Розділ 21

Діган

Як же я вчасно встиг! Ще кілька секунд і було б пізно. Та й помітив принца в цьому сніжному місиві випадково. Якби не його золота луска… страшно подумати, що сьогодні могло статися!

Політати він посеред ночі захотів у горах! Гаденя дрібне. І в кут уже не поставиш, виріс.

Складний вік зараз має принц. Іноді просто дивуюся його розуму й розсудливості. А інколи…. Ось, як зараз, коли емоції переважають над мізками. І ніби з драконом своїм ладнає – цілком керована його друга сутність. У того ж Ізира проблем із його звіром значно більше!

Розмірковуючи про своїх учнів, підлітаю до нашої резиденції. Богиня Гір! Схоже, проблеми на сьогодні ще не закінчилися… Король знову наніс нам візит. Зазначаю, що з ним, як і минулого разу, усього два охоронці. Тобто прилетів він у більш менш хорошому настрої та без наміру когось страчувати. Це добре, але ненадовго, враховуючи обставини, які склалися.

Приземляюсь трохи осторонь, обертаюся та вже в людській іпостасі, як потребує того етикет, підходжу до короля. Наголошую, що сторожі ті самі, що й минулого разу. Помітно напружуються за моєї появи. Поганий початок.

– Дігане, я прилетів, щоби побачитися з Ерданом. – Тон, яким король говорить зі мною, не припускає заперечення. Охоронці в повній готовності, а мої учні стоять осторонь, пониклі. Схоже, з ними король уже поговорив.

– Так, мій королю. Я проводжу Вас до принца. – Приховувати травму Ердана не вийде, та й не розумно… – Ятане, Крістіан просив принести йому інструмент. – Перелічую все, що попросив Крістіан, відчуваючи на спині пронизливий погляд короля, від якого в будь-якого дракона лусочки дибки встають.

Про всяк випадок прощаюся з дружиною і мовчки киваю вихованцям, на кшталт – не поминайте лихом.

– Ятане, ти все зібрав? Полетиш із нами.

– Ні, Ятан не полетить. Тільки ти. – Грег віддає наказ, обертається і злітає в небо.

Беру сумку з інструментами та прямую за своїм королем.

Один страж постійно перебуває між мною та королем, другий – за моєю спиною. Побоюються, що я можу напасти на короля чи втекти?

Ердан

Крило дуже болить. Усе ж таки не правильно зрослося й постійно тягне перетинки.

Крістіан приготував їжу, але я не маю апетиту. Пожував трохи та проковтнув, насилу, аби не образити друга. Крістіан любить готувати та в нього це добре виходить.

Після обіду помічаємо чотирьох драконів, які летять до нас. Батько? Його золотого дракона неможливо не впізнати. З ним Діган і два його найвідданіші охоронці. Ці й мене за необхідності завалять.

Чекаю на гнів батька. До того ж до мене доходить, що відповідати за мою дурість доведеться Діганові. Вирішаю, що за будь-яку ціну намагатимусь його захистити, але шансів у мене проти батька та його вартових немає.

А Діган не піде проти короля…

– Крістіане, що б не трапилося – не втручайся. – Хоч би друга не вплутувати. Не знаю, на що я сподіваюся? Крістіан зможе підживлювати Ксі деякий час, а далі?

– Ердане, що відбувається? Але я на твоєму боці в будь-якому разі! – приймає рішення друг.

Стогну вголос. Адже ж накоїв я справ…

Дракони приземляються та одразу обертаються.

– Ердане, сину! Я радий тебе бачити! А ти схуд... – Батько стримано обіймає мене, а я краєм ока наголошую, що один зі сторожів постійно пасе Дігана. Не подобається мені це все!

– І я радий тебе бачити, батьку. Я багато часу проводжу на повітрі та активно рухаюся, – намагаюся жартувати.

– Чому Крістіану знадобилися ці інструменти? – Батько подає сигнал і страж забирає в Дігана сумку та відчиняє переді мною. Мене зовсім не тішить набір, до якого проміж усього входить ще пила, зубило та молоток, але я набираю безтурботного вигляду і, посміхаючись, повідомляю батькові: – Дещо підправити, дрібниця, загалом!

– Обернися! – наказує король, і я не смію його не послухатися.

Приймаю драконячий вигляд і витягаю крило. Мені реально боляче його згинати. Батько оглядає мене й гарчить.

– Який лікар болотних ящірок тебе лікував?? – сліди повторного перелому ще видно, і королю, з його величезним бойовим досвідом, не важко було скласти два і два.

Обертаюся і розповідаю все як є. Намагаючись акцентувати увагу батька на моїй вині у всьому, що сталося.

Вислухавши, король ставить питання, на яке ми з Діганом не можемо відповісти:

– Чому ти був один? Чому поруч нікого не виявилося? Якого Некрилатого Бога з тобою тут п’ять охоронців, і нікого з них немає поряд у потрібний момент?

Від голосу розлюченого короля Диких Земель зі схилу навпроти зривається лавина. І ми всі вшістьох забігаємо в печеру та закриваємо вхід камінням.

Коли отвір завалений, і те, що відбувається зовні, нам уже не загрожує, батько підходить до Ксі, дбайливо вкритої шкурами, розкриває її та розглядає.

– Це твоя дружина? – король кладе руку на голову дракониці.

– Так, батько, це Ксі з роду Помаранчевих Драконів.