Розділ 28

Ксі

Як тільки настав ранок, практично всі відлетіли до Академії, з нами залишився один тільки Фрай.

Добре це чи погано? Не те щоб я прямо прагнула залишитися наодинці із чоловіком, але… наш шлюб так і не був закріплений. Хоча, з огляду на нашу Істинність, це не принципово. Розірвати шлюб уже не можна, у жодний спосіб. І навіть смерть розлучить нас ненадовго.

Чим більше я дізнаюся про свого чоловіка, про диких і про їхнє життя, тим більше я боюся. І тепер уже не стільки важких умов життя в Диких Землях. Насамперед я боюся короля Грега.

Зважаючи на все, він править своїм королівством твердо та безжально. Він нещадний і, можливо, жорстокий. Боюся його навіть більше, ніж свого чоловіка. Я чула частину розмови принца з його наставником, не все, але почутого мені достатньо, щоб зрозуміти: нічого хорошого нас не чекає в Диких Землях! Швидше за все, Дігана стратять, а Ердан повністю під впливом свого батька-тирана. А я… Що чекає на мене, дружину принца, яка зганьбила королівську родину втечею??

Мені треба поговорити з Ерданом, чи може він погодиться залишитися в Імперії? Я не дарма вчилася в Академії два роки та знаю закони! Принц може отримати громадянство Імперії, як мій чоловік, зі збереженням усіх звань та привілеїв. Але тільки якщо він відмовиться від повернення на Батьківщину і від усіх зв’язків із Дикими Землями. Я не знаю, чи піде він на це, але що на нього чекає вдома? Жорстокий батько, страта наставника, тотальний контроль…

– Ердане, нам треба поговорити, – звертаюся до чоловіка, як тільки ми залишаємось наодинці.

– Так, Ксі, я теж хотів із тобою дещо обговорити, – принц виглядає задумливим та не дуже задоволеним.

– Про що Ви хотіли зі мною поговорити, принце? – я все ще звертаюсь до нього на Ви, та Ердану це, схоже, не подобається.

– Спочатку ти! Тільки вистачить мені «Викати», я все-таки твій чоловік.

– Ердане, я поки що не готова.

– Чи не готова до чого? Якщо ти про консумацію нашого шлюбу, то я зачекаю.

– І про це теж, – я збентежилася і, судячи з усмішки принца, це відбилося на моєму обличчі. – Принце, я хотіла б поговорити про наше майбутнє.

– А що з ним??

– Ердане, Ви ж знаєте, що ми можемо залишитися в Імперії? – я вирішила почати з головного, не ходячи колами навколо. – Як мій чоловік, Ви маєте право…

– Що??? Відмовитись від моєї Батьківщини, від батька, друзів, наставника??? Як ти взагалі могла про таке подумати, жінко? У твоїй голові, Ксі, хто зна коїться, коли такі думки лізуть до неї!

– Ердане! Усі Ваші друзі та наставник також можуть залишитися в Імперії! Усі знайшли дружин тут і…

– Я не хочу більше цього чути! Ніколи! Не розчаровуй мене, Ксі! Я прощаю тебе вперше, але якщо подібна думка знову з’явиться у твоїй голові, я тебе покараю.

– Ердане, Ви… Ви такий же деспот і тиран, як і Ваш батько! – я мало не плачу від безсилля, розуміючи, що достукатися до принца не можу. Та і хто я така? Нав’язана Богами Істинна?

Богиня Гір, що я щойно наробила?? У нас і так натягнуті стосунки, а тепер… Здається, він мене ненавидить. Так, зараз я бачу, що Ердан у сказі! Його зіниці змінили форму і стали вертикальними й горять вогнем. Здається, він уже готовий мене вбити. І я зараз не впевнена, що Істинність мене врятує. Принц настільки відданий своєму батькові?

– Ксі. Якраз про твою поведінку та про ставлення до своєї нової країни, до моєї Батьківщини, я і хотів із тобою поговорити. Ніколи, ти чуєш? Ніколи більше не вимовляй цю єресь! І навіть не думай. Викинь із голови та забудь. Ні я, ні мої друзі не зрадять Дикі Землі! Не змушуй мене вживати до тебе жорстких заходів. Спишемо твій сьогоднішній випад на емоційну нестабільність і забудемо.

– Принце, але Дігана можуть стратити!! – наполягаю я.

– Це не твоя турбота! А ми… Ми сподіваємось на милість короля!

Ердан

Я чекав від Ксі чого завгодно, тільки не пропозиції зрадити мою країну! Почувши таку жахливу пропозицію, ледве втримуюся від обороту. Я справді не знаю, чим це для нас обох може скінчитися!

Навіть мій дракон притих, вирішив не втручатися? Або в шоці заповз у дальній кут моєї свідомості?

Треба б вийти та спробувати обернуться. У нас якось із ним уже траплялося подібне. Теж через жінку, до речі. Він на мене так образився тоді, що тиждень зі мною відмовлявся розмовляти. Мало того, я і обернутися не міг! Щоправда, ми з ним потім поговорили, до душі, і зійшлися на тому, що його витівка не є безпечною для нас обох.

Образи образами, але іноді оборот потрібен у настільки непередбачених ситуаціях, що тинятися десь на задвірках моєї свідомості – це чисте самогубство! Невже й зараз він викинув той самий номер?

Ну що ж, зараз я його провчу! Вибігаю з печери та стрибаю з обриву. Ну, луската худоба! Дозволиш нам розбитися?

Мій дракон відгукнувся буквально за кілька метрів від дна прірви. Ага, жити хоче! Ну ось і будь весь час під рукою!

«Ердане! Що це було??»

Чую в голові схвильований голос Фрая.