Розділ 1

Ксі

Такого в нашій Академії ще не було! Цього року до нашого навчального закладу вперше прийняли п’ятьох новеньких із Диких Земель! І тепер із нами, драконами та драконицями вищих родів Імперії, навчатимуться ці – необтесані мужлани з Диких! Усі, хто був на території навчального закладу вибігли подивитися на цю дивину, точніше – на тих диваків!.

Шестеро драконів, один із яких навіть був золотим, приземлилися просто на майдані перед головною будівлею. Подивитися на це видовище збіглася вся Академія! Коли дракони прийняли людську іпостась, ахнули не лише дівчатка. П’ятеро молодих хлопців і старший чоловік, схоже, були представниками різних кланів та дуже вродливими, якоюсь первісною вродою, але не це шокувало. Одягнені вони всі були в справжнісінькі ведмежі шкури! Кажуть, там, звідки вони прилетіли, більшість свого життя всі проводять у тілі драконів!

– Дикі Землі розташовані на самій околиці Світу.Подейкують, що за ними лише Вічна Темрява, – продовжує мене просвічувати Акіра, моя сусідка по кімнаті.

– Звідки ти знаєш?

– Мій брат літав туди із дипломатичною місією. Розповідав, що гостей заведено зустрічати у вигляді дракона і вони майже весь час, доки там перебували, не оберталися в людей. Жили в печерах, у горах, полювали та їли сире м’ясо.

– Жахіття! І тепер ось ці дикуни з нами навчатимуться? Та вони навряд чи навіть читати вміють! – Дівчатка навколо мене захихотіли, і це не залишилося непоміченим новоприбулими.

– А ще кажуть, що вони за нареченими приїхали! Та тільки хто ж захоче в їхній глушині жити??

– Тсс. Мені здається, вони чують нас, – сказала я подругам.

– Залиш, Ксі, на такій відстані вони нас навіть у звіриному вигляді не почують.

– Акіро, не забувай, що вони Дикі! – і тут один із них зневажливо кивнув у наш бік, ніби підтверджуючи мої слова.

Інші теж повернулися до нас і почали розглядати. Той, що поводився найбільш нахабно, щось сказав, і вся компанія голосно засміялася. А тим часом довкола почало відбуватися щось незвичайне. На території Академії розпочалася метушня. Екіпажі постійно прибували та відбували, що в принципі, ні є дивним, бо ось-ось розпочнеться навчальний рік, але екіпажі не привозили, а відвозили студентів, точніше студенток!

Десятки молодих дракониць квапливо залишають стіни Академії. Що відбувається??

– Дівчата! Мене забирають з Академії! – уся в сльозах прибігла Шатане, наша подруга.

– Що відбувається?

– Ці. Дикі. Адже вони не просто вчитися приїхали. Вони за дружинами прибули! Але найжахливіше, що згідно з домовленістю з нашим Імператором, вони мають право вибрати собі будь-яку драконицю! Навіть із королівської родини.

Отже, ось чому батьки кинулися забирати своїх доньок з Академії! ніхто не бажає віддавати своїх крихт цим Диким!

Але в мене не дуже добрі стосунки з моїм опікуном, і, судячи з того, що забирати мене з Академії ніхто не поспішає, я – кандидатка на заміжжя з одним із цих дикунів.

Поселили новеньких на околиці кампусу. Кажуть, це пов’язано з тим, що вони віддають перевагу сну у звірячому вигляді.

Боже, яка дикість! Сподіваюся, що перед заняттями вони хоча б душ приймають.

Наступного дня розпочинаються заняття в Академії. І новий сюрприз! Дикі навчатимуться з нами, на третьому курсі! Як це взагалі можливе?

На першій парі ректор представляє нам нових студентів. Усі вони вже у формі Академії, і навчатися будуть по одному на кожному факультеті: Бойовому, Лікарському, Управлінському, Економічному та Дипломатії!!

І нас чекає ще одна несподіванка: можливо, вони таки вміють хоча б читати. Ймовірно, я скоро це дізнаюся, бо один із них – Ердан, опиняється зі мною на одному факультеті та курсі.

Ердан

Ну татко, ну постарався!

Та гаразд би, тільки на навчання відправив, так ще й зобов’язав наречену собі знайти! Мало мені дівок у нас, чи що? А якщо спадкоємець знадобиться, то будь-яка з радістю понесе. І здоровенького для королівства народить. Дівчата в нас міцні, не те що ці… дівиці високородні. Вони взагалі народжувати здатні? Боюся, навіть літати нормально не зможуть принаймні в наших краях. Крильця свої прозорі відморозять. І що мені робити з такою дружиною? У вежі зачинити? І дрова всю зиму в пащі тягати?

За що мені це покарання? На місцевих дівчат навіть дивитися боязко. А вже в ліжко тягти! Хоча щось тато говорив про місцеві звичаї… Вони взагалі до остраху тут окультурилися. Якщо не Істинна й не завагітніє навіть. Тьху ти. І в ліжко без шлюбу вони не лягають. Тож спочатку в храм – потім у ліжко. Маячня якась, а як я визначу, що вона моя Істинна Пара?? Істинність ініціалізується тільки після першої ночі. І якщо цього не станеться, навіщо вона мені? Доведеться розірвати шлюб. А це можливо лише в нашому Родовому храмі. Тому і з дівками нашими немає жодних проблем. Не підійшла – вільна! А з дівчатами Імперії стільки мороку вийде! Тобто схема вимальовується така: Храм Імперії – Ліжко – Родовий храм. Так що я мушу щоразу літати додому, доки не знайду Істинну? Між Імперією та Дикими Землями – тиждень шляху, як мінімум. Та я втомлюсь крилами махати!

Гаразд, поки займуся навчанням. Мені дістався факультет Дипломатії. Я ж – спадкоємець престолу! Хоча мене спочатку намагалися на Лікарський запхати, на кшталт там дівиць більше. Але я такої ганьби не потерплю! Я – Ердан із Роду Золотих Драконів, наслідний принц Диких Земель! І мене відправлять трави збирати та зілля варити? Я взагалі-то на Бойовій хотів, але тут уже чинив опір мій наставник Діган, за сумісництвом – начальник Королівської Охорони. Він сказав, що там навчатиметься мій охоронець – Ізир із Роду Попелястих.