Розділ 17

Діган

Усе настільки ускладнилося зі здобуттям Істинної, що я починаю заздрити Ксі.

Тепер я не можу оселитися з Ерданом у печері, а отже, приховувати візит короля не вдасться. Проте немає потреби брехати моїм вихованцям. Я зробив свій вибір, вибач мені, старий друже.

– Ізире, ти питав, чи відвідав нас король Грег? Так, то був він. Король мною незадоволений, але дозволив залишитися з вами до кінця навчання. – Не думаю, що їм треба знати всі подробиці нашої з королем розмови. Прийде час – дізнаються.

Грейсі стиснула мою руку, ніби підтверджуючи, що не поширюватиметься про погрози короля. Дивно, але ми вже розуміємо одне одного з півслова, і це навіть не уклавши шлюбного союзу й не закріпивши його! Що ж буде після?

– Хлопці, приготуйте конспекти для принца, я сьогодні полечу до нього. І познайомтеся з моєю нареченою, моєю Істинною Парою – Грейсі.

Вихованці навперебій кинулися мене вітати. Довелося усміхатися та приховувати свій страх за її майбутнє. Увечері вирушу в гори, та там мене чекає не дуже проста розмова з принцом, і я розумію, що Ердана напускними веселощами не обдуриш. Він проникливий, як і його батько.

– Ізире, наглядиш за моєю нареченою? Я планую провести з Ерданом три дні, якщо виникнуть проблеми – прийшли Фрая.

– Не турбуйся, Дігане! Тож Грейсі переїде до нас? – Про це я не встиг подумати, тому запитливо глянув на дівчину.

– Так, звичайно! Чи допоможете перенести речі? Я живу в будиночку викладачів, – одразу озвалася жінка, а я подумав, що насправді мало що знаю про свою майбутню дружину. Я намагався викреслити її зі свого життя, тому не став довідуватися про неї та її сім’ю.

– Я допоможу! – усміхнувся, як завжди, веселун Крістіан. Його м’ясом не годуй, дай тільки з дівчатами побалакати. Трохи гиркнув на молодця, щоб остудити його запал, але, схоже, що тільки розбурхав. Зовсім страх загубив! Повернуся від Ердану – намилю йому луску.

За годину цілую Грейсі, беру приготовлений для Ердана баул і відлітаю в гори. Це буде моя перша розлука з Істинною…

Ердан

Сьогодні прилетів Діган, і Ятан повернувся до Академії. Здається, він навіть трохи зрадів, хоча зчитати емоції Ятана – ще те завдання. Я весь час намагався його розпитати щодо нареченої, але цей мовчун тільки шипить у відповідь. Може, хоч Діган щось знає?

Та з Діганом нам є що обговорити й окрім Ятана.

Як завжди, наставник приніс мені сиру печінку. Ну, люблю я її! І він це знає і намагається мене побалувати смачненьким за будь-якої нагоди.

Після вечері сидимо мовчки. Напевно, треба спитати про візит батька.

– Дігане…

– Ердане…

Починаємо говорити водночас.

– Так, мій принце?

– Батько відвідував Академію?

– Так. Звідки ти про це знаєш?

– Випадково бачив його з двома провожатими, коли літав на полювання. Він мене не помітив, тож я не показувався.

– У поточній ситуації це розумно.

– Навіщо він прилітав?

– До нього дійшли чутки про зникнення Ксі. Довелося розповісти йому правду. Вибач мені, Ердане.

– Ти не мав іншого виходу. Я розумію. Батько дуже розсердився?

– М’яко кажучи.

– Ти живий, а це означає…?

– До кінця навчання я залишаюся з вами.

Наставник не дивиться мені у вічі, наполегливо розглядаючи залишки вечері.

– Ти не все мені розповів… – я не питаю. Я стверджую.

– Ердане, твій батько заборонив мені інформувати тебе про свій візит та про його рішення. Я і так порушив наказ короля.

– Припустимо, про його візит я дізнався сам. А тепер, будь ласка, повідом мені, що батько збирається зробити, коли ми повернемося?

– Тобі та Ксі нічого не загрожує, – наставник каже спокійно, дивлячись на мене. Прочитати його думки я не можу. Але я відчуваю, що він щось не домовляється.

– А тобі?? – ми дивимося один одному в очі, не блимаючи.

Діган не відводить погляду, але й не говорить нічого. Не витримую першим і ставлю пряме запитання:

– Він тобі погрожував?

– Мене стратять, як тільки ми повернемось додому, – голос Дігана звучить спокійно, але мене накриває хвиля емоцій, і я частково трансформуюсь.

– Мій хлопчику, візьми себе в руки!! – наставник не любить, коли я, піддаючись емоціям, зависаю в проміжній формі. Часткова трансформація, на його думку, є ознакою незрілості.

Повертаюся в людську подобу, але продовжую гарчати.

– Дігане! Батько не може так із тобою вчинити! Я не вірю, що він піде на це!

– Я передав тобі його слова.

– Вибач, я не вірю не тобі, а йому! Він так не вчинить із тобою! Я знаю!!

Діган посміхається, але якось невесело.