Розділ 21.2

Ердан

На емоціях, під впливом свого дракона, я вчора зламав собі кістку, що неправильно зрослася. Було боляче до зірочок в очах. І ось тепер знову? Ще й у присутності батька! А отже, треба зберігати незворушність і не виявляти емоцій. Адже це боляче!

Крістіан виглядає спокійним і впевненим, але кілька разів він на мене зиркнув, і я зрозумів, що друг насправді переживає не менше за мене.

Розпиляти кістку? Брр... А потім ще й вирізати шматок мого крила! Якби не батько, я б хоч вилаявся! Не знаю, допомогло б це, але гірше точно не стане.

А зараз доведеться зберігати спокій і зображати з себе байдужого піддослідного кажана.

.Крістіан повідомляє, що все готове, я приймаю вигляд дракона і витягую крило. Крістіан розкладає його як йому зручніше, і Діган з одним із охоронців батька фіксує крило, та й мене теж.

Починається катування. Крістіан пиляє кістку, потім щось довбає. Звук молотка лунає у мене в голові, протикаючи болем наскрізь. Десь у підсвідомості чую голос Дігана: "Все добре, мій хлопчику, ще трохи!"

Відчуваю, як переживає батько. Що? Я не зрозумів спочатку, але так, це його емоції!! Я не чекав від нього...

Нарешті все закінчилося, біль вже не такий різкий, хоча все крило ломить. Ворухнутися не можу, і не зможу до самого ранку. Найкраще зараз заснути, як і пропонує Діган.

На ранок, кістка вже зросла і трохи полегшало. Я переживав за Ксі, але був упевнений, що Діган за нею наглядить, щоправда, він не може її підживлювати, а Крістіан провів цю ніч зі мною. На ранок ми з ним обидва вже мучилися від переживань! Яке було здивування, коли я дізнався, що батько всю ніч провів, захищаючи і підживлюючи мою дружину!

Я завжди любив батька, шанував і... боявся! А зараз він відкривається мені з нового боку!

Цікаво, навіщо він уже вдруге прилітає? Скучив? Ну так ми і на більш тривалий термін розлучалися. Я заінтригований. Все це не схоже на нього. Він став іншим, м'якше чи що.

Діган

Провести ніч під крилом короля! Так, таке й раніше бувало, але в бою і до моїх проколів.

Вранці встаю ще затемно, перевіряю хлопчиків та розпалюю вогнище. Потрібно приготувати поїсти. Грег, як і я, не любитель сирого м'яса, переїли ми його свого часу.

Відношу Ердану залишки сирої печінки та оглядаю крило, поки він їсть.

Так, Крістіан молодець! Кістка зросла ідеально. Рана теж заростає, але потрібен час.

Король виходить із печери, стримано вітається із сином і одразу йде до мене.

- Діган, відлетимо вбік, поговорити треба.

Змиваємо вгору і перелітаємо на інший бік ущелини. Лавина, що зійшла вчора, оголила зручний майданчик, там якраз є місце для двох драконів. Стражі короля як шуліки кружляють навколо.

- Дігане, ти, здається, зібрався одружитися? Якщо хочеш, то можу провести обряд.

Чи хочу я?? Це найбільша честь для мого Роду!

- Звісно, мій королю! Я був би безмірно щасливий!

- Добре, тоді прямо зараз повертаємось до Академії, і я одразу ж проведу обряд одруження. Мені треба повернутися в Дикі Землі швидше.

Треба? Швидше?

Хм... мені здалося чи...

- Грег, ти знайшов Пару??

Я так розхвилювався від несподіваного усвідомлення, що порушив усі правила етикету, звернувшись до короля без належної поваги. Але старий друг тільки посміхнувся.

- Так, уявляєш? Я й не сподівався! Після зради Таїди... Ти ж знаєш, потім я полюбив свою дружину, матір моїх дітей, але ми не були Істинною Парою. Тільки це й допомогло мені пережити її загибель. А ось зараз, я знайшов свою Істинну! Рік, мабуть, такий дивний. Мій наставник розповідав, що таке буває. Рік здобуття Істинних. Кількість Пар у цей період у десятки разів вища, ніж зазвичай! Ось і мені пощастило. – Посміхнувся король. - Із весіллям я зачекаю до повернення сина. Ти вже постарайся, Дігане, збережи його. Жодних більше проколів! Я й за це тебе ще не пробачив! Занадто зол. Тож не розслабляйся!

- А зараз, попрощаюся із сином, і летимо до Академії. – Продовжує Грег. - Мені вже додому час. Насилу себе в руках тримаю! Ти ж мене розумієш! – Король знову посміхається. І так, я вже на ментальному рівні відчуваю ознаки розставання з Парою, що виходять від короля. Хоча витримка у Грега крутіший за мою! Зовні жодних симптомів. Так, король міцний.

  Ми повертаємося до печери, і Грег залишається із сином наодинці. Я не знаю, про що вони розмовляють, це їхня королівська справа.

Мимоволі милуюсь ними! Два золоті дракони на білому снігу. Видовище заворожує. Їхня луска блищить на сонці і переливається, відкидаючи різнокольорові відблиски, до різі в очах. Може, тому в мене виступили сльози? Або тому що я мало не допустив загибелі одного з них?

Король мені ще не пробачив. Та й я теж. Дивлюсь на принца. Люблю цього золотого хлопця, як рідного. І відданий його батькові.