Розділ 33

Ердан

Ну ось ми й повертаємось до Академії. Батько познайомився з Ксі, і, здається, вона йому сподобалася. Я мушу радіти, напевно. Але мене бісить його відвертий інтерес до неї! Батько постійно стежить за Ксі. Та він просто пожирає її очима!

Я ледве стримую свого дракона. Здається, він готовий роздерти батька!!

Некрилаті Боги! Я так довго не протримаюся. У мого дракона все клекоче всередині. Мені здається, навіть тілоохоронці батька вже почали щось помічати. Та й він на мене вже коситься.

Здається, у мене проблеми.

Біля краю лісу батько подає сигнал приземлитися. Ми обертаємось. Я намагаюся весь час триматися між ним та Ксі. Напруга між нами вже помітна неозброєним оком. Та я й не обернувся цілком!

- Сину, ну відійдемо. - Батько намагається говорити м'яко і спокійно, але я його знаю, ця м'якість мене не обдурить, а спокій... ну що ж, йому нема чого нервувати. Проти нього та чотирьох вартових ми з Фраєм довго не протримаємось. Я навіть не сумніваюся в іншому, певен, щоб не трапилося - Фрай буде на моїй стороні.

Я так і стою, в частковій трансформації, трохи опустивши голову, щоб не дивитися батькові в очі, але й не поспішаю виконувати його прохання.

- Ердан! Відійдемо! - У голосі батька вже виразно чути сталеві нотки, навіть сторожі напружилися. Хоча вони й раніше не сильно дозволяли собі розслабитися. Але зараз усі четверо зайняли вигідніші позиції.

Так, у мене немає можливості не послухатися. Оцінюю диспозицію: двоє, найближчих до мене, так само як і я – у частковій трансформації і готові мене скрутити будь-якої миті. Ще один контролює кожний рух Фрая. І тут без варіантів.

Напруга витає в повітрі така що хоч сокиру вішай. Батько ж просто спокійно дивиться на мене.

- Добре, відійдемо. - Зрештою, погоджуюсь я і відходжу подалі у бік лісу, краєм ока помічаючи, що батько наказав своїм сторожам залишитися на місці. Ті неохоче виконали наказ, але виглядають так, ніби готові будь-якої миті накинутися на мене. Некрилаті Боги! Здається, все погано...

Ми відходимо в ліс на пристойну відстань, тож охорона батька нас не бачить. Я, звичайно, не заспокоївся, але вже повністю набув людського вигляду.

Батько уважно дивиться на мене, а потім відважує дуже болісний ляпас. Потім ще кілька. Я гарчу, але мені вистачає витримки смиренно перенести розправу.

- Заспокоївся чи додати? - Крізь зуби цедить батько. І я розумію, що своєю поведінкою неабияк його розлютив! - Що ти собі надумав, син?

- Тримайся від Ксі подалі, тату! - Ричу я, не в силах стримати емоції, що мене розпирають. Я вже не в змозі думати ні про наше з Ксі майбутнє, ні про наслідки моїх вчинків для мого наставника та моїх друзів.

Я насилу усвідомлюю, що відбувається і тільки виховання, і багаторічні тренування не дозволяють мені кинутися прямо зараз в глотку батькові.

- Ердан. Візьми себе в руки. – Батько намагається говорити спокійно. - Твоя поведінка непробачна, хоча я і розумію причину твого стану, але, невже ти думаєш, що я маю види на твою дружину?

І знову батьковий голос наливається сталлю і практично б'є по моїй голові як набатом. Мені стає соромно. Я як хлопчик опускаю голову і готуюся прийняти заслужене покарання.

- Обернися. – наказує батько.

Некрилаті Боги! Аби мій дракон зумів стриматися! Інакше на нас обох чекають неприємності.

Я обертаюся і приймаю позу підпорядкування: лягаю, притиснувши морду до землі і розпластавши крила.

Батько обходить мене довкола, оглядаючи та оцінюючи.

- Сину, ти вже зовсім дорослий дракон, фізично. І цілком можливо в недалекому майбутньому сам станеш батьком. Ви ж закріпили ваш шлюб із Ксі?

"Так!" - Подумки відповідаю батькові, але при згадці Ксі, мій дракон не в силах стримати рик.

- У тебе проблеми зі своїм драконом? Він не підкоряється тобі? – продовжує батько.

"Ні, у нас з ним повне порозуміння". – Відповідаю.

- Тобто неконтрольовані спалахи ревнощів – це твої проблеми?

Я ледве стримую рик. Так, батько має рацію. Саме так це і називається: Неконтрольовані. Спалахи. Ревнощів.

Мені соромно, і мій дракон тихенько заскулив, реагуючи на слова батька.

- То кому потрібна додаткова охорона в Академії? Ти турбуєшся за Ксі? Або тобі необхідна стримуюча сила?

Батько стискає гребінь у мене на загривку і тріпає як ящірка, що нашкодив.

Ух, як соромно! Вміє ж батько розкласти все по поличках. Тепер я вже сам собі здаюся нерозумною ящіркою.

Мій дракон продовжує тихенько поскулювати і намагається підлизатися до батька. Він його завжди побоювався ще з першого нашого обороту. Я тоді з дуру сиганув з даху, і мало не переламав свої незміцнілі крильця. Ох, влаштував мені батько тоді прочухана! Так само за загривок взяв і труснув кілька разів, вибиваючи дух. А моя луската іпостась пам'ятає досі ту виховну «розмову».

І ось тепер я знову отримую прочухана і знову заслужено.

- Коли прилетимо до Академії, на нас чекає дуже серйозна розмова, Ердан. З тобою та Діганом. І це останній раз, коли я прощаю вам твою нестриманість і неналежну спадкоємцю і майбутньому королю поведінку. - Батько знову простягає до мене руку, я подумки весь стискаюся, але цього разу він просто гладить мене по голові. – Тобі час уже навчитися повністю контролювати свої емоції. Дитинство закінчилося, синку, настав час дорослішати.