Глава 9

У трансі брела Сорану крізь безмежний космос.

Від величної богині майже нічого не лишилося. Перед світом тепер була лише молода жінка в пошарпаному одязі. З першого погляду її можна було прийняти за звичайну бідолашну мандрівницю. Вона йшла вперед, несучи на руках свою частинку, свою таємницю, свій біль.

Повільно вона наближалася до палацу.

Біля воріт її зустріли Томір і Муранда. Вони з жахом дивилися на богиню й розуміли: сталося щось страшне. Але Сорану навіть не поглянула в їхній бік.

Мов уві сні, вона пройшла повз них і рушила до безкрайнього океану, який простягався за палацом. У того океану не було ні початку, ні кінця.

Вона зайшла у воду.

Океан був бездонним, але її горе виявилося глибшим за будь-яку безодню. Вода сягала їй лише колін.

Крок за кроком вона брела вперед і тихо промовляла:

— Моя частинка … мій скарб… А що тепер? Як мені жити далі? Коли знову зійде сонце? Чи закінчиться коли-небудь цей дощ? Де ми тепер знайдемо своє щастя? І чи знайдемо його взагалі?

Вона притиснула дитину до грудей.

— Скільки епох мине, перш ніж ми знову зустрінемося? Де я шукатиму тебе? Чи знайду? Чи перестане колись боліти моє серце? Моя половино… частино моєї душі… Куди мені тепер іти без тебе?

Її голос тремтів.

— Де тепер розквітнуть весняні квіти?..

І вона йшла.

Йшла день за днем.

Місяць за місяцем.

Рік за роком.

Так минуло три роки.

Та одного дня шлях їй перегородила Тінь.

Сорану підняла очі — і завмерла.

Перед нею стояла вона сама.

Її відображення.

Її друга сутність.

— Скільки ще ти будеш оплакувати те, що вже завершило свій шлях? — спитала Тінь. — Поки ти блукаєш цим океаном, світ на землі розривають війни. Люди страждають. І лише ти здатна їх зупинити.

Відображення простягнуло руку й прочитало стародавню молитву.

Води океану здригнулися.

З глибин піднявся велетенський змій.

Летос.

Хранитель Забуття.

Його срібляста луска сяяла серед хвиль, а очі світилися давньою мудрістю.

Він розкрив пащу.

Звідти вирвався густий білий туман.

М’яко огорнувши тіло Натари, він підняв його в повітря й повільно поніс у самісіньке серце океану.

У безодню.

У вічний спокій.

— Тепер вона назавжди стане частиною цього моря, — промовило відображення.

У ту ж мить Тінь підняла руку.

Спалахнуло світло.

Проміння торкнулося Сорану.

І її справжній образ повернувся.

Знову золоте волосся.

Знову сяйво богині.

Знову велич.

Сорану ніби прокинулася після довгого сну.

Сили залишили її.

Вона впала у воду.

І хвилі лагідно понесли її назад до берега.

Повернувшись до палацу, Сорану ледве ступала.

Томір одразу кинувся до неї.

— Богине! Що сталося?

Його голос затремтів.

— Де Натара?..

Сорану заплющила очі.

— Я віддала її Летосу…

Томір зблід.

Ноги підкосилися.

Він упав на коліна й заплакав.

Гірко.

Безутішно.

Та саме тоді до них підійшли мудреці.

На відміну від Томіра, вони усміхалися.

Муранда лагідно поклала руку на плече богині.

— Не сумуйте, Сорану.

— Ваша частинка вже знайшла свій новий дім.

Вона розкрила долоню.

Над рукою з’явилася сяюча сфера.

Усередині неї, мов у чарівному дзеркалі, виникло зображення.

Океан.

Безкраї хвилі.

І маленький корабель, що розсікав воду.

То була «Фортуна» — рибальське судно моряка Капіроса.

Він жив на острові Крецос разом зі своєю дружиною Харисою.

Того дня улов був неймовірним.

Сітки ледве витримували вагу риби.

Задоволені моряки вже поверталися до порту, коли один із них раптом вигукнув:

— Капітане! Дивіться!

На хвилях гойдалася невелика плетена корзина.

Із неї лунав дитячий плач.

Капірос насупився.

— Підняти на борт!

Моряки швидко виконали наказ.

Коли корзину відкрили, усі застигли.

Усередині лежало немовля.

Маленька дівчинка.

— Як дитина могла опинитися посеред океану?.. — прошепотів один із моряків.

Ніхто не знав відповіді.

Капірос обережно взяв немовля на руки.

І відчув, як маленькі пальчики міцно вхопилися за його долоню.

Того ж вечора він приніс дитину додому.

Хариса лише поглянула на дівчинку — і все зрозуміла без слів.

Вони залишили її у себе.

Виховали як власну доньку.

І дали їй ім’я.

Джаранта.
Не знаючи, що одного дня ця дівчинка змінить долю світу.