Розділ 6

Ксі

Ну ось і з’ясувалося, хто просив моєї руки в опікуна. Справдилися мої найгірші побоювання. Наслідний Принц Диких Земель вирішив забрати мене до себе, а отже, моє життя ніколи більше не належатиме мені.

Я тепер власність принца, і залишуся нею, навіть якщо він вирішить зі мною розлучитися. А причин для розлучення може бути безліч! Наприклад, якщо я не зможу народити спадкоємця, якщо не сподобаюся його сім’ї, якщо не зможу жити в умовах Диких Земель, якщо набридну йому або його дракону, якщо він захоче одружитися з іншою, якщо… якщо… скільки цих «якщо» може ще бути? Через які принц забажає розірвати наш шлюб і викинути мене зі свого життя, відправивши на околиці Диких Земель охороняти Королівство.

Гаразд, варіантів у мене особливо немає. Хоча… Якщо вдасться втекти, можна спробувати загубитися десь, сховатись… Може містер Гроумель зможе допомогти? Це єдиний варіант і мені потрібно спробувати. Тільки як із ним зв’язатися? Усю ніч не сплю, намагаючись щось придумати, щоб уникнути цього шлюбу.

А ось Акіра всю ніч проплакала. Вона панічно боїться свого нареченого й у неї дуже мало шансів вижити на Диких Землях. Навіть якщо Ізир із нею не розлучиться. Які ж вони жорстокі, ці Дикі! Знають на що прирікають нас, але їм начхати!

Діган

Я знав, що не буде легко. Але влаштувати бійку з викладачем? Дякую Богині Гір, що Ізир не дав принцу вбити містера Гроумеля. Мені тільки розв'язати дипломатичні проблеми не вистачало.

Одне тішить, принц та Ізир знайшли собі наречених. Ось тільки навіщо вони притягнули їх в нашу резиденцію?

Тепер на моїй відповідальності ще дві дівчини. У принципі, програма мінімум виконана — принц знайшов собі наречену.

Ми можемо, у крайньому разі, будь-якої миті повертатися додому. Але, непогано б і іншим трьом молодцям підібрати собі пари. Та я теж не проти скористатися можливістю. У нас у Королівстві з нареченими погано.

Принц вибрав велику й міцну драконицю, і я вважаю, король Грег буде задоволений. Ось тільки, кажуть, що в неї характер не дуже. Але коли це було проблемою для Диких? Ми здатні приручити будь-яку!

До того ж характер на здатність до народження дітей не впливає.

А ось вибір Ізира не тільки здивував, але й засмутив. Про що тільки хлопчик думає?

Його обраниця настільки дрібна й тендітна, що я навіть не знаю, чи здолає вона дорогу в Дикі Землі. Своїм ходом точно не дістанеться, доведеться їй в екіпажі їхати. А ще ці вівці Крістіана…

Вранці вирушаю із дівчатами до їхнього гуртожитку за речами. Ізир свою Акіру сам супроводжує. Вона, схоже, всю ніч проплакала, й Ізир через це дуже засмучений. Дивна реакція, чи може вона — його Пара? І він це відчув? Інакше, як пояснити його нелогічний вибір та дивну прив’язаність?

Ердан

Сьогодні на заняття ми вирушили всі разом. Ізир від своєї не відходить. Дігану навіть довелося оформляти його переведення на Дипломатичний факультет! В аудиторії Акіра й Довгуля сіли поруч, а ми з Ізиром по краях. Навіть випадково тепер до наших жінок ніхто не доторкнеться.

Спостерігаю за своєю нареченою та бачу, що дівчина явно щось задумала — постійно блимає очима на всі боки. Доведеться їй дещо пояснити.

— Слухай сюди, дитинко. Якщо ти спробуєш передати записку своєму містеру, я його вб’ю, а тебе покараю. Якщо ти спробуєш втекти, я вб’ю тих, хто тобі допомагатиме, а тебе покараю. Якщо ти спробуєш…

— Та я зрозуміла, зрозуміла! Залагодив «уб’ю — покараю». Обмежений словниковий запас?

— А це не твоя турбота! Ти взагалі забагато говориш! Від тебе потрібно знати лише одну фразу: «Так, мій чоловік». Та й раз на два роки: «Я вагітна», — посміхаючись, видаю своїй майбутній дружині основні правила нашого спільного життя. 

І, відкинувшись на спинку крісла заповненої студентами аудиторії, із цікавістю спостерігаю за гамою почуттів, що змінюються на її обличчі. Я бачу здивування, потім обурення, презирство і, нарешті, відкриту злість, а згодом її обличчя починає вкриватися лусочками та… Звук ляпаса в тиші аудиторії, що стежить за нашою суперечкою, лунає, як грім у ясному небі. Зважаючи на те, що дракониця в частковій трансформації, а я абсолютно розслаблений, це було дуже й дуже відчутно й не тільки для мого его.

Я звиваю і, схопивши за руку, тягну її з аудиторії. Ніхто не намагається мене зупинити. 

Й це цілком логічно, бо майбутня принцеса перейшла всі межі дозволеного! Ксі не чинить мені опір. Я відчуваю запах її страху й голосно гарчу, щоб налякати та провчити її. 

Нехай боїться! Вона повинна запам’ятати це на підсвідомому рівні на все життя, і ніколи не повторювати нічого подібного…

Ізир, як і належить охоронцю, слідує за мною.

— Принеси скриньку до храму! — коротко командую своєму васалу.

Пояснювати, про яку саме скриньку йдеться, нема потреби. Ізир мовчки киває, та, обернувшись, летить до нашої тимчасової резиденції.

— Як тебе звати? — звертаюся я до своєї нареченої, зупинившись перед храмом Богині Гір.

— Ви не зволили дізнатися моє ім’я? — нервово сміється Ксі.

— Заткнися! Припини розумувати та відповідай тільки на поставлене запитання! — стискаю її руку, так що вона ойкає. Різко смикаю, змушуючи обернутися до мене обличчям. Моя щока все ще горіть, і мені дуже хочеться провчити цю нахабну дівку.

— Ксі… — відповідає вона нарешті. Здається, дівчина все-таки злякалася, хоча й намагається не показувати цього.

— Повне родове ім’я? — гарчу я. Вона, що мене повним ідіотом вважає?

— Ксі з роду Помаранчевих Драконів.

Я чув якусь історію про клан Помаранчевих, але зараз ніколи згадувати.

Поруч приземляється Ізир і віддав мені скриньку з родовими перснями. Ми заходимо до Храму Академії, і я, не марнуючи ні секунди, проводжу обряд. Як представник королівського Роду я маю таке право.

Щойно ми заходимо до Храму, Ксі якось відразу втрачає свій гонор. Надіваю одну із парних обручок, що лежали в скриньці, собі на палець, а другу на її, та промовляю слова обряду: