Розділ 1

Ксі

Такого у нашій Академії ще не було! Цього року вперше прийняли п'ятьох новеньких із Диких Земель! І тепер з нами, драконами та драконицями вищих родів навчатимуться ці – необтесані мужлани з Диких! Усі хто був на території вибігли подивитися на цю дивину.

Шестеро драконів приземлилися просто на площі перед головною будівлею. Подивитись на це видовище збіглася вся Академія! Коли дракони обернулися у людей, ахнули не лише дівчатка. П'ятеро молодих хлопців і старший чоловік, схоже, були представниками різних кланів і при цьому дуже красивими, якоюсь первісною красою, але не це шокувало. Одягнені вони всі були в справжнісінькі ведмежі шкури! Кажуть, там, звідки вони прилетіли, більшість свого життя усі проводять у тілі драконів!

– Дикі Землі знаходяться на самій околиці Світу. Кажуть, що за ними лише Вічна Темрява. - продовжує мене просвічувати Акіра, моя сусідка по кімнаті.

- Звідки ти знаєш?

- Мій брат літав туди із дипломатичною місією. Розповідав, що гостей прийнято зустрічати у вигляді дракона і вони майже весь час, доки там перебували, не оберталися в людей. Жили в печерах, у горах, полювали та їли сире м'ясо.

- Жахіття! І тепер ось ці дикуни з нами навчатимуться? Та вони навряд чи навіть читати вміють! - Дівчатка навколо мене захихотіли, і це не залишилося непоміченим новоприбулими.

- А ще кажуть, що вони за нареченими приїхали! Та тільки хто ж захоче в їхній глушині жити??

– Тсс. Мені здається, вони чують нас. – Сказала я подрузі.

- Залиш, Ксі, на такій відстані вони нас навіть у звіриному вигляді не почують.

- Акіро, не забувай, що вони Дикі! - І тут один із них зневажливо кивнув у наш бік, ніби підтверджуючи мої слова.

Інші теж повернулися до нас і почали розглядати. Один із них щось сказав і всі голосно засміялися. А тим часом довкола почало відбуватися щось незвичайне. На території Академії почалася метушня, постійно прибували та відбували екіпажі, в принципі, нічого дивного – ось-ось розпочнеться навчальний рік, але екіпажі не привозили, а відвозили студентів, точніше студенток!

Десятки молодих дракониць залишали стіни Академії. Що відбувається??

- Дівчата! Мене забирають із Академії! - Уся в сльозах прибігла Шатане, наша подруга.

- Що відбувається?

- Ці. Дикі. Адже вони не просто вчитися приїхали. Вони за дружинами прибули! Але найжахливіше, що згідно з домовленістю з нашим Імператором, вони мають право вибрати собі будь-яку драконицю! Навіть із королівської родини.

Отож чому батьки кинулися забирати своїх дочок! Кому хочеться віддавати своїх крихт цим Диким!

Але в мене не дуже добрі стосунки з моїм опікуном, і, судячи з того, що забирати мене з Академії ніхто не поспішає, я - кандидатка на заміжжя з одним із цих дикунів.

Поселили новеньких на околиці кампусу. Кажуть, це пов'язано з тим, що спати вони віддають перевагу у звірячому вигляді.

Боже, яка дикість! Сподіваюся, що перед заняттями вони хоча б душ приймають.

Наступного дня розпочинаються заняття в Академії. І новий сюрприз! Дикі навчатимуться з нами, на третьому курсі! Як це взагалі можливе?

На першій парі ректор представляє нам нових студентів. Усі вони вже у формі Академії, і навчатися будуть по одному на кожному факультеті: Бойовому, Лікарському, Управлінському, Економічному та Дипломатії!! Ще одна несподіванка! Можливо, вони таки вміють хоча б читати. Ймовірно, я скоро це дізнаюся, бо один із них – Ердан, опиняється зі мною на одному факультеті та курсі.

Ердан

Ну татко, ну постарався!

Та гаразд би, тільки на навчання відправив, так ще й зобов'язав наречену собі знайти! Мало мені дівок у нас чи що? А якщо спадкоємець знадобиться, то будь-яка з радістю понесе. І здоровенького народить. Дівчата у нас міцні, не те, що ці... дівиці високородні. Вони взагалі народжувати здатні? Боюся, навіть літати нормально не зможуть, принаймні, у наших краях. Крильця свої прозорі відморозять. І що мені робити з такою дружиною? У замку зачинити? І дрова всю зиму в пащі тягати?

За що мені це покарання? На місцевих дівчат навіть дивитись боязко. А вже в ліжко тягти! Хоча щось тато говорив про місцеві звичаї. Вони взагалі до остраху тут окультурилися. Якщо не Істинна і не завагітніє навіть. Тьху ти. І в ліжко без шлюбу вони не лягають. Тож спочатку у храм – потім у ліжко. Маячня якась, а як я визначу, що вона моя Істинна Пара?? Істинність ініціалізується тільки після першої ночі. І якщо цього не станеться – доведеться розірвати шлюб. А це можливо лише у храмі мого родового маєтку. Тому і з дівками нашими жодних проблем. Не підійшла – вільна! А з дівчатами Імперії стільки мороку вийде! Тобто схема вимальовується така: Храм Імперії - Ліжко - Родовий храм. Так що я повинен щоразу літати додому, доки не знайду Істинну? Між Імперією та Дикими Землями – тиждень шляху як мінімум! Та я втомлюсь крилами махати!

Гаразд, поки займуся навчанням. Мені дістався факультет Дипломатії. Я ж – спадкоємець престолу! Хоча намагалися на Лікарський запхати, на кшталт там дівиць більше. Але я такої ганьби не потерплю! Я – Ердан із Роду Золотих Драконів, наслідний принц Диких Земель! І мене відправлять трави збирати та зілля варити? Я взагалі-то на Бойовій хотів, але тут уже чинив опір мій наставник Діган, за сумісництвом - начальник Королівської Охорони, сказав, що там навчатиметься мій охоронець - Ізир з Роду Примарних.

Зі мною прилітіли ще троє моїх друзів: Ятан з Роду Гірських, його визначили на Управлінський, Крістіан з Роду Лісових – на Лікарський та Фрай з Роду Попелястих – на Економічний. Мої друзі надалі мають скласти основу моєї влади. І знання, які ми отримаємо в Академії, згодом стануть у нагоді для нашого Королівства.

До речі, Діган прибув із нами, так би мовити оберігати нас. Ну і він, між іншим, теж не одружений. Хоча дітьми його Богиня Гір не обділила. Як то кажуть – у кожному клані по парі.

Ну що, Дикі! Наведемо шурхіт у цьому прилизаному закладі?