Розділ 14.1

Ердан

Прокидаюся від запаху смаженого м’яса. Діган щось готує на багатті. Я міг би й так з’їсти, хоч живцем, але наставник сире м’ясо не любить.

Уже світло. Згадую вчорашній день і одна думка не дає мені спокою: Чому Фрай не прилетів за мною, якщо Ксі була в критичному стані?

Озвучую її Діганові.

– Навколо печери бродили ведмеді, – відповідає наставник, – Крістіан не зміг би й Ксі підтримувати, і зі звіром впоратися. До речі, у нас на сніданок ведмежатина – Фрай постарався. Я залишив тобі сиру печінку, знаю – ти любиш!

Ми снідаємо, я ласуюся сирим м’ясом у драконячому вигляді та знову обертаюся.

– До речі, Дігане, що з твоїм весіллям? Підібрав варіант?

Чую, як наставник зітхає. Він не поспішає відповідати. Щось тут не так.

– Я вирішив пригальмувати, – після паузи видає Діган. – Одружитися зараз – не найкраща витівка.

– Ти боїшся гніву мого батька, якщо він дізнається про все?

– Так, ти його знаєш…

– Пробач, Дігане, що втягнув тебе…

– Я зробив свій вибір. Тож більше не будемо про це.

– Я зроблю все, щоб захистити тебе від гніву батька, якщо він дізнається.

– Ердане, якщо король Грег дізнається, що я його обдурив… Тобі, мій хлопче, краще не втручатися.

Я розумію, що Діган має рацію. Король, мій батько, у деяких питаннях надто принциповий. Для нього відданість – це не порожнє слово. І часом він буває дуже жорстоким. У мене є молодший брат, а отже в батька – запасний спадкоємець. Тож я теж не застрахований від прояву батьківського гніву.

Закінчуємо сніданок мовчки. Перспективи якось не дуже веселі. Приховувати правду від мого батька, короля Диких Земель, погана ідея.

Увечері прилітає Ятан, і Діган повертається до Академії.\