Глава 22

1. Жінку зрозуміти легко: вона, як відкрита книга. Книга з квантової фізики на китайській мові. Але ж вона відкрита!

         Як Моня, який обережно крадеться через вузеньку щілину хвіртки, так і мій День народження непомітно прослизнув до квартири, додавши мені віку.

         На календарі сьоме серпня і, нарешті п’ятниця! Першими привітали мене мої рідні – батьки та сестричка Єва. Мій же брат Василько знов покинув Волинь і наразі перебуває на заробітках, але цього разу вже в Іспанії на будівництві, тому ще мабуть не змінив у руках перфоратор на телефон.

         Минув ще один тиждень з того часу, як пропав Діма. Ні слуху, ні духу, але відсутність новин, в тому числі поганих, це теж добре. По таємничу сумку ніхто до мене не звертався і я теж нікому нічого не розказувала, навіть рідним та Маші.

         Кожен день я молила всевишні сили, щоб із Дімою було все гаразд. Хай може ми і не будемо разом, проте хотілося, щоб він врешті-решт з’явився переді мною цілий та непошкоджений.

         Тепер я час від часу спілкуюся із рідним братом Дмитра – Олександром і сподіваюся, що якщо раптом Діма не зможе або не схоче зі мною зустрітись, своїй рідній матері він у будь-якому разі сповістить про свою появу.

Ох, ну вже тоді і комедія зі мною трапилася, смішно згадати, на днях критикувала Цоєва, що він – справжній космос, а сама така ж, примудрилася переплутати каси і подумала, що то мої пакети вкрала якась шахрайка, а Тетяна собі подумала, що за нею женеться якась психопатка. А чому ні? Все може бути: психи зараз в нашій країні нікого особливо не турбують, немає коштів у бюджеті на їх утримання, тому дешевше і безпечніше психічнохворих випустити на волю. В порівнянні з тим, що серед білого дня відбувається стрілянина в центрі Одеси та оголошується план перехоплення злочинців, тому тихі шизофреніки, це просто світлі янголи у бандитському місті.

Олександр, на відміну від Дмитра, який мені сприймався, як Вальполічелла –  червоне яскраве фруктове вино, з ароматом чорниці, банана та вишні, був повністю йому протилежний, як біле сухе вино Шардоне.

Наче відображення Дмитра в дзеркалі, водій чорного автомобілю врівноваженим тоном порадив мені не смикатися, як труси на білизняній мотузці, а спокійно розповісти, що в мене трапилося. Спокійно в мене не дуже виходило, тому я вимагала, щоб мені негайно повернули пакети. Таня протягнула мені чек з магазину і показала вміст пакетів, з якого виглядали пачка памперсів та картонні коробки з дитячою молочною сумішшю. В той момент мені стало вкрай незручно, я вибачилася і ще раз перепитала, чи раптом супутник Тані не Дмитро. На що той відповів, що я вже вдвічі за сьогодні помилилася, оскільки його брата близнюка звати Дімою, а він Саша.

Потім він разом зі мною пройшов до маркету, щоб я переконалася в тому, що мої пакети лишилися на касі і ніхто їх, тим більше Таня, не забирав…

         В черговий раз задзвонив телефон і я майже годину протеревеніла з Машер, яка все ж таки не дочекалася мого Дня народження і чкурнула на Гаваї, правда тільки в аквапарк з такою назвою. Разом з тим, Машуля похвалилася, що рівно через два дні вона все ж таки полетить із Піпкою на обіцяні їй Мальдіви. Настрій в Маші був, як затишний житловий комплекс новобудов «Сьоме небо» і смішила мене гороскопом по побутовим приладам.

– Ти, Діанко в нас лев, а як побутова техніка ти відносишся до пилососу: потужним струменем свіжого повітря ти змітаєш увесь пил та рутину, розмалювуючи при цьому все яскравими фарбами, а ще тут пишуть, що ти згусток цілеспрямованої енергії та здатна багато що втягнути в цей круговорот, у тому числі, що тобі зовсім не потрібно, бо ти з однаковим ентузіазмом берешся за будь яку справу, будь це шпилька або шафа. Так ось, Діано, тобі треба навчитися не засмучуватися через те, що ти не можеш втягнути в себе шафу, краще подумай чи вона тобі треба, - щебетала моя подружка пташка.

– Дякую, дуже смішно, але це більше до тебе Машуля підходить, - промовила я.

– Хах, ні я скорпіон, тобто комбайн, здатна скришити все що завгодно в пух і прах, тому супротив марний.

– Тут я з тобою абсолютно згідна. А шеф наш здається козерог, він до яких приладів відноситься цікаво?

– Не повіриш, він холодильник – важливий і грунтовний, ключова фігура в домі, він хоч і холодний, але душу гріє. Діанко, ну це ж вилитий Цоєв, слухай: він незворушний та строгий, по його зовнішньому вигляду важко здогадатися, що в ньому в середині. А там може бути все: і рябчики з ананасами, і пара гнилих яблук, а то й зовсім пусто…

         З Машею торохтійкою можна говорити безкінечно, але час вже їхати на роботу, мені, на жаль, Мальдіви поки що не світять.

         Пригостивши кота Моню сиром камамбер та власноруч приготовленим тірамісу, я помилувалася темно-синьою орхідеєю, що подарував мені Цоєв на восьме березня і яка розквітла, після тривалого часу спокою, саме на мій День народження.

         Щойно я відкрила вхідні двері, як мене якийсь чоловік в масці назад заштовхнув в квартиру.

         Чоловік швидко стягнув чорну балаклаву, міцно мене стис в обімах і поцілував. Це був Дмитро!

Господи, і треба мені ця шафа?

2.Доля долею, а вибір за тобою!

– Сонечко, скучив за тобою безмежно! Не зміг не привітати тебе із двадцятип’ятиріччям і не зробити тобі щось приємне, - він протягнув мені ключі та якісь папери в папці.