Розділ 27

Ксі

Вся ця ситуація мене лякає. Ми зараз глибоко в горах і далеко від цивілізації. Так, Ердан мій чоловік, але з нами в печері ще п’ять дорослих драконів, а я чула про їхній темперамент! Та й в Академії бачила, як вони заводяться з пів оберту. Немає в них такої витримки, як у драконів Імперії. Та вони й не намагаються себе ні в чому стримувати! До того ж мій чоловік, як я розумію, провів тут кілька місяців. Які в нього плани на цю ніч?? Але ж ми тут не одні?! Його друзі та наставник сплять майже поряд. Не може ж він просто в їхній присутності намагатися від мене виконання подружніх обов'язків?

Принц показує мені місце в глибині печери.

– Ксі, йди сюди, лягай поруч. Спатимемо. Тільки спатиме! – уточнив принц, напевно, почувши мої страхи, і я потроху розслаблююсь. Я поки що так і не зрозуміла, який він? Мій чоловік… У моїх снах він був добрим і навіть ніжним. Але ж це все лише сни! Чи ні? Що в ньому правда? Все що я про нього знаю, це мої спогади чи фантазії?

За вечерею, коли чоловіки згадували минуле, багато що здалося мені знайомим. Звідки? Принц розповідав історії зі свого життя, поки я спала? Я багато чого пам’ятаю з його оповідань. Наскільки мої спогади є реальними?

І я ще не знаю, яке покарання на мене чекає за втечу.

Я пригадую, як принц розповідав, що король збирається стратити Дігана за те, що я втекла, коли була під його наглядом. Якщо король може так вчинити з найкращим другом, то що чекає мене в Дикому Королівстві? Мені страшно, але я розумію, що втекти не зможу. Ми – Істинні, а отже, я приречена на існування в Диких Землях. Як хто? Слухняна дружина чи норовлива ув'язнена?

Я тремчу, принц, мабуть, вирішив, що я змерзла, бо влігся впритул до мене і вкрив нас шкірою. І хоч тремтіла я не від холоду, а від страху, що підкотився, поряд із принцом мені стало спокійніше, я перестала тремтіти та нарешті заснула.

Ердан

Ніч пройшла спокійно, я міцно обіймав свою норовливу дружину й міг не боятися, що вона знову кудись зникне. Хоча з огляду на нашу Істинність це було б нерозумно. Але від жінки, та ще такої емоційної та неслухняної, як Ксі, можна очікувати будь-що! 

– Дігане, вийдемо, треба поговорити, – я ледве дочекався, коли наставник прокинеться. – Ви відлітаєте сьогодні?

Діган запитливо дивиться на мене.

– Ксі ще не здолає переліт до Академії. Нам доведеться на якийсь час тут затриматись, продовжую я, пояснюючи своє запитання.

– З тобою залишиться Фрай.

– Я хотів би залишитися з дружиною наодинці, – намагаюся донести до Дігана свої думки.

– Ні, Ердане, це не обговорюється! Ти не залишишся без нагляду! – різко відповідає наставник, а я ричу і видаю зубами характерний скрип, що свідчить про готовність частково обернутися.

Наставник гарчить у відповідь і грізно дивиться на мене. Від цього, так знайомого з дитинства погляду, уся моя рішучість кудись зникає. Діган має рацію, його відповідальність за моє життя нікуди не поділася.

– Добре, Фрай залишиться. Ми повернемося всі разом, як тільки Ксі зможе перенести переліт.

– Ердане, ти міг би перенести Ксі на собі.

Так, я це знаю, але щось зупиняє мене від повернення до Академії просто зараз. Я так здичів у горах? Чи боюся демонструвати наші з Ксі натягнуті стосунки оточенню? У будь-якому випадку, я прийняв рішення – ми поки що залишаємось тут.

Наставник зчитує мене як відчинену книгу.

– Ердане, мій хлопчику, не тисни на дівчину. Не загуби ті почуття, які ти почав відчувати до неї, поки вона спала. І не ведися на її жіночі штучки. Своїми емоційними гойдалками вони й себе можуть довести до нервового зриву.

– Пробач, Дігане, за те, що розлютився, – я вибачаюсь перед наставником за свою нестримність.

Діган уважно дивиться на мене й тихо, ледь чутно додає:

– Ердане, король ще не скасував свого вироку. Його посланці регулярно мені нагадують про це. Я надсилаю йому звіти щотижня.

– І про мою спробу впасти в сплячку теж повідомиш?

– Мені доведеться… Я більше не наважуся брехати моєму королю. І не проси! На мені відповідальність за життя Грейсі…

Так, батько знайшов спосіб керувати мною. Тепер доведеться стежити за кожним своїм словом та дією. Ще і Ксі, напевно, додасть турбот. Треба буде серйозно поговорити з нею і дати чіткі вказівки як їй поводитися. Батько не любить сюрпризів, та й мене вони вже не тішать. Переріс?

Діган

Ердан знову намагається мною маніпулювати. Але я не залишу його без нагляду, і справа, навіть, не в погрозах короля Грега. У принца зараз складний вік, як кожен молодий дракон, він дуже гарячий і емоційний. Але він наслідний принц, і йому належить керувати державою та життям підданих. А король Грег дбає про своє королівство, принц має подолати чимало труднощів, щоб виправдати надії батька й досягти необхідної досконалості. Грег грає на прихильності Ердана до мене, і, погрозами мене стратити, намагається направити сина і втримати в рамках відповідної поведінки. Це дуже розумне рішення, хоч і небезпечне для мене. Але мій пріоритет – добробут принца. За будь-яку ціну.