Розділ 6

Ксі

Ну ось і з’ясувалося, хто просив моєї руки в опікуна. Справдилися мої найгірші побоювання. Наслідний Принц Диких Земель вирішив забрати мене до себе, а отже, моє життя ніколи більше не належатиме мені.

Я тепер власність принца, і залишуся нею, навіть якщо він вирішить зі мною розлучитися. А причин для розлучення може бути безліч! Наприклад, якщо я не зможу народити спадкоємця, якщо не сподобаюся його сім’ї, якщо не зможу жити в умовах Диких Земель, якщо надоєм йому або його дракону, якщо він захоче одружитися з іншою, якщо… якщо… скільки цих «якщо» може ще бути?? Через які принц захоче розірвати наш шлюб і викинути мене зі свого життя, відправивши на околиці Диких Земель охороняти Королівство.

Гаразд, варіантів у мене особливо немає. Хоча… Якщо вдасться втекти, можна спробувати загубитися десь, сховатись… Може містер Гроумель зможе допомогти? Це єдиний варіант і мені потрібно спробувати. Тільки як із ним зв’язатися?

Акіра проплакала всю ніч. Вона панічно боїться свого нареченого й  у неї дуже мало шансів вижити на Диких Землях. Навіть якщо Ізир із нею не розлучиться. Які ж вони жорстокі, ці Дикі! Адже знають на що прирікають нас, але їм начхати!

Діган

Я знав, що не буде легко. Але влаштувати бійку з викладачем? Дякую Богині Гір, що Ізир не дав принцу вбити містера Гроумеля. Мені тільки вирішувати дипломатичні проблем не вистачало.

Одне тішить, принц та Ізир знайшли собі наречених. Ось тільки навіщо вони їх до нас притягнули?

Тепер на моїй відповідальності ще дві дівчини. У принципі, програма мінімум виконана. Принц знайшов собі наречену. Ми можемо, у крайньому разі, будь-якої миті повертатися додому. Але, непогано б і іншим трьом молодцям підібрати собі пари. Та я теж не проти скористатися можливістю. У нас у Королівстві з нареченими погано.

Принц вибрав велику й міцну драконицю, і я вважаю, король Грег буде задоволений. Ось тільки, кажуть, що в неї характер не дуже. Але коли це було проблемою для Диких? Ми здатні приручити будь-яку!

До того ж характер на здатність до народження дітей не впливає.

А ось вибір Ізира не тільки здивував, але й засмутив. Про що тільки хлопчик думає?

Його обраниця настільки дрібна й тендітна, що я навіть не знаю, чи здолає вона дорогу в Дикі Землі! Своїм ходом точно не дістанеться, доведеться їй в екіпажі їхати. А ще ці вівці Крістіана…

Вранці вирушив із дівчатами до їхнього гуртожитку за речами. Ізир свою Акіру сам супроводжував. Вона, схоже, всю ніч проплакала, й Ізир через це дуже засмучений. Дивна реакція, чи може вона – його Пара? І він це відчув? Інакше, як пояснити його нелогічний вибір та дивну прив’язаність?

Ердан

Сьогодні на заняття ми вирушили всі разом. Ізир від своєї не відходить. Дігану навіть довелося оформляти його переведення на Дипломатичний факультет! В аудиторії Акіра й Довгуля сіли поруч, а ми з Ізиром по краях. Навіть випадково тепер до них ніхто не доторкнеться!

Спостерігаю за своєю нареченою і бачу, що дівчина явно щось задумала – постійно блимає очима на всі боки. Доведеться їй дещо пояснити.

– Слухай сюди, дитинко. Якщо ти спробуєш передати записку своєму містеру, я його вб’ю, а тебе покараю. Якщо ти спробуєш втекти, я вб’ю тих, хто тобі допомагатиме, а тебе покараю. Якщо ти спробуєш…

– Та я зрозуміла, зрозуміла! Залагодив «уб’ю – покараю». Обмежений словниковий запас?

– А це не твоя турбота! Ти взагалі забагато говориш! Від тебе потрібно знати лише одну фразу: «Так, мій чоловік». Та й раз на два роки: «Я вагітна», – посміхаючись, я видав своїй майбутній дружині основні правила нашого спільного життя. І, відкинувшись за спинку крісла заповненої студентами аудиторії, із цікавістю спостерігаю за гамою почуттів, що змінюються на її обличчі. Я побачив здивування, потім обурення, презирство і, нарешті, відкриту злість, а згодом її обличчя почало вкриватися лусочками та… Звук ляпаса в тиші аудиторії, що стежила за нашою суперечкою, пролунав, як грім у ясному небі. Зважаючи на те, що дракониця була в частковій трансформації, а я абсолютно розслаблений, це було дуже й дуже відчутно й не тільки для мого его.

Я взвив і, схопивши за руку, витяг її з аудиторії. Ніхто не намагався мене зупинити. Майбутня принцеса перейшла всі межі дозволеного! Вона не чинила опір, я відчув запах її страху й загарчав, щоб налякати та провчити її. Нехай боїться. Вона повинна запам’ятати це на підсвідомому рівні на все життя, і ніколи не повторювати нічого подібного!

Ізир, як і належить охоронцю, слідував за мною.

– Принеси скриньку до храму! – коротко кинув своєму васалу.

Пояснювати, яка саме скринька мені потрібна, не довелося. Ізир кивнув і, обернувшись, кинувся до нашої тимчасової резиденції.

– Як тебе звати? – звернувся я до своєї нареченої, зупинившись перед храмом Богині Гір.

– Ви не зволили дізнатися моє ім’я? – нервово сміється Ксі.

– Заткнися! Припини розумувати та відповідай тільки на поставлене запитання! – я сильно стиснув її руку, так що вона ойкнула й різко смикнув, змушуючи обернутися до мене обличчям. Моя щока все ще горіла, і мені дуже хотілося провчити цю нахабну дівку.

– Ксі… – здається, дівчина все-таки злякалася, хоча й намагається не показувати цього.

– Повне родове ім’я? – ричу я. Вона, що мене повним ідіотом вважає?

– Ксі з роду Помаранчевих Драконів.

Я чув якусь історію про клан Помаранчевих, але зараз ніколи було згадувати.

Приземлився Ізир і віддав мені скриньку з родовими перснями. Ми зайшли до Храму Академії, і я, не марнуючи ні секунди, провів обряд. Як представник королівського Роду я маю таке право.

Надівши одну із парних обручок, що лежали в скриньці, собі на палець, а другу на Ксі, яка якось відразу втратила свій гонор, щойно ми увійшли до Храму, я промовив слова обряду:

– Я, наслідний принц Королівства Диких Земель Ердан із роду Золотих Драконів визнаю тебе Ксі з Роду Помаранчевих, своєю дружиною.