Розділ 19

Діган

Я повертаюся від Ердана до Академії. Принц мене проводив до краю лісу, а далі мені летіти кілька годин наодинці.

Я задумуюсь і мимоволі згадую події тридцятирічної давності.

Нас тоді було троє друзів: Грег, я та Кай. Ми навчалися в Академії нашого королівства, на випускному третьому курсі, як зараз мої учні.

І «пощастило» нас усіх трьох закохатися в одну драконицю.

Власне, вибір наречених у Диких Землях і тоді вже був невеликий, а на бойовому факультеті, де ми с друзями навчалися, Таїда була єдиною дівчиною.

Ми всі троє втратили від неї голову, та й не тільки ми, але тусила вона лише з нами. Інших ми від неї віднадили ще на першому курсі.

Кожен із нас мріяв одружитися з нею після закінчення навчання. Ми всі троє були впевнені, що вона є та сама – Істинна. За весь час навчання Таїда ніколи не виділяла жодного з нас. З нею ми мали договір – спочатку навчання, а потім – усе інше.

Як виявилося згодом, батьки поставили їй умову: вийти заміж після закінчення Академії. У сім’ї були фінансові складнощі, і їм було важливо вдало видати доньку. Але ми тоді про це не знали.

Батько Грега, Сарсет, тодішній король, був суворий до сина і виховував його без жодних потурань та привілеїв. Грег не світився на жодних палацових заходах як спадкоємець, і в Академії ніхто, окрім мене та Кая, не знав, що він – наслідний принц. Таїда також була не в курсі цього.

Усі три роки в Академії ми товаришували, проводячи практично цілі дні вчотирьох. Але навчання вже добігало кінця, і ми запропонували дівчині вибрати одного з нас у чоловіки. Вибрати з рівних, без урахування титулів та кількості золота в скарбницях.

Тож Таїда обрала Кая… І вони, потай від усіх, одружилися. Як виявилося пізніше, Кай наплів дівчині, що він і є наслідний принц. І це, цілком можливо, відіграло вирішальну роль у її виборі, вважаючи, як тисла на неї родина.

Грег, який через трагічну загибель батька зайняв трон уже через три роки, заслав Кая в дальній гарнізон. Де Таїда померла через важкі пологи, а Кай після цього наклав на себе руки, стрибнувши зі скелі та склавши крила.

Після зради Кая король Грег більше нікому не вірить. Тож я – його єдиний друг.

Був…

Занурившись у спогади, і не помітив, як долетів до Академії. Грейсі вибігла до мене на зустріч, і я зрадів, зазначивши, що дівчина не сильно постраждала від нашої першої розлуки. Згодом, коли ми звикнемо, при розлуці на кілька днів симптоми не будуть такими різкими.

– Дігане, ти вже повернувся? Я чекала на тебе тільки завтра!

– Грейсі, я ледве витримав без тебе дві доби! Ти як??

– Тримаюся, зробила собі заспокійливий відвар.

– І як, допомагає?

– Чесно кажучи – не дуже! Але його приготування мене відвертає.

Сміємося разом. І одразу так на душі стало легко! Ці місяці я проведу зі своєю Істинною і вже коханою – Грейсі, не думаючи про те, що чекає нас вдома.

– Я попросив принца провести обряд першого дня весни, – Повідомляю нареченій радісну звістку. – Ти ж не проти?

– Звичайно, не проти! Як раз встигнемо все підготувати! А зараз, пішли до хати, тобі не заважає прийняти душ, мій дикий дракон! – Грейсі смішно поморщила носик, і я знову засміявся. Усе ж таки я щасливий! Хай і ненадовго.

Ердан

Діган полетів, скоріш за все, на зміну йому прилетить Крістіан, давно його не було. Цікаво чому? Не вівчарством же він захопився!

Сам сміюся через безглузде припущення і з нетерпінням чекаю на візит друга. Напевно, йому є що розповісти!

Повертаюся до печери., та не знаю чим себе зайняти. Спати лягати ще зарано, тож беру конспекти та читаю вголос. Не думаю, що Ксі мене чує, просто мені тут бракує спілкування. Мені здається, що я скоро збожеволію із самотності. Та навіть просто м’яча попинати хочеться! Або, навіть, з кимось зачепитися та побитися. До речі, саме так і є! Мене так і тягне комусь фізіономію підрихтувати. Я не звик сидіти в печері місяцями, як мій молодший брат Раян!

Злюсь на весь світ.

Закипаю потрохи.

Ксі!! Тож ти в цьому винна!

Усе це трапилось через твою безглузду витівку!

Відкидаю конспекти убік і вибігаю з печери. Обертаюся і, попри темряву навколо, вирушаю політати.

Мені треба чимось себе зайняти та розвіятися.

Здійснюю кілька небезпечних маневрів, бо розумію, що просте махання крилами мені зараз не допоможе. Та чіпляюсь у темряві за скелю і розриваю крило.

Некрилаті Боги! Я падаю! Одним крилом трохи уповільнюю падіння, приземляюся на невеликий уступ і втрачаю свідомість.