Розділ 30

Ксі

Темро з друзями відлетів, а я намагаюся зрозуміти все, що зараз сталося. Друг дитинства вирішив урятувати мене від мого чоловіка? Навіщо? Звідки він взагалі знає, що трапилося?? Як знайшов мене тут?

І що робити далі? Темро полетів, а я залишилася наодинці з розлюченим принцом. Й ось зараз він іде прямо до мене і вираз його обличчя не обіцяє мені нічого гарного.

Усередині все стислося від страху, і я намагаюся зникнути в печері. Ердан із риком хапає мене за руку, зупиняючи.

– Ніколи більше не роби так! Не втручайся в чоловічі розбирання! Жінка! Те, що моє полум’я не спалило тебе, це просто диво, подарунок Богині Гір! Іди в печеру й підготуй наше ліжко до сну.

Принц зараз грубий зі мною, але він жодного разу раніше не намагався зробити мені боляче, чому ж все всередині мене стискається від страху?

Я заходжу в печеру, розстилаю шкури в дальньому кутку й лягаю спати. Але заснути мені не вдається, надто багато емоцій нагромадилося за сьогоднішній день.

Ердан сказав, що завтра ми повертаємось до Академії. Я вже зміцніла і зможу здолати цю відстань. Можливо навіть за один переліт.

Я нервую. Чомусь мені не дуже хочеться повертатися до навчання після такої перерви.

Різні думки лізуть мені у мою голову та не дають спокою.

Хто знає про мою втечу? Що про це кажуть? Як сприймуть моє повернення?

Принц дозволив мені закінчити навчання і скласти іспити. Звичайно, дипломована дружина куди краща для іміджу майбутнього короля, ніж проста дракониця, хоч і Істинна.

Наближається ніч, принц заходить у печеру й дивно дивиться на мене. Від його погляду мене то в жар кидає, то озноб по спині пробігає. Найбільше зараз я хочу обернутися, злетіти в небо й летіти кудись далеко й довго. Може я захворіла? Ці ж симптоми я спостерігаю у свого чоловіка відколи вийшла зі сплячки. Він постійно зривається від мене й летить, повертаючись стомленим, але заспокоєним.

Тільки мені не дозволяється нікуди відлітати! Тим паче увечері. Доведеться упокоритися і знову всю ніч страждати.

Ердан

– Фраю, ти пам’ятаєш, що ми з тобою говорили сьогодні?

– Коли? Ми багато про що… – Фрай скорчив незрозумілу пику. Ось гад!

– Перед тим, як «рятувальники» Ксі прилетіли, – закочую очі до неба, роз’яснюючи другові очевидні речі. Я взагалі розумію, що він просто мене підколоти вирішив, але я сьогодні пообіцяв собі, що буду стриманим і розважливим, щоб не сталося. На жаль, я сказав це вголос, і Фрай не проминув скористатися з моєї помилки, і тепер дістає мене.

– Та пам’ятаю я, пам’ятаю, – друг вирішає не спокушати долю. Навіть я не знаю, наскільки мого терпіння та розсудливості вистачить. – Зараз парочку шкур візьму й піду спати на свіже повітря. Ніч під зірками! Що може бути краще?

– Йди вже, романтику.

– Хто б казав!

Фрай забирає шкури та виходить із печери, підморгуючи мені. Ксі, здається, помітила його кривляння і тепер якось дивно на мене дивиться. Тільки б її не накрило знову нападом страху! Я не готовий перетворювати нашу першу, по суті, шлюбну ніч на бій без правил.

– Ксі, дружино моя, я хочу повідомити тебе, що ухвалив рішення… – починаю я добре поставленим голосом майбутнього короля. Ксі стискається в якийсь ледь помітний грудок у глибині печери, і я розумію, що почав не так і не з того. – Ксі… Я… Тобто ми… – виходить ще гірше! Може, ну їх, ці пояснення? Вона ж повинна розуміти, навіщо я Фрая відіслав!

Я підходжу до Ксі та лягаю поруч із нею. Проводжу рукою по її щоці, гаряча хвиля від мого дотику обпалює нас обох. В очах Ксі спалахує вогонь, і я теж уже не в змозі стримати полум’я, що вирує в мені.

– Ксі…

– Ердане…