Розділ 3. Допомога

-Марі, з тобою все нормально?

-Так, все чудово.

Мій голос здається видає все за мене, та і не тільки голос, я не сплю нормально уже тиждень.

-Може ти краще до медсестри підеш? Додому відпросишся.

-Ні, дякую, я краще на уроці посиджу.

Не знаю як пояснити, що в школі я відчуваю себе більш у безпеці ніж вдома, і чи потрібно мені взагалі це пояснювати?

-Добрий день, студенти, сьогодні ми проходимо тему «Друга світова війна».

Ох, невже це історія, проблематично, здається я зараз засну.

-І так, Лоренс нам відповість, що ж таке Друга світова війна.

-Друга світова війна – це глобальний збройний конфлікт, що тривав від 1 вересня 1939 року до 2 вересня 1945 року. У війні взяло участь понад 60 країн, зокрема всі великі держави, які утворили два протилежні військові табори: блок країн Осі та антигітлерівську коаліцію.

-І це є правильна відповідь!

Схоже він дійсно все знає напам’ять, здається ніби він прочитав визначення у вікіпедії, але я все сама бачила на свої власні очі.

-Добре, а коли почалася німецько-радянська війна, Лоренс?

-В червні 1941 року.

-А якого числа?

-22.

Сказала я пошепки, може він і сам пам’ятає число, але чому б і ні?

-22 червня 1941 року.

-Абсолютно правильно, Лоренсе!

В цей момент здається ми вперше зустрілися поглядами. Що це за дивне відчуття?

-Я міг і сам відповісти.

А ні, здалося. Його характер взагалі не співпадає з його зовнішністю!

-Я знаю.

Після цього між нами стала гробова тиша, тепер відчуваю себе ніяково, і навіщо я взагалі заговорила? Агх.

-Перепрошую, можна вийти?

-Так, виходи.

Дійшовши до туалету я відкрила свій рюкзак.

-Хто б міг подумати, я вже і в школі не можу відчувати себе в безпеці.

В моїй найменшій кишені в яку я зрідка заглядаю я знайшла нового «жучка».

-Мені здається мій переслідувач вже зовсім зійшов з розуму.

Або ця людина думає, що я вже начисто дурна що я не буду перевіряти свій рюкзак, або тут план зовсім інший і цим відволікають мою увагу. Але тут схоже що мій переслідувач не дуже розумний. Перед входом в клас я оглянула свій рюкзак в туалеті, і там нічого не було. Відповідно я можу зробити висновок що мій переслідувач знаходиться в школі.

-Хах, думаєш я тебе не знайду?

Ледь помітна посмішка появилася на моєму обличчі. Але чесно, я вже не знаю чи це від моєї цілеспрямованості, чи від почуття безвихідності. Але факт того, що мій переслідувач дає знайти себе точно не наводить на радість.

-Тут явно щось приховано.

Я ще раз себе оглянула і повернулася назад в клас.

-Марі, у нас наступний урок – фізкультура!

-О, ні…

-Що?!

-Ой, я кажу та, я дуже люблю фізкультуру.

-Щось мені здається ти мені «трошки брешеш».

Мілці не здається, я люблю фізкультуру, але йти в роздягальню, знаючи що там може бути камера мене лякає. А робити шуму із-за цього я не хочу, і так це питання не вирішиться. Хто б це не був, його прикриють, бо це – школа Роуран.

Та сама, приватна школа, яка була відкрита бізнесменом Роураном, щоб там вчились діти його друзів. Отже це школа спеціалізована для навчання дітей бізнесменів і підприємців. Очікувати що тут чимось допоможуть без грошей – те саме що чекати доки рак на горі свисне.

-Марі, ти йдеш?

-Йду, я йду.

Може вийде відпроситись від занять. Потрібно спробувати.

-Добрий день, стаємо всі в рядок по зросту.

-Добрий день, вчителю, можна я не буду займатись сьогодні, почуваюся не дуже..

Холодний подих почувся позаду мене. Я різко обернулась.

-Марі, з тобою все добре? цілий день з тобою щось не те.

Це Артіс. В нього здібність така, з’являтися настільки безшумно?

-Їй цілий день погано? Марі, може ти краще підеш до лікаря?

-Ні, мені…

-Так, давайте я її відведу.

Що?! Ні, ні, ну тільки не він!
Зразу погляди однокласниць почали мене прострілювати. Дівчата, я не винна!

-Ходи Марі, я тобі допоможу!

Ця лагідна посмішка в яку закохалися стільки дівчат. Дивитись на нього дійсно приємно. Може я собі просто надумую і він абсолютно нормальний? Та і взагалі, він підійшов мені допомогти, на відмінну від Лоренса, який зі мною сидить і навіть в мою сторону не подивився.

-Марі, ти чимось засмучена?

-Ем, ну…

Чи варто з ним взагалі чимось ділитись?

-Ти доволі популярний в школі.

-Хах, ну таке буває.

-І ти комунікабельний, з багатьма спілкуєшся.

-Ну і таке є, тебе щось турбує на рахунок цього?

Він єдиний кого знає вся школа, він знає практично всіх. Або пан або пропав!

-Ти не знаєш нікого підозрілого з нашої школи?

-В сенсі? Що ти маєш на увазі?

- Ну, як пояснити, когось хто виглядає дуже підозріло.

-Я навіть не знаю, є якісь інші характеристики?

-Ну хтось дуже схожий на переслідувача.

-…

Ой, не варто було! Нащо я це сказала не подумавши! Що робити? Що робити?

-Слухай, є одна людина.

-Що?

Промінчики надії прокинулись, невже він когось знає?

-Я думаю це хтось з нашого класу.

-З нашого?

-Угу, сам ще не знаю хто, але можемо спробувати дослідити.

Невже він хоче мені допомогти? Схоже він дійсно хороша людина. Варто спробувати.

-Давай!

Його посмішка дійсно розтоплює лід. Ой, здається я задивилась. Ось ми і прийшли до кабінету медсестри.

-Добрий день, щось вже сталось?

Медсестра була в кабінеті вже вся напоготові.

-Ем..

Я навіть не знала як пояснити ситуацію.

-Дивіться, вона сьогодні цілий день відчуває себе погано, дивіться які синяки під очима.

-І справді, Марі, ти погано спиш останній час?

Ого, а він уважний.

-Так, я погано сплю.

-Щось сталось? Щось тебе тривожить?