Розділ 14.1

Ердан

Прокидаюся від запаху смаженого м’яса. Діган щось готує на багатті. Я міг би й так з’їсти, хоч живцем, але наставник сире м’ясо не любить.

Уже світло. Згадую вчорашній день і одна думка не дає мені спокою: Чому Фрай не прилетів за мною, якщо Ксі була в критичному стані?

Озвучую її Діганові.

— Навколо печери бродили ведмеді, — відповідає наставник, — Крістіан не зміг би й Ксі підтримувати, і зі звіром впоратися. До речі, у нас на сніданок ведмежатина — Фрай постарався. Я залишив тобі сиру печінку, знаю — ти любиш!

Ми снідаємо, я ласуюся сирим м’ясом у драконячому вигляді та знову обертаюся.

— До речі, Дігане, що з твоїм весіллям? Підібрав варіант?

Чую, як наставник зітхає. Він не поспішає відповідати. Щось тут не так.

— Я вирішив пригальмувати, — після паузи видає Діган. — Одружитися зараз — не найкраща ідея.

— Ти боїшся гніву мого батька, якщо він дізнається про все?

— Так, ти його знаєш…

— Пробач, Дігане, що втягнув тебе…

— Я зробив свій вибір. Тож більше не будемо про це.

— Я зроблю все, щоб захистити тебе від гніву батька, якщо він дізнається.

— Ердане, якщо король Грег дізнається, що я його обдурив… Тобі, мій хлопче, краще не втручатися.

Я розумію, що Діган має рацію. Король, мій батько, у деяких питаннях надто принциповий. Для нього відданість — це не порожнє слово. І часом він буває дуже жорстоким. У мене є молодший брат, а отже в батька — запасний спадкоємець. Тож я теж не застрахований від прояву батьківського гніву.

Закінчуємо сніданок мовчки. Перспективи якось не дуже веселі. Приховувати правду від мого батька, короля Диких Земель — погана ідея.

Увечері прилітає Ятан, і Діган повертається до Академії.