Розділ 22

Ердан

Коли батько перед відльотом захотів зі мною поговорити, я очікував чого завгодно, тож насамперед хорошого прочухана! Але повідомлення про те, що батько знайшов свою Істинну Пару, мене просто приголомшило! Я був не просто радий! Я від щастя не знав, що сказати!

Батько любив мою матір, і довгі роки після її смерті не дозволяв жодній жінці проникнути йому в душу. А тепер він має Пару!

Я привітав батька і сказав, що помітив, як він змінився. Батько насупився, бо для короля показати слабкість чи навіть психологічну вразливість своїм підданим – неприпустимо. Тим більше поки що не було весілля. Батько наполягає, що вони дочекаються нашого з Ксі приїзду додому й лише тоді проведуть обряд. Я вважаю, що немає сенсу стільки чекати. Тим паче можуть піти чутки, а це розбрід і хитання, можна сказати майже бунт! Я, звичайно, утрирую, і ми з батьком посміялися (нечувана справа після смерті моєї матері), але в кожному жарті…

Батько обіцяє подумати над моїми словами, і, якщо виникне потреба, не зволікати з обрядом.

Я уважно дивлюся на батька, ознак розставання з Парою я не бачу, але я їх відчуваю!

– Батьку, лети додому! Не забувай, твоя Пара не така сильна як ти, вона ж жінка. Їм розлучення переносити завжди важче, навіть без Істинності!

– Так, Ердане, ти маєш рацію, я про це не подумав! Лечу додому! А ти, сину, – тут батько суворо дивиться на мене, тож у мене луска на загривку підводиться, – стеж за своєю поведінкою! Мені б не хотілося страчувати Дігана, але я зроблю це, якщо щось подібне повториться. Настав час навчитися відповідати за свої вчинки, принце Ердане.

Ненавиджу, коли він мене так називає, зазвичай це означає, що я сильно проштрафився, і батько тим самим нагадує мені не лише про мій статус, а й про відповідальність, яку він покладає на мене.

– Вибач батько, я винен, не подумав, не стримався.

– Ніколи не забувай, що від твоїх вчинків залежить життя та добробут твоїх близьких, а згодом і твоїх підданих. Мені доведеться дати тобі жорстокий урок, якщо ти ще раз оступишся. А мені не хотілося б позбавляти себе друга, а тебе – відданого та досвідченого наставника. Тримай себе в руках, сину!

Ми з батьком прощаємося і вони з Діганом відлітають. Крістіан залишається зі мною, увечері йому на зміну має прилетіти Фрай.

– Король Грег якось змінився, – видає Крістіан, коли дракони зникли з поля зору.

Не довіряти другу я не маю причин, тому розповідаю йому про здобуття батьком Істинної.

– Ого! Може, і в мене шанс є! Хоча, дивлячись на всі ці проблеми, я вже не дуже горю бажанням знайти свою Пару. – Сміюся, Крістіан завжди був вільним птахом, йому прив’язатися до когось, це все одно, що крила собі підрізати.

– Зрозумій, Крістіане, від тебе нічого не залежить! Воно раптом станеться, і все, ти потрапив!

– У горах сховаюсь!

– Вівці твої в горах померзнуть! Чи не шкода бідних кучерявих дівчаток? – сміємося в голос, але вчасно замовкаємо, щоб не викликати чергової лавини.

– Я піду до Ксі, провідаю її, а ти крило не згинай, воно натягнуте повинно бути, а то знову різати доведеться.

Мене пересмикає, ні, не хочу повторення, виконаю всі рекомендації Крістіана, заодно подумаю про слова батька. Він має рацію, я здурив, причому неодноразово. І почалося це із самого прибуття до Академії. Моя поведінка стосовно Ксі була хамською. І зараз мені соромно. Та ще з огляду на наслідки для нас обох і купу проблем, які у зв’язку із цим виникли, можна сказати, що я все це заслужив. Головне тепер не ускладнювати. Я не сумніваюся, що батько виконає свою обіцянку і стратить Дігана, якщо я не зміню своєї поведінки.

Треба частіше медитувати. Діган давно про це говорив, але я відмахувався, а він не наполягав, сказав, що настане час і я сам зрозумію, що мені це потрібно.

Батько й наставник мають різні підходи до мого виховання. Король ніколи не робив мені знижку на вік, я завжди мав бути ідеальним сином та спадкоємцем. А зараз я його просто не впізнаю! Мені вже так хочеться познайомитись із його Парою! Цікаво подивитися на ту драконицю, яка зі сталевого Грега мотузки в’є! Вголос, звичайно, я таке ніколи не скажу, не самогубця все-таки, але підколоти батька подумки, можу собі дозволити. Коли поряд нікого немає, звісно.