Розділ 4. Нічний гість

-Марі, що з тобою! Звідки ти бігла? Де Мілка?

Бігла я щодуху, єдине надійне місце яке спало мені на думку – це дім Мілки. Вона не з бідної сім’ї(ми вже зрозуміли) і при домі є охорона.

-Мілка ще на навчанні, мені стало погано і я відпросилась. Можна у вас на неї почекати?

-Та добре, без проблем, проходи.

Нарешті я можу спокійно видихнути і трошки відпочити. Навіть враховуючи що переслідують саме мене, бо камери я знаходила тільки в своїй кімнаті і в своїх речах, я все одно переживаю за маму. Як вона?

Тепер знаючи що мій переслідувач є в школі, я б точно не ходила прямими дорогами куди небудь. Перед тим як піти до Мілки додому і обійшла торговий центр, навколишні магазини, кружляла 10-ими дорогами.

-Марі, може розкажеш що сталось?

Чесно, мені б дуже хотілось. Але я розумію що наша розмова може записуватись, тому я не стану.

-Ні, все нормально, просто у вас я чую себе безпечніше.

Мама Мілки здається ніби наскрізь мене дивиться. Вона все зрозуміла. Такі ситуації стаються не вперше. Вона завжди нам допомагає.

-Не переживай, все буде добре.

-Я вірю…

Був один випадок, який я ніколи не забуду. За моєю мамою переслідували, так само, в нашому домі знаходили жучків і камери. Я була ще молодша і все розказала мамі Мілки. Звісно ж вся розмова була записана з мого телефона. На мене напали по дорозі додому і вимагали викуп. Моїм батькам прийшлося виплатити велику суму грошей, хоч мені так і не сказали скільки. Але очевидно що сума була кругленька.

Цього разу переслідують мене, це вже не вперше, але щоб так примітивно – такого ще не було.

-Мамо, я вдома!

Мілка повернулася додому. Значить уроки закінчились. Я не можу довіритись словам Артіса про те що переслідувач у нашому класі, але нажаль все складається саме в такому порядку.

-О, Марі, ти у мене!

-Тшш.

Тільки по моєму виразу вона зрозуміла що треба бути тишком-нишком.

-Йдемо зіграємо в уно!

-Давай.

Вона знає як мене відволікти.

Грали ми довго, я навіть не помітила як пролетів час. Але про це мені нагадав дзвінок від мами.

-Алло?

-Марі, алло, ти де?

-Мам, я в Мілки, я в неї залишусь на ніч.

-Добре.

Вона поклала трубку. Не можу сказати що вона багатослівна, але вона мені багато чого дозволяє.

-Мама дозволила залишитись сьогодні у тебе.

-Супер! Можемо продовжити грати!

Настрій піднявся, тут я відчуваю себе в безпеці, забулися всі проблеми за ці всі тижні. На сон так і почало клонити.

-Мілка я вже так хочу спати.

-Ну добре, лягай тоді в цій кімнаті, а я буду в цій що поряд.

Кімната гарна і велика. Ліжко 2-ох спальне. Розлягайся як тобі душі завгодно. М’яка постіль почала мене засмоктувати в свої теплі і великі обійми так і говорячи: «Все добре, розслабся». Зірки на небі цієї ночі такі чіткі і яскраві.

-Як давно я ось так просто не дивилась у вікно.

Мені приходиться завжди зашторювати вікна і спати в повній темноті. А тут, така краса. Просто неймовірно.

Так і хочеться тут залишитись і нікуди не йти.

Ніжне покривало сну все більше надходило на мене. Та тут почулися кроки. Такі самі як тоді, на вулиці. Звісно можна почати панікувати, але це якщо б я була вдома. А це дім Мілки і тут часто ходить прислуга. Тому я просто дозволила нарешті собі спокійно виспатися.

Зранку ніжні сонячні промені заставили мене пробудитись. Легкі напівпрозорі штори стікали на підлогу ніби річка. На коридорі активно розмовляли. Я ледь відкриваючи двері подивилась хто там. Це був дворецький, деякі люди з персоналу, Мілка та її мама.

-Щось сталось?

-О, Марі, ти прокинулась!

Жвавий голос Мілки такий підбадьорливий, але не могли ж вони просто так зібратись.

-Все нормально?

Мама Мілки повільним кроком підійшла до мене, нахилившись до мого вуха вона тихо сказала: «В твою кімнату цієї ночі пробрався хтось невідомий».

Мене заставили нирнути в холодне озеро.

-Що?

Мій дрижачий голос сам себе видає.

-Тш, все добре, ми зі всім розберемось. Йди відпочинь.

Місце, єдине місце в якому я могла відчувати себе в безпеці. Навіть сюди пробрались. Та хто ж ти такий! Так, треба взяти себе в руки, не час розпускати нюні.

Це є велика підказка з якої я можу дізнатися хто ж це.

-Мілка, сьогодні є фізкультура?

-Ну так.

-Збираємось в школу.

-Що? Ні в якому разі, лишайся тут.

Я вже її не слухала, я вже була на проході і побажала всім гарного дня.

-Сьогодні я дізнаюсь хто ти.