Розділ 17. Паливо для всього

"Спокійно!" – сказав я собі і спробував замовити код робочого комбінезона. "Фінансування призупинено", - жваво повідомив мені робот. У мене аж холодок пройшов по спині, а руки трохи затрусилися. Я стиснув їх у кулаки кілька разів, потім набрав на екрані "юрреній 0001". "Фінансування призупинено".

Я боязко повів плечима.  Озирнувся й уявив собі, який вигляд матиме наша база без енергії. Господи! Але ж без неї і синтезатори не працюватимуть! Я істерично схопився за малий сувій та підрахував, на скільки наших запасів вистачить за нинішнього споживання. Вийшло, що на три роки і вісімнадцять днів.

- Стратегії заощадження юрренія! - закричав я роботу.

Він подумав та видав мені список із сорока восьми пунктів. Серед них були як цілком прийнятні (не застосовувати анімації), так і фантастичні (виходячи з приміщення, вимикати світло, розігрівати недоїдену їжу тощо).

Наскільки вистачить юрренія, якщо впровадити всі стратегії економії? "Три роки і сорок вісім днів", - байдуже відповів робот.

Я схопився за голову. Тобто якщо протягом трьох років щодня лазитиму напівтемною базою та вимагатиму того ж від Бернадетт і Ганса (який, до речі, боїться темряви), якщо всі ми їстимемо мерзенну їжу, приготовану вчора, то все це продовжить використання юрренія... на місяць?! Як же так?

- Структура використання юрренія! – наказав я роботу.

Він змовчав, але показав мені секторну схему. Глянувши на неї, я зрозумів, що навіть якщо я почну самостійно прати свої шкарпетки в найближчому струмку, горю це не допоможе. Бо побутове споживання вміщалося у вузенький зелений сектор, на якому було написано "5%".

Я засичав скрізь зуби, і в цей момент увійшла Бернадетт.

- Де Ганс? – запитав я.

- Стежить за печивом. Юнак у його віці повинен мати й самостійні завдання. Дорогий Фредеріку, я прийшла запросити вас на чаювання. За двадцять хвилин усе буде готове.

Я механічно натиснув на кнопку "нагадування" і буркнув: "Вісімнадцять хвилин". Бернадетт усміхнулася.

- Чекаємо на вас. Але ви чимось стурбовані, Фредеріку?

- Так... – і я коротко описав їй ситуацію з фінансуванням. Сам не знаю, навіщо. Мабуть, за старою звичкою.

Вона наморщила лоб і сказала:

- Я маю це обміркувати. Чекаємо вас на чай за сімнадцять хвилин.

"Ну, спасибі за допомогу", - подумав я.

Вона пішла, а я кинувся телефонувати начальнику відділу астрофізики, до якого була приписана наша експедиція, у довідкову УКП або хоч куди-небудь. Але скрізь мені відповідали приємним механічним голосом, що канал зв'язку заблоковано у зв'язку з карантином та Протоколом-У. Мені стало по-справжньому моторошно, і тут я згадав про Мадлен. Звісно ж! Адже Мішель говорив, що їхній канал зв'язку не зміг свого часу заблокувати навіть Бернард, і дуже з цього приводу розлютився. "Ану, спробую щастя", - подумав я і викликав Мадлен.

Вона відповіла з хвилинним зволіканням:

- Привіт. Що в тебе? Як Мішель?

- Усе добре, тобто все по-старому. Мадлен, кажу швидко, бо і цей канал зв'язку можуть обрізати. Ми на карантині і внесені до Протоколу…

- Знаю. Далі.

- Нам відрізали зв'язок та позбавили фінансування.

Екран згас. Я прошипів прокляття, але він відразу ж засвітився. Мадлен з'явилася знову.

- Короткі передачі складніше відстежити. Я буду вимикатися через кожні двадцять секунд. Далі.

- Усе.

- На скільки вистачить юрренія?

- На три локальні роки.

- Некритично. Я привезу ще.

- Мадлен, будь ласка, не прилітай. З мене Мішель взяв слово. Що я робитиму, якщо ти...

- Стули пельку.

Екран згас. Я сидів і чекав. Вона знову з'явилася.

- Мадлен, якщо ти захворієш...

- Мені плювати. Вам потрібен юрреній.

- Та де ти його візьмеш, господи?!

- Є знайомий, який може продати. Не важливо, не твоя печаль.

- Мадлен, якщо є така можливість…

Екран згас і знову загорівся.

- Так, так, якщо є така можливість, буду дуже вдячний. Тільки не прилітай сама.

- Це не твоя...

- Ні, послухай! Це моя справа! Ти не знаєш усього! Бернард, коли в нього почалося, двічі напав на мене, одного разу зі спопелителем, я вцілів дивом! Ти можеш гарантувати, що за кілька днів після прибуття не розстріляєш мене або Бернарда? Або Мішеля?!

Екран згас і цього разу не загорявся хвилини дві. Потім вона з'явилася.

- Окей, дякую, я це врахую. Фреде, чи є ще щось, що я маю знати? Говори відверто.

- Та начебто ні... - тут у мене заспівало нагадування про чаювання, і я раптом згадав. - Слухай, Мадлен, зв'яжися з Вадимом Красновим. Канал зв'язку починається з FR8001, далі я не пам'ятаю, але він працює в команді Івамури Тойо, він може допомогти.