між ними помітна неозброєним оком. А вже для мене – Істинної принца, усі його емоції – як розгорнута книга.

Я відчуваю, що принц ревнує батька до мене! І короля Грега це дуже дратує, що взагалі-то, цілком природно. Хоча, я нічого не знаю про короля, і про стосунки між батьком та сином. Та я взагалі мало що про них знаю!

Але я вже змирилася з дивною, і такою ревною щодо мене, поведінкою принца. Десь мені це навіть імпонує, але не в такій кількості, звісно. Тож  навіть не уявляю, що буде в Академії. Але я думаю, у крайньому разі я зможу скласти іспити екстерном, не відвідуючи лекції та не провокуючи мого шаленого чоловіка.

Попивши води зі струмка, ми йдемо назад. Фрай розповідає про чергову їхню з принцом дитячу витівку, і ми, сміючись, повертаємося. Принц і його батько вже чекають на нас разом з іншими.

Побачивши мене та Фрая усміхненими, Ердан миттєво спалахує. Я бачу це, як і те, що король Грег незадоволений реакцією сина. Я здогадуюсь, про що вони там розмовляли, на самоті. І якщо зараз принц знову поведеться як завжди, його батько, м’яко кажучи, не зрадіє. Але ж я Істинна Ердана, отже, ми можемо зв’язуватися ментально не тільки в драконовій іпостасі. Я мушу хоча б спробувати.

«Ердане, візьми себе до рук! Ми з Фраєм просто ходили до струмка попити води. Якщо ти чимось не задоволений, скажеш мені потім, наодинці! Подивися на батька. Він спостерігає за тобою». Ердан кидає погляд на батька, потім на нас із Фраєм і трохи розслаблюється, принаймні зовні. О, диво! Мій чоловік мене почув!

Ердан

Батько вкотре поставив мене на місце. Багато в чому він має рацію. Та напевно у всьому, якщо добре подумати. І я маю ще час принаймні поки долетимо до Академії.

Нічого хорошого я від нашого повернення не чекаю. А ще має бути розмова батька з Діганом.

Замислююсь і не відразу помічаю Ксі та Фрая. Та що це таке?! Поки батько мені тут ікла заговорював, ці двоє там… Р-Р-Р!

Я вже майже готовий обернутися і роздерти друга, тепер уже майже колишнього, але спокійний голос Ксі мене буквально прибиває до землі:

«Ердане, візьми себе в руки! Ми з Фраєм просто ходили до струмка попити води. Якщо ти чимось не задоволений, скажеш мені потім, наодинці! Подивися на батька. Він спостерігає за тобою».

Озираюся на батька, так, Ксі мене щойно врятувала від чергового падіння в його очах.

Який я ревнивий ідіот! Ні Фрай, ні один із моїх друзів ніколи не дозволять собі жодних вільностей щодо моєї дружини! Та й не довіряти Ксі у мене немає причин.

Батько має рацію, я ще дурне ящірко, хоч і можу скоро стати батьком. Це ж можливо? Ми з Ксі вже були разом…

І ще дещо в словах Ксі подіяло на мене, як бальзам на рану, а мого дракона так взагалі перетворило на муркотливого котика! Моя дружина вперше звернулася до мене на «Ти»!

Я знову озираюсь на батька – чи чув він Ксі? Але емоції короля не зчитуються.

Натомість у Фрая все написано на обличчі. Друг підходить до мене й тихо каже:

– Почни вже довіряти своїй дружині, Ердане. Якщо наша дружба для тебе вже нічого не означає.

І вкотре за сьогодні мені стає дуже соромно.

– Вибач, друже. Я мало не зірвався! Можеш виконати одне моє прохання?

– Я заради тебе готовий на все, ти знаєш, Ердане!

– Будь ласка, наступного разу, коли я знову почну дуріти від ревнощів, скажи мені одне слово: «Струмок».

– І допоможе?

– А це вже моя турбота.

Друг усміхається та плескає мене по плечу.

Ксі підходить до мене, я її обіймаю та завмираю, насолоджуючись новими для мене відчуттями – ніжністю та спокоєм.