Розділ 13

Ердан

Крістіан намагається мене переконати, що зможе встановити зв’язок із Ксі, якщо мене не буде поруч. У принципі, усі його міркування логічні, але… Я на емоціях і логіка зараз мені недоступна. Але друг знає про можливі наслідки його помилки та впевнений, що впорається. Мені доводиться йому довіритися, як я багато разів робив раніше.

Я залишаю Крістіана з моєю дружиною, і ми з Діганом відлітаємо до Академії. Дорогою зустрічаємо Фрая. Йому належить роль посланця, якщо все піде за найгіршим сценарієм.

– Ердане, сподіваюся, зустрінемося в горах, після твого повернення! – Фрай натякає на вдале завершення нашої пригоди.

– Очі б мої тебе в Академії не бачили! – відповідаю другові.

– І не побачиш! Чекатимемо на тебе, з Крістіаном та Ксі. Успіхів! – Друг відлітає в бік гір, а ми з Діганом – до Академії.

Я постарався підгадати так, щоб якнайменше часу провести на відстані від моєї дружини. До Академії прилітаємо за пів години до призначеного часу. Я обертаюся в саду нашої резиденції, швидко приймаю душ і вирушаю до головного навчального корпусу.

Першого дня я ледве встигаю здати третину всіх необхідних заліків, і надвечір уся ця ідея подобається мені набагато менше.

Майже не сплю всю ніч, тому що мені незручно спати в ліжку, я вже відвик. І мені спекотно. Сподіваюся, що я просто адаптувався до постійного холоду, і це не гарячка через відсутність Пари поряд зі мною.

Відчиняю вікна, і в кімнаті одразу стає прохолодно. На ранок підвіконня, і частина кімнати, виявляються засипані снігом. Те що треба!

Приймаю душ і збираюсь на іспити. Поки одягаюся, розумію, що мені вчора не здалося – одяг висить на мені, як на вішалці. Я сильно схуд. Тепер я розумію, чому Діган так дивно дивився на мене, коли прилітав.

Життя в горах взимку далеко не комфортне, навіть для дикого дракона, а мені ще доводиться і Ксі підживлювати енергією.

Швидко з’їдаю подвійний сніданок, на якому настояв Діган і, майже бігцем, вирушаю до головного корпусу. Я розумію, що за два дні не вкладусь і вже починаю нервувати.

Дорогою мені трапляється містер Гроумель. О, Некрилаті Боги! Мені лише його не вистачає!

– Здрастуйте, Ердане! Після обіду у Вас залік із мого предмета. І, якщо Ви сподіваєтеся його отримати, повинен Вас розчарувати – студенти, які не відвідували мої лекції, не мають жодного шансу! – Гроумель так нахабно посміхається, що я насилу стримуюсь, щоб не обернутися і не проковтнути його, не жуючи. Подумки я вже відригаю неперетравлені предмети його одягу.

– Здрастуйте, містере… еее… забув як Вас звуть. Ви навіть не уявляєте, наскільки я сьогодні голодний, – вирішую не приховувати свої почуття. Можливо, з’їсти мерзенного викладача – це мій єдиний шанс на одержання заліку! Дипломатичних проблем я не боюся, – маю карт-бланш на будь-які витівки. – І, до речі, коли я незадоволений, апетит у мене розігрується сильніше. Моя Вам порада: або не злить мене, або не одягайте нічого зайвого, що може зіпсувати процес травлення! – Частково обертаюсь і висовую роздвоєного язика. – І прийміть душ, мені не подобається Ваш парфум.

Залишаю викладача в стані шоку та лечу до головного корпусу, порушуючи всі правила – у цій частині Академії заборонено обертатися. Начхати, у мене мало часу.

Складаю два заліки та один іспит. Нічого складного, усе знайоме мені мало не з дитинства. Батько не шкодував золота на моє навчання. Та й заліку з етикету я не боюся. Я його здам у будь-якому разі. Не Гроумелю так комусь іншому, але це займе зайвий час, якого в мене мало. У мене та в Ксі.

Згадуючи дружину, відчуваю легке запаморочення. Дивні, нові та незнайомі відчуття. Але мені ніколи про це розмірковувати. Фрай не прилітає, отже, з нею все гаразд.

Після обіду за планом залік у містера Гроумеля. Після обіду чи замість? Я реально налаштований його з’їсти. Поки що інших варіантів здати цей злощасний залік не бачу!

В аудиторію вриваюся вже в стані часткової трансформації. Окрім містера Гроумеля та асистента кафедри виявляю декана Дипломатичного факультету та ще кілька незнайомих мені осіб.

Гад підстрахувався! Але це мені на руку! У питаннях етикету йому зі мною тягатися не під силу.

Залік складається з теоретичної та практичної частини. Теорію клацаю як яйця степової крикси, об які багато драконів ламають зуби, якщо не знають секрету їхньої шкаралупи.

Переходимо до практики. Іссіміор! Хто б сумнівався, що містер Гроумель спробує мене підставити! Тепер зрозуміла присутність сторонніх, напевно, це комісія із цільового використання коштів.

А Гроумелю довелося попотіти, щоб організувати мені такий складний залік! Але він і тут у прольоті. Я вибираю потрібні прилади, потім обробляю та поглинаю небезпечний делікатес відповідно до всіх правил, не забуваючи використовувати саме той соус, який заведено вживати з іссиміором лише в Імперії.

Щиро посміхаючись, дякую кухарю і чекаю оцінку.

Причепитися нема до чого. Отримую свій залік та виходжу з-за столу. Прощаюся з усіма відповідно до правил етикету і вже у дверях, трохи примружившись, кидаю Гроумелю:

– Живи… Поки що…