Розділ 1

Ксі

Такого в нашій Академії ще не було! Цього року до нашого навчального закладу вперше прийняли п’ятьох новеньких із Диких Земель! І тепер із нами, драконами та драконицями вищих родів Імперії, навчатимуться ці – необтесані мужлани з Диких! Усі, хто був на території навчального закладу вибігли подивитися на цю дивину, точніше – на тих диваків!.

Шестеро драконів, один із яких навіть був золотим, приземлилися просто на майдані перед головною будівлею. Подивитися на це видовище збіглася вся Академія! Коли дракони обернулися в людей, ахнули не лише дівчатка. П’ятеро молодих хлопців і старший чоловік, схоже, були представниками різних кланів та дуже вродливими, якоюсь первісною вродою, але не це шокувало. Одягнені вони всі були в справжнісінькі ведмежі шкури! Кажуть, там, звідки вони прилетіли, більшість свого життя всі проводять у тілі драконів!

– Дикі Землі розташовані на самій околиці Світу. Кажуть, що за ними лише Вічна Темрява, – продовжує мене просвічувати Акіра, моя сусідка по кімнаті.

– Звідки ти знаєш?

– Мій брат літав туди із дипломатичною місією. Розповідав, що гостей заведено зустрічати у вигляді дракона і вони майже весь час, доки там перебували, не оберталися в людей. Жили в печерах, у горах, полювали та їли сире м’ясо.

– Жахіття! І тепер ось ці дикуни з нами навчатимуться? Та вони навряд чи навіть читати вміють! – Дівчатка навколо мене захихотіли, і це не залишилося непоміченим новоприбулими.

– А ще кажуть, що вони за нареченими приїхали! Та тільки хто ж захоче в їхній глушині жити??

– Тсс. Мені здається, вони чують нас, – сказала я подругам.

– Залиш, Ксі, на такій відстані вони нас навіть у звіриному вигляді не почують.

– Акіро, не забувай, що вони Дикі! – і тут один із них зневажливо кивнув у наш бік, ніби підтверджуючи мої слова.

Інші теж повернулися до нас і почали розглядати. Той, що поводився найбільш нахабно, щось сказав, і вся компанія голосно засміялася. А тим часом довкола почало відбуватися щось незвичайне. На території Академії розпочалася метушня. Екіпажі постійно прибували та відбували, що в принципі, ні є дивним, бо ось-ось розпочнеться навчальний рік, але екіпажі не привозили, а відвозили студентів, точніше студенток!

Десятки молодих дракониць квапливо залишають стіни Академії. Що відбувається??

– Дівчата! Мене забирають з Академії! – уся в сльозах прибігла Шатане, наша подруга.

– Що відбувається?

– Ці. Дикі. Адже вони не просто вчитися приїхали. Вони за дружинами прибули! Але найжахливіше, що згідно з домовленістю з нашим Імператором, вони мають право вибрати собі будь-яку драконицю! Навіть із королівської родини.

Отже, ось чому батьки кинулися забирати своїх доньок з Академії! ніхто не бажає віддавати своїх крихт цим Диким!

Але в мене не дуже добрі стосунки з моїм опікуном, і, судячи з того, що забирати мене з Академії ніхто не поспішає, я – кандидатка на заміжжя з одним із цих дикунів.

Поселили новеньких на околиці кампусу. Кажуть, це пов’язано з тим, що вони віддають перевагу сну у звірячому вигляді.

Боже, яка дикість! Сподіваюся, що перед заняттями вони хоча б душ приймають.

Наступного дня розпочинаються заняття в Академії. І новий сюрприз! Дикі навчатимуться з нами, на третьому курсі! Як це взагалі можливе?

На першій парі ректор представляє нам нових студентів. Усі вони вже у формі Академії, і навчатися будуть по одному на кожному факультеті: Бойовому, Лікарському, Управлінському, Економічному та Дипломатії!!

І нас чекає ще одна несподіванка: можливо, вони таки вміють хоча б читати. Ймовірно, я скоро це дізнаюся, бо один із них – Ердан, опиняється зі мною на одному факультеті та курсі.

Ердан

Ну татко, ну постарався!

Та гаразд би, тільки на навчання відправив, так ще й зобов’язав наречену собі знайти! Мало мені дівок у нас, чи що? А якщо спадкоємець знадобиться, то будь-яка з радістю понесе. І здоровенького для королівства народить. Дівчата в нас міцні, не те що ці… дівиці високородні. Вони взагалі народжувати здатні? Боюся, навіть літати нормально не зможуть принаймні в наших краях. Крильця свої прозорі відморозять. І що мені робити з такою дружиною? У вежі зачинити? І дрова всю зиму в пащі тягати?

За що мені це покарання? На місцевих дівчат навіть дивитися боязко. А вже в ліжко тягти! Хоча щось тато говорив про місцеві звичаї… Вони взагалі до остраху тут окультурилися. Якщо не Істинна й не завагітніє навіть. Тьху ти. І в ліжко без шлюбу вони не лягають. Тож спочатку в храм – потім у ліжко. Маячня якась, а як я визначу, що вона моя Істинна Пара?? Істинність ініціалізується тільки після першої ночі. І якщо цього не станеться, навіщо вона мені? Доведеться розірвати шлюб. А це можливо лише в нашому Родовому храмі. Тому і з дівками нашими немає жодних проблем. Не підійшла – вільна! А з дівчатами Імперії стільки мороку вийде! Тобто схема вимальовується така: Храм Імперії – Ліжко – Родовий храм. Так що я мушу щоразу літати додому, доки не знайду Істинну? Між Імперією та Дикими Землями – тиждень шляху, як мінімум. Та я втомлюсь крилами махати!

Гаразд, поки займуся навчанням. Мені дістався факультет Дипломатії. Я ж – спадкоємець престолу! Хоча мене спочатку намагалися на Лікарський запхати, на кшталт там дівиць більше. Але я такої ганьби не потерплю! Я – Ердан із Роду Золотих Драконів, наслідний принц Диких Земель! І мене відправлять трави збирати та зілля варити? Я взагалі-то на Бойовій хотів, але тут уже чинив опір мій наставник Діган, за сумісництвом – начальник Королівської Охорони. Він сказав, що там навчатиметься мій охоронець – Ізир із Роду Попелястих.