Розділ 8

Ксі

Я дісталася Білих Гір практично без пригод. Дивно, що в мене це зайняло більше сил та часу, ніж я планувала. Я дуже швидко втомлююсь, хоча раніше такий переліт не викликав би в мене проблем.

Тепер треба знайти зручну печеру, завалити вхід зсередини камінням і впасти в сплячку. Ця навичка більшістю драконів втрачена, але, наскільки мені відомо, мій рід походить із близького Диким племені, яке зберегло чистоту й пам’ятає багато старовинних обрядів.

Я знаходжу місце для зимівлі досить швидко і, головне, вчасно, бо погода псується. Може, тому я так швидко втомлююся? А ще я відчуваю якусь тугу, яка висмоктує з мене сили, позбавляючи бажання боротися.

Але дороги назад немає. Я боюся того, що може зі мною зробити наслідний принц, мій чоловік, у покарання за втечу. Та і шлях назад я, схоже, уже не подужаю.

З останніх сил завалюю вхід у печеру камінням, і, медитуючи, сповільнюю життєві процеси та засинаю. До весни.

Ердан

Акіра заговорила.

Не знаю, як вони її переконали, але Акіра розкрила план Ксі: дістатися Білих Гір, знайти печеру і впасти в сплячку до весни.

Це безумство! Дракон у сплячці легка здобич для будь-якого хижака! А тепер, коли відомо, що вона моя Пара, я розумію, що шансів вижити без мене вона не має.

Ну що ж, сподіваюся, ми встигнемо її знайти. Інакше для мене це буде шлях в один кінець, а дівчина не матиме жодного шансу прокинутися навесні. Якщо я її не знайду, ми обидва загинемо.

Як і належить у такій критичній ситуації наслідному принцу, роблю декілька необхідних розпоряджень на випадок моєї смерті. Насамперед щоб убезпечити моїх друзів і наставника від гніву мого батька. Король Грег завжди був швидким на розправу. Виконавши всі необхідні формальності, обертаюсь і злітаю в небо.

Дорога виявилася не простою. Я швидко слабшаю і мені треба все більше часу для відпочинку. Зі мною залишається Діган, а друзі відлітають уперед, у слабкій надії знайти якісь сліди Ксі. Але без родового кільця це все одно, що шукати голку в копиці сіна. Вже наближається зима, і погода в горах швидко псується. Вночі випав сніг і, напевно, замів усі сліди.

До того часу, коли ми з Діганом нарешті добираємося до Білих Гір,  почався сильний снігопад, і стає зрозуміло, що пошуки доведеться тимчасово припинити та знайти притулок. Фрай знаходить печеру, і ми ховаємось у ній. Кілька разів мені здалося, що блиснула родова каблучка, але в таку погоду пошуки продовжувати неможливо. Треба зробити хоча б кілька кіл, сподіваючись вловити блиск кільця, що показує напрямок у якому шукати Ксі.

Чекаємо, коли погодиться, щоби відновити пошуки.

Сніжна буря триває майже дві доби. Я дуже ослаб. Мене постійно морозить. Я зараз дуже вразливий – у мене практично відсутня регенерація. Усе це виявилося важчим, ніж я раніше думав.

Коли я дізнавався про Ксі, я з’ясував, що її мати померла під час пологів, а її батько загинув незабаром після дружини. Напевно, вони були Істинною Парою, і я тепер розумію, як він помер. Те саме, чекає і нас із Ксі. Якщо вона зуміла впасти в сплячку, вона просто не прокинеться, моя ж смерть буде болючішою.

Діган

Буря затихла й зараз уся надія на родову обручку принца.

Ердан уже не в змозі летіти сам. Покатаю його округою на собі, як у дитинстві. Веселі були часи! Пам’ятаю, з яким нетерпінням він чекав наших польотів і з яким задоволенням ми злітали в небо! Й ось зараз ми знову летимо, тільки цей політ може стати останнім для мого учня.

Роблю кілька кіл, поступово розширюючи радіус. Але обручка ніяк не реагує. Ердан нервує:

– А якщо вона загинула?

– Тоді ти зміг би зняти кільце, – заспокоюю принца.

Ердан перевіряє – кільце не знімається, отже, дівчина ще жива.

Принцу треба відпочити, та й підкріпитися нам би не заважало. Пощастило, що Фрай упіймав гірську козу. З’їдаємо її та продовжуємо пошуки.

Ердан

Я слабшаю з кожним днем, а це означає, що дівчина також може не вижити. Богиня Гір! Ну навіщо вона втекла?? Я не знаю, що я з нею зроблю, коли знайду! Спочатку, напевно, поцілую, бо так хочеться відчути смак цих пухких, уперто стиснутих губок! А потім… потім я її відлупцюю, так щоб сидіти тиждень не могла! А потім потягну у свою спальню, і не випускатиму звідти тижнями, ні, місяцями!

Якщо я її знайду…

Замислююсь і ледве не пропускаю мить, коли кільце ледь помітно засвітилося! Подаю сигнал Дігану і він іде на розворот, збільшуючи радіус. Є слабка реакція! Коригую напрямок і через кілька хвилин ми приземляємось на майданчику перед заваленим камінням входом у печеру.

Починаємо відкопувати. Між камінням спресувався сніг, і справа точиться туго. Діган летить за допомогою, а я відчуваю присутність своєї Пари, і сили потроху повертаються до мене. Через годину з’являється Діган із моїми друзями, і ми працюємо в п’ятьох. Скільки ж зусиль витратило це нестерпне дівчисько, щоб сховатися від мене! Але тепер я не зможу її відпустити, навіть якщо захочу. Ми – Істинна Пара й поодинці нам тепер не вижити.

Фрай помітив череду диких кіз і полетів за здобиччю. Нам це зараз стане в пригоді.

До середини дня вдається розкопати вхід. Заповзаю в печеру та виявляю там дракона в стазісі.

Так, немає сумнівів, це моя Ксі!

Ми її знайшли! Ось тільки що із цим робити далі?