Розділ 27

Ксі

Уся ця ситуація мене лякає. Ми глибоко у горах і далеко від цивілізації. Так, Ердан мій чоловік, але з нами в печері ще п'ять дорослих драконів, а я чула про їхній темперамент. Та й в Академії бачила, як вони заводяться з півоберту. Немає в них такої витримки, як у драконів Імперії. Та вони й не намагаються себе ні в чому стримувати! До того ж мій чоловік, як я розумію, провів тут кілька місяців. Які в нього плани на цю ніч? Але ж ми тут не одні! Його друзі та наставник сплять майже поряд. Не може ж він просто в їхній присутності…

Принц показує мені місце в глибині печери.

- Ксі, йди сюди, лягай поруч. Спатимемо. Тільки спатимо. - Уточнив принц, напевно, почувши мої страхи, і я потроху розслаблююсь. Я поки що так і не зрозуміла, який він? Мій чоловік. Уві сні він був добрим і навіть ніжним. Але ж це все лише сон! Чи ні? Що у ньому правда? Це мої спогади чи фантазії?

За вечерею, коли чоловіки згадували минуле, багато здалося мені знайомим. Звідки? Принц розповідав історії зі свого життя, поки я спала? Я багато чого пам'ятаю з його оповідань. Наскільки мої спогади є реальними?

І я ще не знаю, яке покарання на мене чекає за втечу.

Я пригадую, як принц розповідав, що король збирається стратити Дігана за те, що я втекла, коли була під його наглядом. Якщо король може так вчинити з найкращим другом, то що чекає мене в Дикому Королівстві? Мені страшно, але я розумію, що втекти не зможу. Ми – Істинні, а отже, я приречена на існування у Диких Землях. В якості кого? Слухняної дружини чи норовливої в'язниці?

Я тремчу, принц, мабуть, вирішив, що я замерзла, влігся впритул до мене і вкрив нас шкірою. І хоч тремтіла я не від холоду, а від страху, що підкотився, поряд з принцом мені стало спокійніше, я перестала тремтіти і заснула.

Ердан

Ніч пройшла спокійно, я міцно обіймав свою норовливу дружину і міг не боятися, що вона знову кудись зникне. Хоча з огляду на нашу Істинність це було б нерозумно. Але від жінки можна очікувати будь-що! Та ще такої емоційної та неслухняної, як Ксі!

- Діган, вийдемо, треба поговорити. - Я ледве дочекався, коли наставник прокинеться. - Ви відлітаєте сьогодні?

Діган запитливо дивиться на мене.

- Ксі ще не здолає переліт до Академії. Нам доведеться на якийсь час тут затриматись.

- З тобою залишиться Фрай.

- Я хотів би залишитися з дружиною наодинці. - Намагаюся донести до Дігана свої думки.

- Ні, Ердане, це не обговорюється! Ти не залишишся без нагляду! - Ричу і видаю зубами характерний скрип, що свідчить про готовність частково обернутися

Наставник гарчить у відповідь і грізно дивиться на мене. Від цього, так знайомого з дитинства погляду, вся моя рішучість кудись зникає. Діган має рацію, його відповідальність за моє життя нікуди не поділася.

- Добре, Фрай залишиться. Ми повернемося всі разом, як тільки Ксі зможе перенести переліт.

- Ердан, ти міг би перенести Ксі на собі.

Так, я це знаю, але щось зупиняє мене від повернення до Академії просто зараз. Я так здичів у горах? Чи боюся демонструвати наші з Ксі натягнуті стосунки оточуючим? У будь-якому випадку, я прийняв рішення – ми поки що залишаємось тут.

Наставник зчитує мене як відкриту книгу.

- Ердан, мій хлопчику, не тисни на дівчину. Не втрати тих почуттів, які ти почав відчувати до неї, поки вона спала. І не ведися на її жіночі штучки. Своїми емоційними гойдалками вони і себе можуть довести до нервового зриву.

- Пробач, Дігане, за те, що розлютився. - Я вибачаюсь перед наставником за свою нестримність.

Діган уважно дивиться на мене і тихо, ледь чутно додає:

- Ердан, король ще не скасував свого вироку. Його посланці регулярно мені нагадують про це. Я надсилаю йому звіти щотижня.

- І про мою спробу впасти в сплячку теж доповиш?

- Мені доведеться... Я не наважуся брехати моєму королю. І не проси…

Так, батько знайшов спосіб керувати мною. Тепер доведеться стежити за кожним своїм словом та дією. Ще й Ксі напевно додасть турбот. Треба буде серйозно поговорити з нею і дати чіткі вказівки як поводитися. Батько не любить сюрпризів, та й мене вони вже не тішать. Переріс?

Діган

Ердан знову намагається мною маніпулювати. Але я не залишу його без нагляду, і справа навіть не в погрозах короля Грега. У принца зараз складний вік, як кожен молодий дракон, він дуже гарячий і емоційний. Але він наслідний принц, і йому належить керувати державою та життям підданих. А король Грег дбає про своє королівство, принц має подолати чимало труднощів, щоб виправдати надії батька і досягти необхідної досконалості. Грег грає на прихильності Ердану до мене, і, погрозами мене стратити, намагається направити сина і втримати в рамках відповідної поведінки. Це дуже розумне рішення, хоч і небезпечне для мене. Але мій пріоритет – добробут принца. Будь-якою ціною.

І план короля працює. Ось і зараз, Ердан взяв себе в руки та ухвалив вірне рішення. А це означає, що король мав рацію, засудивши мене. Як і завжди, власне. Слава королю!