Розділ 18

Ердан

Діган приніс з архівів Академії старовинний рукопис стародавньою драконячою мовою. Не хочу думати про те, як йому вдалося винести її за межі бібліотеки, але вона нам дуже знадобилася.

Ми не все розібрали, деякі ієрогліфи довелося замалювати — ще доведеться знайти фахівців, які допоможуть розшифрувати їх, але суть ми зрозуміли: дракони, що впали в зимову сплячку, прокидаються в день весняного рівнодення!

Нам доведеться чекати ще майже два місяці, але це перша реальна надія, яка замаячила попереду. Це вже щось! Цілком конкретна дата вселяє віру й підживлює надію.

Закінчивши з рукописом, окрилені новинами, ми перебували в піднесеному настрої, тому я не відразу помітив зміни в поведінці Дігана.

Наставник спочатку планував відлітати через три дні, але наприкінці другої доби він став якимось дивним: його періодично перетрушує, він втрачає нитку розмови, погляд блукає. Симптоми не сильно виражені, але можу присягнути Богинею Гір — Діган страждає від розлучення з Істинною!

— І коли ти збирався мені повідомити? — запитую наставника, після того, як він втретє розповів мені новини про овець Крістіана.

— Повідомити, що? — бачу, як Діган намагається сфокусуватися на мені, але в нього це виходить насилу.

— Повідомити, що в Академії на тебе чекає твоя Пара!

— Дуже помітно, так?

— Ага, і я б на твоєму місці рвонув додому, доки ти в змозі знайти дорогу!

— Тоді я, мабуть, того, полетів? — Діган нагадує мені зараз п’яного, я дивлюся на нього і веселюся, хоча знаю, що через кілька годин його стан ще погіршиться і буде вже далеко не до веселощів.

— Розкажеш, хто вона?

— Це Грейсі, викладачка з Лікарського факультету. Навряд чи ти її пам’ятаєш.

— Чому ж ні! Чудово пам’ятаю. Гарненька така… — я не встигаю домовити, як Діган уже притискає мене до землі та зло гарчить. — Але мені вона не сподобалася, я на Ксі відразу запал! — інстинкт самозбереження перемагає над бажанням підколоти наставника, та я швидко зміню тему. — Ви вже провели обряд?

І тут я дізнаюся про загрозу батька стратити Дігана після повернення додому. Моя радість змінюється відчаєм, і я тільки й можу, що поставити дурне запитання:

— Як вас догодило взагалі??

— Саме те, що догодило, — сумно зітхає Діган і розповідає подробиці набуття своєї Пари.

— Тож тепер Грейсі змушена буде летіти з нами в Дикі Землі та померти там разом зі мною, — тяжко зітхнувши, закінчує свою розповідь Діган.

— Дігане, в мене є ідея! За місцевими законами, одружившись із громадянкою Імперії, ти можеш запросити підданство в Імператора й залишитися тут! Тобі, напевно, не відмовлять. Це варіант… — радію як малолітка після першого польоту, але реакція Дігана швидко охолоджує мій запал.

Він ні слова не каже, але глядить на мене так, що я все розумію сам. Не повернутися в Дикі Землі, не послухатися короля, боягузливо втекти від страти — на це мій наставник не здатний. І батько знав, що честь для Дігана понад усе, і він прийде на свою кару сам, без конвою.

Мовчки скриплю зубами...

— Ердане, залишимо цю розмову на потім. Зараз мені треба повернутися до Грейсі, поки ще в змозі. Я дуже хочу, щоб на початку весни ти здійснив обряд. Чи зможеш?

— Так звісно! Злітаю туди й назад, поки Крістіан із Фраєм доглянуть Ксі. Через місяць?

— Так, це буде символічно. Початок весни, нова сім’я… — невесело посміхається Діган.

— Добре. Я проведу обряд, і Грейсі офіційно стане твоєю дружиною в перший день весни.

Ми замовкаємо. Особливої радості майбутнє одруження не викликає ні в мене, ні в Дігана.

Немає сенсу тягнути час, ми вже сказали один одному, й Діган збирається додому.

Виходимо з печери, завалюємо вхід камінням, і я проводжаю наставника до краю лісу. На свіжому повітрі та в драконячій формі симптоми розставання з Парою дещо зменшилися. Я переконався, що Діган цілком орієнтується в просторі та досить впевнено махає крилами.

Постоявши ще кілька хвилин, проводжаючи дракона, що відлетів, я повертаюся в печеру.

Ох, Ксі, моя дівчинко, скільки ж проблем спричинила твоя втеча!

Діган

Коли Ердан запропонував залишитися в Імперії та тим самим уникнути страти й врятувати свою Істинну, я озвірів. Хлопчик швидко зрозумів свою помилку й не став розвивати цієї теми.

Не можна сказати, що я не думав про цей варіант. Каюсь, міркував не раз і прокручував неодноразово цей сценарій. Але щоразу в моїй голові лунали слова Грега: «Як ти наважився мені брехати! Мені! Своєму королеві! І своєму другові…».

І я гнав від себе боягузливі думки. Я не можу підвести свого короля і… старого друга. Я повернуся додому і благатиму свого монарха зберегти мені життя. Заради Грейсі…