Розділ 33

Ердан

Ну ось ми й повертаємось до Академії. Батько познайомився з Ксі, і, здається, вона йому сподобалася. Я мушу радіти, напевно. Але мене бісить його відверта цікавість до неї! Усю дорогу батько постійно стежить за Ксі. Та він просто пожирає її очима!

Я ледве стримую свого дракона. Здається, він готовий роздерти батька!!

Некрилаті Боги! Я так довго не протримаюся. У мого дракона все клекоче всередині. Мені здається, навіть тілоохоронці короля вже почали щось помічати. Та й він на мене вже коситься.

Здається, у мене проблеми.

Біля краю лісу батько подає сигнал приземлитися. Ми обертаємось. Я намагаюся весь час триматися між ним та Ксі. Напруга між нами вже помітна неозброєним оком. Та я і не обернувся цілком!

– Сину, ну відійдемо, – батько намагається говорити м’яко і спокійно, але я його знаю, ця м’якість мене не обдурить, а спокій… ну що ж, йому нема чого нервувати. Проти нього та чотирьох охоронців ми з Фраєм довго не протримаємось. Я навіть не сумніваюся в другові, певен, щоб не трапилося – Фрай буде на моєму боці.

Я так і стою, у частковій трансформації, трохи опустивши голову, щоб не дивитися батькові в очі, але й не поспішаю виконувати його прохання.

– Ердане! Відійдемо! – у голосі батька вже виразно чути сталеві нотки, навіть сторожі напружилися. Хоча вони й раніше не сильно дозволяли собі розслабитися. Але зараз усі четверо зайняли вигідніші позиції.

Так, у мене немає можливості не послухатися. Оцінюю диспозицію: двоє, найближчих до мене, так само як і я – у частковій трансформації та готові мене скрутити будь-якої миті. Ще один контролює кожний рух Фрая. І тут без варіантів.

Напруга витає в повітрі така, що хоч сокиру вішай. Батько ж просто спокійно дивиться на мене.

– Добре, відійдемо, – зрештою, погоджуюсь я і відходжу трохи далі в бік лісу, краєм ока помічаючи, що батько наказав своїм сторожам залишитися на місці. Ті неохоче виконали наказ, але виглядають так, ніби готові будь-якої миті накинутися на мене. Некрилаті Боги! Здається, все погано…

Ми відходимо в ліс на пристойну відстань, тож охорона батька нас не бачить. Я, звичайно, не заспокоївся, але вже повністю набув людського вигляду.

Батько уважно дивиться на мене, а потім відважує дуже болісний ляпас. Потім ще кілька. Я гарчу, але мені вистачає витримки смиренно перенести розправу.

– Заспокоївся чи додати? – крізь зуби цідить батько. І я розумію, що своєю поведінкою неабияк його розлютив! – Що ти собі надумав, сину?

– Тримайся від Ксі якомога далі, тату! – гарчу я, не маючи сили стримати емоції, що мене розпирають. Я вже не в змозі думати ні про наше з Ксі майбутнє, ні про наслідки моїх вчинків для мого наставника та моїх друзів.

Я насилу усвідомлюю, що відбувається, і тільки виховання та багаторічні тренування не дозволяють мені кинутися прямо зараз у горлянку батькові.

– Ердане. Візьми себе до рук, – батько намагається говорити спокійно. – Твоя поведінка непробачна, хоча я і розумію причину твого стану, але, невже ти думаєш, що я маю плани на твою дружину?

І знову батьків голос наливається сталлю і практично б’є по моїй голові як набатом. Мені стає соромно. Як хлопчик опускаю голову й готуюся прийняти заслужене покарання.

– Обернися, – наказує батько.

Некрилаті Боги! Аби тільки мій дракон зумів стриматися! Інакше на нас обох чекають неприємності.

Я обертаюся і приймаю позу підпорядкування: лягаю, притиснувши морду до землі й розпластавши крила.

Батько обходить мене довкола, оглядаючи та оцінюючи.

– Сину, ти вже зовсім дорослий дракон, фізично. І цілком можливо в недалекому майбутньому сам станеш батьком. Ви ж закріпили ваш шлюб із Ксі?

«Так!» – подумки відповідаю батькові, але при згадці Ксі, мій дракон не має сили стримати гарчання.

– У тебе проблеми зі своїм драконом? Він не підкоряється тобі? – продовжує батько.

«Ні, у нас із ним повне порозуміння!» – відповідаю.

– Тобто неконтрольовані спалахи ревнощів – це твої проблеми?

Я ледве стримую рик. Так, батько має рацію. Саме так це й називається: Неконтрольовані. Спалахи. Ревнощів.

Мені соромно, і мій дракон тихенько заскиглив, реагуючи на слова батька.

– То кому потрібна додаткова охорона в Академії? Ти турбуєшся за Ксі? Або тобі необхідна сила, що стримує?

Батько стискає гребінь у мене на загривку і тріпає, як ящірка, що нашкодив.

Ух, як соромно! Вміє ж батько розкласти все по поличках. Тепер я вже сам собі здаюся нерозумною ящіркою.

Мій дракон продовжує тихенько поскиглювати та намагається підлизатися до батька. Він його завжди побоювався ще з першого нашого обороту. Я тоді з дурна сиганув із даху, і мало не переламав свої незміцнілі крильця. Ох, влаштував мені батько тоді прочухана! Так само за загривок узяв і труснув кілька разів, вибиваючи дух. А моя луската іпостась пам’ятає досі ту виховну «розмову».

Й ось тепер я знову отримую прочухана і знову цілком заслужено.