Розділ 21.1

Діган

– Отже, Дігане, наставник і охоронець мого спадкоємця, поясни мені, своєму королю, чому, коли життю мого сина загрожувала реальна небезпека, поряд із ним нікого не виявилося?

Мовчу, що мені відповісти? Що я так був стурбований своїми власними переживаннями, що практично забив на свої обов’язки? Або що був зайнятий думками про порятунок своєї Пари? Або що тут, далеко від Диких Земель, у теплі та затишку Академії я просто розслабився?

– Отже? Не чую відповіді? – король розлютований, і голос його дзвенить. Звід печери здригається, і зі стелі обсипається дрібне каміння. Ердан кидається до Ксі та прикриває її голову своїм тілом.

– Батьку! Тихіше! – Ердан шипить на батька, король не приховує свого здивування від зухвалої поведінки сина і, перевивши погляд на мене, каже, майже пошепки:

– Ви тут розслабилися та знахабніли!!

Один із вартових тут же виявляється поруч із королем.

У цей момент втручається Крістіан, і тут я згоден із королем – розслабилися і… не те щоб знахабніли, але страх втратили.

– Лавина пройшла, можна відкопуватись! Мені хтось допоможе? – перебиває короля Крістіан.

І я, і Грег дивимось на Крістіана як на смертника. Усвідомивши сенс звернених до нього поглядів, Крістіан трохи блідне, але не припиняє гнути свою лінію:

– Треба вибратися з печери й зайнятися крилом принца, доки не стемніло. Не слід залишати це на завтра, – пояснює причину свого нахабства королю.

– Добре. Зробиш операцію сьогодні. А я подивлюся, чого ти навчився, на що йде золото зі скарбниці.

Ми з Крістіаном і одним із вартових відсуваємо каміння. Цього разу король нам не допомагає та не дозволяє робити це синові. Другий страж невпинно спостерігає за безпекою короля.

Виходимо із печери. Крістіан готує все необхідне та водночас пояснює, що має намір робити.

– Я розпилю кістку і видалю рубець, він стягує кістки та змушує їх зрости в неправильному положенні. Регенерація кісток закінчиться до ранку. Весь цей час крило має бути зафіксовано. М’які тканини крила замість віддалених наростатимуть близько двох діб. У фіксації крила потреби не буде. Досить весь цей час просто тримати його розкритим та не травмувати.

Крістіан розповідає спокійно і якось буденно, ніби він не по живому друга різатиме, а кажана препаруватиме.

Ердан теж не висловлює жодних емоцій, тільки ледь помітно зблід. Сподіваюся, король цього не побачив. Він не любить жодних проявів слабкості, тим більше від наслідного принца.

Ну що ж, доки хлопчики мене не підводять.

– Дігане, – звертається до мене Крістіан, – крило треба зафіксувати, тобі доведеться тримати Ердана.

Я сподівався, що це робитиме Ятан, але тепер мені доведеться самому.

Ердан обертається та випрямляє пошкоджене крило.

Тримати крило одному не виходить, Крістіан запитливо дивиться на короля і той дає сигнал одному з вартових допомогти мені. Той обертається і ми притискаємо крило Ердана лапами.

Ердан починає важко дихати. Крістіан не зволікає і починає операцію. Розпилює неправильно зрощену кістку, прибирає за допомогою зубила й молотка кістковий наріст, видаляє рубець, що стягує м’які тканини та з’єднує уламки. Ердан важко дихає, але не ворушиться і не видає жодного звуку.

Краєм ока спостерігаю за його батьком. Непосвяченому може здатися, що він спокійний. Але я дуже добре знаю Грега! Губи стиснуті трохи щільніше, ніж зазвичай. Пульс прискорений. Так, Грег переживає за сина, але не показує цього. Тож, вони один одного стоять.

– Все, я закінчив. Тепер треба тримати крило в такому стані до ранку, – повідомляє Крістіан.

Подумки хвалю хлопчиків і прошу Ердана постаратися заснути.

– Крістіане, зміни Дігана, – командує король. Я сподівався на продовження розмови не раніше за ранок. Але яка різниця коли, насправді?

Ми з Крістіаном міняємось місцями, я повертаюся в людську іпостась, і ми з Грегом заходимо до печери. Король знову підходить до Ксі й поправляє на ній ведмежу шкуру, що сповзла від вітру, який увірвався разом із нами в печеру.

– Ти й це від мене приховав?

– Про що Ви, мій королю?

– Ксі. Вона з роду Помаранчевих Драконів, так сказав Ердан? Подивися на неї, вона дочка Таїди та Кая! Скажеш, що не впізнав її?

Грег підозріло спокійний, а я собі місця не знаходжу! Ксі! Як я не здогадався! Вона так схожа на матір…

– Я… Клянусь, мій королю, я не знав!! Я вважав, що їхня дитина не вижила. І навіть подумати не міг…

– Вижила. Я відправив дівчинку до Імперії, до дядька Кая. Ти не був присутнім при обряді? Ердан мав назвати родове ім’я нареченої, коли одягав родове кільце.

– Ні, мене там не було. Принц прийняв рішення дуже швидко.

– Добре.

Завмираю. Король повірив мені?

– Вона його дружина та його Істинна. Це зараз найголовніше, – продовжує король, а я полегшено видихаю. Молоді, здається, мають шанс! – Я чув, ти теж знайшов свою Пару?