Розділ 32

Ксі

Принц такий же само запальний, як і був. Хоча сьогодні вночі Ердан відкрився мені з нового боку. Чи це я йому відкрилася? Здається, згадавши минулу ніч, я знову почервоніла! Останнім часом я постійно це роблю, раніше за мною такого не спостерігалося. Щоправда, тоді я не була заміжня, а потім колись ніби вже й була, але ми до цього жодного разу… Ось, я знову червонію, як тільки згадую про те, що між нами нарешті сталося!

Вранці, коли ми прокинулися, мені здалося, що між нами тепер усе буде по-іншому! Не може бути, щоби після всього, що сьогодні сталося, у наших відносинах нічого не змінилося!

– Ксі…

Що Ердан хоче мені сказати? Може, ті самі слова, які я чекаю від нього?

– Так, мій чоловіче? – я автоматично відповідаю так, як він свого часу мені наказав. Але принцу це не подобається.

– Ксі, називай мене, будь ласка, просто Ердан.

Ось як, значить, при сторонніх мене можна було принизити, а тепер, після однієї проведеної разом ночі, я вже гідна звертатися до чоловіка на ім’я? Йому від мене тільки це треба було?

– Принце, Ви часто скасовуєте свої накази? Хіба це правильно для наслідного принца, майбутнього короля? – не можу втриматись і не підколоти Ердана. Нехай не думає, що я так просто здамся і вибачу його!

У цей момент у печеру заходить Фрай і, Богиня Гір! Він чує мої слова!

А далі починається якесь божевілля: Фрай голосно сміється, й Ердан виходить із себе. Вони вибігають із печери та обертаються. Зважаючи на все, принц має намір убити Фрая! Або, як мінімум покалічити. І навіть якщо це просто гра і хлоп’ячі розбирання, сили не рівні! Це не чесно, Фраю проти Золотого Дракона не вистояти. І я приєднуюсь до них. Намагаюся триматися між Ерданом і Фраєм, бо я вже зрозуміла, що полум’я принца не може мені зашкодити, принаймні суттєво. Тож, намагаюся прикрити Фрая собою. Войовничий запал принца спадає, але щось у ньому прокидається інше.

«Ксі! Марш у печеру! Стели ліжко!»

Я чую наказ принца, і в мені спалахує щось, якийсь жар у нутрощах.

«Мій принце, але ж ми тільки встали!» – намагаюся я зупинити божевілля, що наростає в нас обох.

«У ліжко, моя принцеса! Швидко!»

Мені здається, це перший наказ, який я готова та хочу виконати!

Але звичка все робити по-своєму зупиняє мене.

Ні, я не збираюся так просто здаватися! Я шиплю на принца і відмовляюсь виконувати його розпорядження! Фрай розсудливо відлітає якомога далі, а принц починає тіснити мене до печери. У цей момент із-за скелі вилітають кілька драконів. Летять із боку сонця, тож я не можу їх розгледіти, розумію тільки, що це не Діган і не друзі Ердана. Я стрімко лечу до свого чоловіка, щоб у разі небезпеки бути з ним поруч, але в цей момент один із драконів врізається в мене. У мене перехоплює подих і я падаю!

Не можу змахнути крилами, але чую голос принца: «Ксі! Обернися! Я підхоплю!

Я не маю часу на роздуми, і виконую наказ чоловіка. Обертаюся і падаю в прірву, але чомусь не відчуваю страху. Знаю, що Ердан встигне підхопити мене, я вірю йому!

Навіть не встигаю подумати, як так вийшло, що наші стосунки змінилися, звідки взялася моя безмежна довіра до мого, ще недавно ненависного чоловіка.

Я пам’ятаю багато з того, що він розповідав мені, доки я була в сплячці. І, хоч я ще не все усвідомила й не всім його розповідям вірю, але зараз я довірила йому своє життя і лечу в прірву, тільки тому, що він так сказав. Я кохаю його??

Ну ось я і сформулювала, те, у чому боялася сама собі зізнатися: я кохаю Ердана. І що мені тепер із цим робити?

Чоловік підхопив мене буквально біля самого дна ущелини та, залишивши на майданчику перед печерою під опікою Фрая, кинувся на дракона, який мене ледве не вбив. Фрай уже пояснив мені, що дракони, що раптово з’явилися, це король Грег – батько принца та його охоронці.

Я трохи заспокоїлася, коли зрозуміла, що життю чоловіка нічого не загрожує, але майбутнє знайомство з батьком мого чоловіка мене налякало не менше.

Чую, як король намагається втихомирити принца, але це виходить у нього не відразу. Я нервуюсь, але сподіваюся на розсудливість Ердана, вірю, що він розуміє, що робить.

Ердан таки підкоряється батькові й, заспокоївшись, знайомить нас. Це не так страшно, як я боялася. Ось тільки погляд короля Грега мене не те щоб лякає, швидше насторожує. Він занадто уважно мене роздивляється. Чи здогадується, чим ми займалися сьогодні вночі? Чи це я собі все вигадувала? Я ніяковію і червонію під його поглядом.

– Сину, Ксі вже в змозі здійснити переліт до Академії? – голос короля виводить мене із задуму.

– Так, батьку, ми якраз сьогодні збиралися туди вирушити.

– Добре, тоді вилітаємо. У мене не так багато часу.

– Ксі, ти готова? – звертається принц до мене.

І я автоматично відповідаю йому:

– Так, мій принце.

Я помічаю, як незадоволений Ердан моїм формальним зверненням до нього, та як усміхнувся король, почувши це.

Ми обертаємося, злітаємо та летимо до Академії. Ердан постійно тримається між мною і королем, а Фрай – з іншого боку.