Розділ 17

Діган

Усе настільки ускладнилося зі здобуттям Істинної, що я починаю заздрити Ксі.

Тепер я не можу оселитися з Ерданом у печері, отже, приховувати візит короля більше не вдасться. Проте немає потреби брехати моїм вихованцям. Я зробив свій вибір, вибач мені, старий друже.

— Ізире, ти питав, чи відвідав нас король Грег? Так, то був він. Король мною незадоволений, але дозволив залишитися з вами до кінця навчання... — не розповідаю своїм учням про обіцянку Грега стратити мене. Не думаю, що їм треба знати всі подробиці нашої з королем розмови. Прийде час — дізнаються.

Грейсі стискає мою руку, ніби підтверджуючи, що не поширюватиметься про погрози короля. Дивно, але ми вже розуміємо одне одного з пів слова, і це навіть не уклавши шлюбного союзу й не закріпивши його! Що ж буде після?

— Хлопці, приготуйте конспекти для принца, я сьогодні полечу до нього. Та познайомтеся з моєю нареченою, моєю Істинною Парою — Грейсі.

Вихованці навперебій кидаються мене вітати. Довелося посміхатися та приховувати свій страх за її майбутнє. Увечері вирушу в гори, та там мене чекає не дуже проста розмова з принцом, і я розумію, що Ердана напускними веселощами не обдуриш. Він проникливий, як і його батько.

— Ізире, наглядиш за моєю нареченою? Я планую провести з Ерданом три дні, якщо виникнуть проблеми — прийшли Фрая.

— Не турбуйся, Дігане! Тож Грейсі переїде до нас? — питає він. А про це я не встиг подумати, тому запитливо дивлюся на жінку.

— Так, звісно! Чи допоможете перенести речі? Я живу в будиночку викладачів, — відразу озивається вона. Та я розумію, що насправді мало що знаю про свою майбутню дружину. Я намагався викреслити її зі свого життя, тому не став довідуватися про неї та її сім’ю.

— Я допоможу! — як завжди радісно викликається веселун Крістіан. Його м’ясом не годуй, дай тільки з дівчатами побалакати. Трохи гиркаю на молодця, щоб остудити його запал, але, схоже, що тільки розбурхав. Зовсім страх загубив! Повернуся від Ердана — намилю йому луску.

За годину цілую Грейсі, беру приготовлений для Ердана баул і відлітаю в гори. Це буде моя перша розлука з Істинною…

Ердан

Сьогодні прилетів Діган, і Ятан повернувся до Академії. Здається, він навіть трохи зрадів, хоча зчитати емоції Ятана — ще те завдання. Я весь час намагався його розпитати щодо нареченої, але цей мовчун тільки шипить у відповідь. Може, хоч Діган щось знає?

Та з Діганом нам є що обговорити й окрім Ятана.

Як завжди, наставник приніс мені сиру печінку. Ну, люблю я її! І він це знає і намагається мене побалувати смачненьким за будь-якої нагоди.

Після вечері сидимо мовчки. Напевно, треба спитати про візит батька.

— Дігане…

— Ердане…

Починаємо говорити водночас.

— Так, мій принце?

— Батько відвідував Академію?

— Так. Звідки ти про це знаєш?

— Випадково бачив його з двома охоронцями, коли літав на полювання. Він мене не помітив, тож я не показувався.

— Враховуючи поточну ситуацію, це було розумно...

— Навіщо батько прилітав?

— До нього дійшли чутки про зникнення Ксі. Довелося розповісти йому правду. Вибач мені, Ердане.

— Ти не мав іншого виходу. Я розумію. Батько дуже розсердився?

— М’яко кажучи.

— Ти живий, а це означає…?

— До кінця навчання я залишаюся з вами.

Наставник не дивиться мені в очі, наполегливо розглядаючи залишки вечері.

— Ти не все мені розповів… — я не питаю. Я стверджую.

— Ердане, твій батько заборонив мені інформувати тебе про свій візит та про його рішення. Я і так порушив наказ короля.

— Припустимо, про його візит я дізнався сам. А тепер, будь ласка, повідом мені, що батько збирається зробити, коли ми повернемося?

— Тобі та Ксі нічого не загрожує, — наставник каже спокійно, дивлячись на мене. Прочитати його думки я не можу. Але я відчуваю, що він щось не домовляється.

— А тобі?? — ми дивимося один одному в очі, не блимаючи.

Діган не відводить погляду, але й не говорить нічого. Не витримую першим і ставлю пряме запитання:

— Він тобі погрожував?

— Мене стратять, як тільки ми повернемось додому, — голос Дігана звучить спокійно, але мене накриває хвиля емоцій, і я частково трансформуюсь.

— Мій хлопчику, візьми себе в руки!! — наставник не любить, коли я, піддаючись емоціям, зависаю в проміжній формі. Часткова трансформація, на його думку, є ознакою незрілості.

Повертаюся в людську подобу, але продовжую гарчати.

— Дігане! Батько не може так із тобою вчинити! Я не вірю, що він піде на це!

— Я передав тобі його слова.

— Вибач, я не вірю не тобі, а йому! Він так не вчинить із тобою! Я знаю!!