Розділ 9

Ердан

Тож вона це зробила! Ксі впала в сплячку. Наскільки ж вона мене ненавидить, що втекла відразу після обряду, порушивши всі правила пристойності?! Сподіваюся, мій батько ніколи не дізнається, яку образу вона завдала мені та всьому нашому Роду!

Зараз, перебуваючи поряд із нею, я, нарешті, можу мислити більш-менш складно. Попереджаю наставника та друзів, що про цей інцидент ніхто ніколи не повинен дізнатися. Друзі погоджуються зі мною та дають присягу.

– Дігане? – наставник мовчить. Я знаю, що він багато років відданий моєму батькові та зараз погодитися приховати від нього інформацію, рівносильно зраді. – Ти ж розумієш, у Ксі й так складний характер, а якщо батько дізнається про цю витівку, він ніколи не прийме її в сім’ю!

– Ердане, хлопче мій, ти просиш мене збрехати твоєму батькові? Моєму Королю??

– Просто не розповідай про втечу Ксі й це не буде брехня. Це буде проста недомовленість.

– Чи приховування правди?

– Дігане, тобі доведеться зробити вибір.

– Мій хлопчику, ти змушуєш мене прийняти складне рішення. Я маю зробити вибір між твоїм батьком і тобою.

– Рано чи пізно, але тобі довелося б із цим зіткнутися! Я не наполягаю на негайній відповіді, але ти повинен будеш прийняти рішення.

Я дивлюся у вічі своєму наставнику, намагаючись прочитати його відповідь, але досвідчений воїн нічим не видає своїх думок та емоцій. Я не тисну. Вибір важкий та його наслідки вплинуть не тільки на становище Ксі в нашому суспільстві.

Тимчасово залишаємо це питання відкритим. Зараз треба вирішити, що робити зі сплячою драконицею Ксі далі.

Намагаємося згадати все, що тільки відомо про сплячку драконів. Ця навичка давно втрачена й вже не застосовується, навіть у Диких Землях.

Насправді не такі ми й дикі, це просто назва нашої країни, що збереглася з давніх-давен. Умови життя в Диких Землях справді досить важкі, але всі блага цивілізації є, і ми ними користуємося не менше, ніж жителі інших країн. А ми, для нашої безпеки, по можливості підтримуємо думку про нашу дикість. І в навколишніх державах усі впевнені, що наші землі населені дикими та неприборканими драконами. І, завдяки цьому, мало хто хоче нападати на Дикі Землі та боротися з нами.

Через деякий час ми розуміємо, що до весни вивести Ксі зі сплячки не вийде. Якщо це взагалі можливе!! Доведеться чекати. Враховуючи, що вона, напевно, ослабла, так само як і я, то цього може й не статися.

Вирішили, що друзі повернуться до Академії. А до мене прилітатимуть по черзі.

Поряд із моєю Парою мені стає все краще і краще. Сподіваюся, що на Ксі це також діє, і дівчина навесні зміцніє і зможе вийти зі сплячки.

Про всяк випадок ми з Діганом опрацьовуємо можливість перевезення Ксі в Дикі Землі. Але це крайній варіант, я не хочу, щоби батько дізнався про втечу моєї дружини. У будь-якому випадку це дуже складно, хоч і не неможливо. Поки що ми чекаємо на весну, але є велика ймовірність, що Ксі не вийде зі сплячки. Ніколи. Дурна дівчина. Скільки проблем вона створила!

Здається, тепер я справжній дикий. Я все менше часу проводжу в людській подобі, бо це не зручно. Зима в горах сувора, і людині тут не вижити. Та і для дракона їжі майже немає, але мені її приносять друзі.

Ночами я обгортаюся навколо своєї Пари та накриваю її крилами, щоб захистити від холодного вітру та снігу, що задуває в печеру. Іноді вранці я насилу відкопуюся. Друзі приносять мені їжу та відразу відлітають. Немає їм сенсу мерзнути тут зі мною.

Намагаюся підживлювати Ксі своєю енергією, але не впевнений, що це їй допоможе. І я боюся, що вона не прокинеться. А ще я не уявляю, що буде, коли вона прийде до тями! Адже для неї просто пройде ніч. Нехай довга, але лише ніч. І вона прокинеться все з тією ж ненавистю до мене та бажанням втекти. Я находжусь із нею цілодобово і для мене тепер Ксі – моя дружина, моя Істинна, частина мене. А для неї я – жорстокий принц, який позбавив її майбутнього в рідній країні. А ще мені треба буде її покарати.

Сьогодні прилітав Ізир! Він долетів з Акірою до підніжжя Білих Гір і залишив її там під наглядом Ятана. Я скучив за другом, але залишити Ксі без свого підживлення не можу навіть на пів дня. Я фізично відчуваю, як вона слабшає, всупереч усім моїм старанням! І родовий перстень світиться вже не так яскраво, як у храмі.

Друзі привезли мені купу літератури з бібліотеки Академії. Я багато читаю і дізнався, що навіть якщо Ксі не прокинеться, я зможу її постійно підживлювати своєю енергією довгі роки. Ведучи практично повноцінне життя. Головне не відлучатися надовго. Адже це майже те, що я хотів? І дружина начебто є, і жодних обмежень немає. Я маю бути задоволений?

Але щось радості я не відчуваю.

А ще я багато розмовляв зі своїм драконом. Правильніше сказати, я вперше почав із ним розмовляти як із повноцінною особистістю. Досі я сприймав його як щось, що заважає мені насолодитися силою та можливостями своєї звіриної іпостасі. Я почав краще його розуміти. Або себе? Його й себе… Ми не дві протилежності, що живуть у різних тілах, але на одній площі. Ми – одне ціле. І мій дракон – це не інша особистість, це моє, але альтернативне бачення світу.

Сприймаючи світ драконячими органами почуттів, робиш зовсім інші висновки про природу речей, причини вчинків, наслідки дій.

Ми з моїм драконом, нарешті, стали єдиним цілим. І це було чудово!

У багатьох питаннях ми, щоправда, розходимося в думках, але причина цього в різній інформації, яка потрапляє до нашого мозку. І ми вчимося із цим жити.

А ще я багато розмовляю із Ксі. Точніше розповідаю. Про себе, про свою сім’ю, про наше Королівство. Про те, що всі чутки про дикість нашого життя в Диких Землях лише дипломатичний хід, для створення певного іміджу. Саме тому дружин після розлучення не відпускають із Королівства – щоб не видати цю таємницю.