Розділ 31

Я бажаю всім  знайти таке ж щастя! Як же добре, коли той хто поруч, знає як «намалювати» на твоєму обличчі радість. Ти мій відбиток раю на долі – пам’ятай про це кожну секундочку!
Назавжди твоя Л. (Ліна і легенда любові)

Сем

Нарешті з’явився на фірмі. Помітив, що всі без виключення працівники, і мій замісник в тому числі, дивились так, нібито побачили примару. Здається, вони вже навіть почали забувати мене. Чи то може я настільки жалюгідно виглядаю? Добре хоч тямущий управляючий попався, на нього можна повністю покластись, наче нормально виконує свої обов’язки. Це не може не радувати, особливо з моїм нинішнім стилем життя.

За декілька днів повністю розв'язав всі проблеми та вирішив серйозно зайнятись особистими справами. Першим і основним пунктом плану, була помста тій стерві. Надіявся, що це принесе хоч якесь полегшення.

Роздумуючи над планом подальших дій, вже за звичкою потер зап’ястя з цим доленосним татуюванням. Можна було б уявити, що все це було просто якимось п’яним маренням, але ж воно слугує найкращим доказом дійсності всього. З посмішкою згадав, як вона відчайдушно ховала своє тату на весіллі Дема за масивним браслетом. Навіть хмикнув від злорадства – це татуювання наче ще одне клеймо від мене. Цікаво, що про це думає її новий бойфренд? Адже це найкращий спомин про мене і її минуле, причому він постійно в нього перед очима. «Поцілунок татушок»! Знову ці спогади викликають роздратування. Все досить!

Зібравши невеликий багаж, їду до Стаса. Треба обмінятися з ним автомобілями, адже Ліна добре пам’ятає мій. Ми з нею навіть одного разу тут розважались... Знову хмикнув від згадки, тільки вже приємної. Все. Зосереджуюсь на дорозі.

Вернувшись в заміський будинок, відмітив, що тут все точно так, як я і залишив. Значить Стас добре зі всім управляється. І знову ці нестерпні думки змусили окинути очима камін. Саме від всього цього я звідси і тікав рятуючись міською квартирою, бо там ніяких згадок - все почалось з нуля. Хоча зараз вже також  переповнено новими спогадами: безліч днів в п’яному марені, низка цих легкодоступних кралечок на одну чи декілька ночей, ну і незмінні безкінечні проповіді друга та батьків. Жах. Мною аж пересмикнуло від останнього, бо ці лекції завжди виводять. Ніхто не може опинитись в моїй шкурі, відчути все те, що і я, тому чому повчають?

Може хоч помста допоможе. Звичайно, я ще не вирішив яка розплата її чекає. Буду фантазувати вже на місці. Спочатку слід зібрати побільше інформації. А потім вже і вирішу як діяти далі.

- Стас!

І куди цей малий міг подітись?

Посміхаюсь своїм думкам, адже він вже зовсім і не малий, давно виріс, та в моїх очах залишився таким же. Так, в нього вже здається навіть дівчина є, та розфарбована краля з холодним виразом обличчя. Чомусь аж пересмикнуло, як згадав її, вона так міцно піджала губи при зустрічі, що невільно хотілось витягти брата з її цупких рук. Здається з такою дівчиною йому буде ой як важко.

Може все ж ще передумає так сліпо слідувати настановам батьків. Мабуть, варто взятись за цю справу, інакше брат загубить своє життя.

Нарешті вийшов і він сам. Відмічаю, що вигляд дуже плачевний, наче в мене кілька днів тому назад. Він, що також пиячить? Ой, як не зрадіють цьому відкриттю батьки, а вони ж такі надії покладають на свого меншого сина, давно зрозумівши, що з мене ніякої користі не буде – безнадійний випадок.

- І що це за несподіваний візит з самого рання? – сказав він ущипливо, поволі спускаючись сходами.

- З якої це радості ти сьогодні в такому стані? – запитую підозріливо.

Він впав на диван, та з полегшенням зітхнув, наче подолав якусь неймовірну дистанцію.

- Проблеми в особистому.

- Ну розповідай.

- А чим ти допоможеш? – він нахабно хмикнув, - Я ж прекрасно бачив яку хвойду ти з собою притяг до Дем’яна. Це ж треба було до такого додуматись! А що вона потім почала витворяти, напившись...

Стас навіть не пробував приховати насмішку. Захотілось стерти з його пики це злорадство, але ж він у всьому правий. Самому огидно від думки про ті всі події і ту дивну дівку. Та що вже вдієш.

- Годі цього сарказму Стас. – прикрикнув на нього своїм фірмовим повчальним голосом старшого брата. – Що в тебе сталось, чому пиячиш?

- А що, це дозволено тільки тобі? – знову ця його насмішка виводить мене з себе. – Не твоя справа!

- Так, але ти ще не знаєш, що таке вислуховувати від матері годинні проповіді... – це була відкрита погроза. – А знаючи, які надії вони на тебе покладають, думаю одними промовами тут справа не закінчиться.

Здається, до брата поволі доходять мої слова, аж скривився від такої перспективи.

- Що тобі потрібно Сем?

Моя присутність його дратувала, як і мої повчання.

«А він точно такий як і я!» - зробив несподіваний висновок.

- Викладай все і йди!

Йому не терпілось мене позбутись. Не хоче розповідати про свої проблеми, і не треба!

- Хочу обмінятись з тобою автомобілями.

- Для чого це тобі? – він нахмурився, намагаючись щось зрозуміти.

- Треба за деким прослідкувати і провести розслідування.

- Шерлок Холмс! – знову хмикнув насмішкувато.

- Ось ключі – кинув йому їх, і навіть здивувався, коли він упіймав їх на льоту. – Де твої?

- В кімнаті на столі.

- Гаразд не вставай, я сам знайду. - хоча він, здається, і не думав цього робити.

Знайшовши ключі, зайшов у свою кімнату. Колись записував у блокноті адресу її бабці, планував приїхати, проте з підготовкою сюрпризу на наше весілля, тоді так і не вдалось цього зробити. Хоч би вона і зараз жила там, а не в того нового... інакше буде важко відшукати, а Віринея адреси ж точно не дасть і на Дема надії мало, не стану ж я їм говорити, для чого шукаю ту стерву.

Порившись в колишніх записах, нарешті знайшов потрібну інформацію, вирвавши листок, запхнув у кишеню. Все можна вирушати.

Тепер та відьма нікуди від мене не дінеться!