Розділ 16

Діган

Король заборонив повідомляти Ердану про його візит. Я знову маю брехати? Тепер – принцу? Або не послухатися короля??

– Дігане! Це був король Грег? – запитує мене Ізир. Інші мої вихованці мовчать, але я читаю в їхніх очах те ж саме питання.

Що я повинен їм відповісти?

Підтвердити, що це був наш король і заборонити розповідати про його візит Ердану, як було наказано? І змусити вихованців брехати своєму принцу? Їхньому майбутньому королю? Чи дозволити їм розповісти все Ердану та порушити наказ короля?

Вирішаю нічого поки що не говорити своїм учням та залишаю питання Ізира без відповіді. Не підпускатиму їх близько до Ердана, щоб не бовкнули зайвого.

А з принцом поговорю пізніше. Зараз важливо, щоб Ксі прокинулася. До того часу йому не треба знати про візит батька та хвилюватися. У цьому король Грег має рацію.

Ердан

З Ятаном нудно. Йому в горах не подобається, і він використовує будь-яку нагоду, щоби поспати.

Сьогодні чудова погода. Я залишаю друга доглядати за Ксі та вирушаю на полювання. Роблю кілька кіл, розширюючи радіус, але ніякої живності не бачу. Можливо, треба буде спуститися нижче – до краю лісу. Там я хоч дров зберу.

Приземляюся на уступі, з якого можна оглянути околиці не видаючи себе – поради Дігана застосовую практично неусвідомлено, настільки вони вбралися в кров. Оглядаюся і вибираю потрібну галявину, де можна зібрати дрова для багаття. Тільки збираюся злітати, але помічаю трьох драконів, що впевнено махають крилами. Один із них явно королівського роду й дуже нагадує батька. Король Грег тут?

У принципі, якби батько летів зі столиці Імперії в бік королівства, він пролітав би саме цим шляхом.

Але що він тут робить? Усього з двома супроводжувальними? І чи був у Академії? А якщо був, дізнався про наші з Ксі пригоди?? І чи живий ще Діган?

Питання, питання, питання…

Діган

Мені вже кілька разів вдається уникнути зустрічі з Грейсі – молоденькою викладачкою, на якій я планував одружитися. Добре, що до цього не дійшло! Я зміг вчасно перервати наше спілкування. Я вже відчував щось близьке до набуття Істинності та був майже щасливий, тому що дівчина явно почала відповідати мені взаємністю. Але Богиня Гір уберегла нас. Ми не встигли укласти шлюбний союз! Мені навіть страшно подумати, що було б, якби наша Істинність прокинулася!

Мене чекає болісна страта, під час якої моя Істинна відчуватиме мій біль як свій! А я знатиму, що кохана страждає так само як і я, і, до того ж не переживе моєї загибелі. Зміг би я тоді проявити стійкість і не повзати перед королем, благаючи його помилувати мене?

– Дігане! – я задумався і пропустив момент появи дівчини.

– Грейсі!! Не підходь ближче! Прошу тебе!

– Дігане, чому ти уникаєш мене? Що я зробила не так??

– Рідна моя, ти ні в чому не винна! Але не підходь до мене. Це важливо, що б не сталося – тримай дистанцію!

Ми зустрілися з Грейсі неподалік нашої резиденції, вона явно шукала зустрічі зі мною. І це вже не вперше… І щоразу мені вдавалося уникнути близького контакту й не дати виявитися нашій Істинності.

– Дігане! Поясни мені, що відбувається?

– Пробач, так вийшло, що я розлютив свого короля і після повернення додому мене стратять. Повільно та болісно. Я не хочу, щоб ти постраждала, тому не можу на тобі одружитися, хоча хочу цього найбільше на світі! І я відчуваю, що між нами готова спалахнути іскра Істинності! Я не можу цього дозволити, адже тоді ти відчуватимеш мій біль, і помиратимеш разом зі мною! Ми маємо тримати дистанцію. Я не дозволю тобі… – тут моя мова обірвалася, бо я відчув, як солодкий біль пронизав моє серце. Грейсі в частки секунди подолала відстань, що розділяє нас, й обняла мене. Сумнівів немає – вона моя Істинна. Це ні із чим незрівнянний стан – укол, спалах, ейфорія, розчинення емоцій та… страх і жах, які охопили мене, коли я усвідомив, що вона зробила!

– Грейсі, ні! – заревів я, але було вже пізно. – Ні! Що ти наробила? Навіщо? Через кілька місяців мені доведеться повернутися в Дикі Землі та прийняти заслужене покарання. І ти загинеш разом зі мною! Іди, зараз же! Може ще можна все зупинити!!! Ми не були в Храмі, і я не надів тобі родову обручку, може ще можна тебе врятувати? Йди, благаю!!

– Ні, Дігане, я нікуди не піду! Якщо тобі судилося померти, я помру разом із тобою. Ми розділимо твій біль на двох…